Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/20630/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20630/13 15.09.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ «Підряд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Владиоль»

про стягнення 518 796,69 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача:Попович Д.Є.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СБМУ «Підряд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Владиоль» про стягнення заборгованості у розмірі 518 796,69 грн. за договором купівлі-продажу № 2803-1 від 28.03.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язано перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/20630/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.12.2013 р.

Склад суду у даній справі змінювався.

У процесі розгляду спору судом оголошувалась перерва в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.06.2014р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю « СБМУ «Підряд» подало пояснення по даній справі, в яких позивач зазначає, що в оформлених платіжних дорученнях в реквізиті «призначення платежу» міститься посилання на неіснуючі документи.

11.06.2014р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 911/2229/14, оскільки 06.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Владиоль» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» про визнання договору № 2803-1 від 28.03.2012 р. недійсним.

Відповідно до ст.. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому в п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначається, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі, оскільки позивачем не надано відповідних доказів порушення Господарським судом Київської області провадження у справі № 911/2229/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Владиоль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» про визнання договору № 2803-1 від 28.03.2012 р. недійсним та не наведено обставин, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Крім того, зазначені обставини суд може встановити самостійно.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б. дану справу передано судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. справу № 910/20630/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. справу № 910/20630/13 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду у зв'язку з виходом з відпустки.

22.08.2014р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» подало заяву про зміну підстав позову, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Владиоль» 518 796,69 грн. безпідставно набутих відповідачем коштів, оскільки грошові кошти перераховувались без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі міни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що склад суду у даній справі змінювався, розгляд справи по суті після зміни складу суду не здійснювався, суд приходить до висновку, що вищевказана заява подана до початку розгляду даної справи по суті і не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач на виклик суду не з'явився, відзиву на позов не надав, заперечень по суті поданої позивачем заяви про зміну підстав позову не заявив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуті до Господарського суду міста Києві за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.09.2014р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів даної справи, платіжним дорученням № 359 від 29.03.2012р. перераховано 675 00,00 грн. за № 170 від 28.03.2012р.; платіжним дорученням № 492 від 13.04.2012р. перераховано 100 000,00 грн. за договором № 177 від 09.04.2012р.; платіжним дорученням № 493 від 13.04.2012р. перераховано 100 000,00 грн. за договором № 177 від 09.04.2012р.; платіжним дорученням № 503 від 17.04.2012р. перераховано 50 000,00 грн. за договором № 177 від 09.04.2014р.; платіжним дорученням № 506 від 18.04.2012 р. перераховано 300 000,00 грн. за договором № 177 від 09.04.2014р. платіжним дорученням № 507 від 18.04.2012р. перераховано 200 000,00 грн. за договором № 177 від 09.04.2014р.; платіжним дорученням № 602 від 04.05.2012р. перераховано 1 000 000,00 грн. по рахунку № 198 від 03.05.2012р.; платіжним дорученням № 670 від 10.05.2012р. перераховано 100 000,00 грн. по рахунку № 198 від 03.05.2012р.; платіжним дорученням № 740 від 17.05.2012р. перераховано 945 000,00 грн. за рахунком-фактурою № СФ-0000223 від 16.05.2012р.

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, зазначені кошти перераховані на виконання договорів №170 від 28.03.2012р., № 177 від 09.04.2012р., № 198 від 03.05.2012р. та рахунку фактури № СФ-0000223 від 16.05.2014р.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» перерахувало із свого банківського рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Владиоль» суму у розмірі 3 470 000,00 грн. на підставі неіснуючих договорів і документів та одержані відповідачем без достатніх правових підстав. Доказів зворотного суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно набуто грошові кошти перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» на підставі неіснуючих договорів та документів, у зв'язку з чим просить суд стягнути суму у розмірі 518 796,69 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, в поданих на вимогу суду документах, в реквізитах платіжних доручень - «призначення платежу» є посилання на неіснуючі договори та документи.

Доказів наявності договорів, на які є посилання у спірних платіжних дорученнях, суду не надано. За таких обставин суд приймає зазначені пояснення позивача та оцінює їх в порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що