Рішення

від 04.09.2014 по справі 523/15085/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6906/14

Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Троїцької Л.Л., Кварталової А.М.,

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія управління персоналом" - Споришева Максима Олексійовича на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 06 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Одеського інституту „Міжрегіональна академія управління персоналом", третя особа ОСОБА_5 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до Одеського інституту „Міжрегіональна академія управління персоналом", третя особа ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи тим, що вона працювала у Одеському інституті «МАУП» на посаді старшого викладача кафедри менеджменту, з заробітною платою відповідно до наказу 2/2-К від 17.01.2012 року згідно тарифікаційного списку з доплатою 1000 грн. за розширену зону обслуговування. За час роботи відповідач не виплатив позивачці заробітну плату за період з квітня по серпень 2013 року, що складає 16 013 грн. 07 коп. З наведених підстав позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь вказану заборгованість, а також середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду, яку позивачка оцінює у 10 000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 06 червня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Одеського інституту «Межрегіональна академія управління персоналом» на користь ОСОБА_4 16 013 грн. 07 коп. заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року включно, 30683 грн. 90 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку, 1000 грн. моральної шкоди завданої невиплатою заробітної плати. Всього 47696 грн. 97 коп.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання стосовно судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад Міжрегіональна Академія управління персоналом" Споришев Максим Олексійович звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 02 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення . першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:

- ОСОБА_4 працювала у Одеському інституті «Межрегіональна академія управління персоналом» на посаді старшого викладача кафедри менеджменту з 17.01.2012 року по 28.08.2013 року, з заробітною платою відповідно до наказу 2/2-К від 17.01.2012 року згідно тарифікаційного списку з доплатою 1000 грн. за розширену зону обслуговування (а. с. 3-5; 40-41; 104).

Згідно наказу № 46-К від 31.10.2012 року «Про зміни в тарифікаційному списку 2012-2013 рік» позивачці встановлено перевантаження 1,5 ставки на навчальний рік (а. с. 38-39).

Відповідно до довідки про результати перевірки виконання нормативних положень з організації навчального процесу, обгрунтованості оплати праці за фактично виконану роботу науково-педагогічного складу Одеського інституту «МАУП» вбачається, що загальна сума безпідставно збільшеного надлишку виплат викладачам за педагогічне навантаження згідно із розрахунковими відомостями з вересня 2012 року до лютого 2013 року включно становить 285120,33 грн. Ставка погодинної оплати викладачам Одеського інституту необгрунтовано завищена, зокрема старший викладач отримував 30 грн. за годину замість 26 грн. У зв`язку з виявленими порушеннями адміністрацію Одеського інституту «МАУП» зобов`язано проаналізувати результати перевірки та вжити невідкладних заходів щодо усунення виявлених порушень, зокрема провести перерахунки заробітної плати науково-педагогічному складу Одеського інституту «МАУП» починаючи з січня 2013 року відповідно до тарифів Президентського університету МАУП, затверджених наказом від 20.02.2010 року та розпорядження № 3397 від 12.11.2012 року (а. с. 23-34).

Згідно довідки Одеського інституту «Межрегіональна академія управління персоналом» ОСОБА_4 не виконала встановлене педагогічне навантаження у 1-му півріччі 2012-2013 років у розмірі 219,14 годин, за 2-ге півріччя 2012-2013 років - 389,86 годин, а всього за 2012-2013 навчальний рік не виконала педагогічне навантаження у розмірі 609 годин. (а. с. ()едагогічгнеи навантаження 609 гоид. 64).

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів заробітна плата позивачці не нараховувалася та не сплачувалась з квітня 2013 року, що не заперечувалося відповідачем.

Згідно довідки Одеського інституту «Межрегіональна академія управління персоналом» позивачці повинно було бути сплачено у квітні 2013 року 3384 грн. 16 коп., у травні 2013 року 3384 грн. 16 коп., у червні 3342 грн. 15 коп., та відпускні з 01 липня 2013 року по 26 серпня 2013 року в сумі 5902 грн. 60 коп. (а. с. 103);

Відповідно до інформаційного листа Одеського інституту «МАУП» від 23.07.2013 року викладачі інституту повідомлені про суми авансових виплат за виконання педагогічного навантаження у період з вересня 2012 року до червня 2013 року, зокрема ОСОБА_4 - 18270 грн. (609 годин *30 грн.) (а. с. 36).

Частково задовольняючи заявлений позов про стягнення невиплаченої заробітної плати за час роботи, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з квітня по серпень 2013 року не виплатив працівникові ОСОБА_4 заробітну плату в сумі 16013,07 грн., а після звільнення ОСОБА_4 за власним бажанням 28.08.2013 року не здійснив з нею розрахунок та не виплатив належні звільненому працівникові суми, що спричинило позивачу також і моральні страждання.

Судова колегія приходить до наступного

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що починаючи з квітня 2013 року і до часу звільнення позивача за власним бажанням 28.08.2013 року роботодавець не виплатив їй заробітну плату в сумі 16013,07 грн.

При звільненні 28.08.2013 року з позивачем не було здійснено розрахунок.

Відповідач посилається на те, що позивачу у період з вересня 2012 року до лютого 2013 року включно нараховувалася і виплачувалася заробітна плата виходячи з умов встановленого у тарифікаційного списку учбового навантаження 108 педагогічних годин на місяць зайво виплачені кошти у рахунок. Сума нарахованої заробітної плати склала 4240 грн., фактично виплачена після утримання податків і внесків 3384 грн. 16 коп. Проте, згідно із довідкою про результати перевірки виконання нормативних положень з організації навчального процесу, обгрунтованості оплати праці за фактично виконану роботу науково-педагогічного складу Одеського інституту «МАУП» встановлено, що зокрема ОСОБА_4 зайво виплачено за вересень 2012 року - лютий 2013 року включно та в подальшому до кінця учбового 2012-2013 року 18270 грн. за фактично невідпрацьовані нею 609 педагогічних годин із розрахунку 30 грн. за годину.

Так, за змістом ст. 127 КЗпП України повернення підприємству зайво виплачених коштів можливо для повернення авансу, виданого в рахунокзаробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136 КЗпП України).

Також ст. 1212 ЦК України зобов'язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

При цьому ст. 1215 ЦК України встановлює, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена

фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст. 127 КЗпП України, ст. 1215 ЦК України.

Оскільки кошти, зайве сплачені ОСОБА_4 є заробітною платою, що не заперечувалося представником відповідача і вбачається з матеріалів справи, в тому числі це випливає зі змісту довідки про результати перевірки виконання нормативних положень з організації навчального процесу, обгрунтованості оплати праці за фактично виконану роботу науково-педагогічного складу Одеського інституту «МАУП», то перевірці судом підлягають питання чи дійсно ОСОБА_4 набула виплачені у вигляді заробітної плати грошові кошти в сумі 18270 грн. без достатньої підстави, чи можуть ці кошти бути з неї стягнуті та чи є в діях ОСОБА_4 ознаки, передбачені ст. 1215 ЦК України та ст. 127 КЗпП України, для повернення безпідставно набутих коштів, а саме відсутність добровільності дій юридичної особи при проведенні вказаних виплат, наявність рахункової помилки з її боку при нарахуванні цих коштів, а також недобросовісність з боку ОСОБА_4, як набувача.

З проаналізованих судовою колегією матеріалів справи вбачається, що при добровільній виплаті власником грошових коштів у вигляді заробітної плати ОСОБА_4, відповідачем не було допущено рахункової ( тобто суто арифметичної) помилки, як такої.

Зі змісту довідки про результати перевірки виконання нормативних положень з організації навчального процесу, обгрунтованості оплати праці за фактично виконану роботу науково-педагогічного складу Одеського інституту «МАУП» випливає, що зайва виплата заробітної плати мала місце внаслідок неправильного механізму розрахунку заробітної плати - за запланованою кількістю педагогічних годин без врахування їх фактичного відпрацювання. До того ж ставка погодинної оплати роботи позивача, як штатного працівника інституту виявилася завищеною - 30 грн. за годину замість 26. Завищення відбулося внаслідок необґрунтовано затверджених у тарифікаційному списку розміру оплати за одну академічну годину педагогічного навантаження для обрахування тарифних ставок на 2012-2013 навчальний рік. (а. с. 24-25). При таких обставинах не вбачається недобросовісності в діях позивача, як набувача зайве виплаченої йому заробітної плати. При цьому надмірно виплата заробітної плати відбулася внаслідок порушень допущених посадовими особами відповідача нормативних документів Академії щодо педагогічного навантаження і оплати праці науково-педагогічних і адміністративних працівників інституту без ознак арифметичної помилки та недобросовісності з боку самого позивача.

Частина 2 статті 127 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав , які надають право власникові проводити відрахування із заробітної плати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, з яким він перебуває у трудових відносинах. Відрахування при цьому провадяться шляхом видання наказу (розпорядження власника).

За наявності у власника права здійснювати відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених внаслідок арифметичних помилок, а також повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати, він може видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки виконання нормативних положень з організації навчального процесу, обгрунтованості оплати праці за фактично виконану роботу науково-педагогічного складу Одеського інституту «МАУП», ректором ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (м. Київ) 07.05.2013 року виданий наказ про результати перевірки Одеського інститут МАУП, у якому керівництву інституту приписано дотримуватися нормативних документів Академії щодо педагогічного навантаження і оплати праці науково-педагогічних і адміністративних працівників інституту та вжити заходів до 30 червня 2013 року щодо усунення зазначених комісією недоліків (а. с. 21-22).

На адресу директора Одеського інституту був направлений інформаційний лист від 23.07.2013 року, де по кожному викладачу, який отримав заробітну плату у необгрунтовано збільшеному розмірі, було визначено конкретний розмір таких грошових сум, іменованих, як авансові виплати за виконання педагогічного навантаження.

Будь-яких строків для погашення викладачами заборгованості не встановлювалося, наказів (розпоряджень) про повернення авансу в рахунок заробітної плати протягом одного місця з часу здійснення такої виплати або з дня закінчення строку, встановленого для погашення заборгованості, відповідачем не видавалося.

Як вже зазначалося відповідача було проінформовано інформаційним листом ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» від 23.07.2013 року про конкретну суму заборгованості щодо позивача, яка підлягала поверненню.

Позивач на той час перебувала у щорічній відпустці по закінченню якої була звільнена за власним бажанням наказом від 28.08.2013 року.

Отже судом апеляційної інстанції встановлено, що заробітна плата перестала виплачуватися з квітня 2013 року, в той час, як про конкретну суму авансу, яка мала бути повернена позивачем, відповідача було проінформовано інформаційним листом ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» від 23.07.2013 року не раніше 23.07.2013 року.

Пропуск строку передбаченого ст. 127 КЗпП України (один місяць з дня закінчення строку, встановленого для погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми) означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування заробітної плати, але і стягнення заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений можливості звернутися з позовом до суду.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При нарахуванні спірної суми судом першої інстанції з урахуванням вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиційності фактів, з'ясованих рішенням суду у цивільній справі, правильно застосовано норми п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, і обґрунтовано встановлено, що середньоденний заробіток працівника становив 159,812 гривень, що вираховується шляхом додавання заробітку за два місяці, які передували звільненню та поділивши отриману суму на робочі дні за ці два місяці). Кількість днів затримки складає 192, що помноживши на середньоденний заробіток становить 30683,90 гривень, які підлягають стягненню з МАУП на користь позивача.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. п'ятому п. 25 своєї постанови від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», вбачається, що непроведення розрахунку з працівником в день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.

Тому невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а, отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №1-52012 встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Позивача звільнено за власним бажанням 28.08.2013 року. До суду за захистом своїх прав позивач звернулася 30.09.2013 року.

Отже передбачений законодавством тримісячний строк позивачем не пропущений.

Суд першої інстанції, виходячи з глибини моральних страждань позивача з приводу несплати їй заробітної плати, дійшов до висновку про можливість часткового задоволення її вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн.

За обставин, встановлених в суді апеляційної інстанції, та за наслідками їх перевірки, судова колегія погоджується з остаточним висновком районного суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 16 013 грн. 07 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 30683 грн. 90 коп.

Крім того, надавши оцінку зібраним у справі доказам, які свідчать про характер, обсяг і тривалість страждань, яких зазнав позивач у справі у зв'язку із затримкою у виплаті їй заробітної плати з квітня по серпень 2013 року включно, не виплатою власником при звільненні належних позивачу сум, судова колегія погоджується з розміром моральної шкоди на користь позивача визначеної судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, у розмірі 1000 грн.

Втім правильно встановивши обставини справи, надавши їм правильну оцінку, суд першої інстанції помилково вказав у резолютивній частині рішення період, за який стягується заробітна плата.

Так з позовних вимог випливає, що позивач просила стягнути заробітну плату з квітня 2013 року і до часу її звільнення з роботи у серпні 2013 року, що підтверджується матеріалами справи і встановленою в районному суді хронології подій.

Разом з тим, задовольняючи вимоги суд помилково зазначив календарний рік за період якого мала стягуватися заборгованість по заробітній платі , зокрема зазначив 2014 рік, замість 2013 року.

Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а резолютивна рішення суду - зміні з викладенням її у наступній редакції:

«Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з Одеського інституту «Межрегіональна академія управління персоналом» на користь ОСОБА_4 16 013 грн. 07 коп. заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року включно, 30683 грн. 90 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 1000 грн. моральної шкоди завданої невиплатою заробітної плати, а всього стягнути 47696 грн. 97 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Одеського інституту «Межрегіональна академія управління персоналом» на користь держави 243 грн. 60 коп.»

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем правомірно утримано з позивача заробітну плату за квітень-серпень 2013 року включно та правомірно не виплачено при звільнені суми, оскільки таких, що підлягає виплаті позивачеві не існувало і у зв`язку із переплатою заробітної плати у вигляді авансу, який позивачем на час звільнення у повному обсязі не повернений, є неспроможними, оскільки спростовуються обставинами, встановленими судами першої і апеляційної інстанції і перевіреними під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем вимог про стягнення моральної шкоди не можуть бути взятими до уваги, оскільки судом встановлено, що не виплата заробітної плати та не проведення відповідачем розрахунку при звільненні відбувалися всупереч трудового законодавства України і на тривалий час позбавили позивача можливості отримувати заробітну плату і таким чином залишили її без коштів для повноцінного життя. При цьому судом при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, прийнято виважене рішення.

Інших доводів апелянтом в апеляційній скарзі не наведено.

Судова колегія доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з викладенням резолютивної частини рішення в редакції з правильним визначенням календарного року періоду, за який стягується заборгованість по заробітній платі - з квітня 2013 по серпень 2013 року включно.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна Академія управління персоналом" - Споришева Максима Олексійовича - задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2014 року - змінити та викласти її у наступній редакції.

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з Одеського інституту «Межрегіональна академія управління персоналом» на користь ОСОБА_4 16 013 грн. 07 коп. заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року включно, 30683 грн. 90 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 1000 грн. моральної шкоди завданої невиплатою заробітної плати, а всього стягнути 47696 грн. 97 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Одеського інституту «Межрегіональна академія управління персоналом» на користь держави 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.Л. Троїцька

А.М. Кварталова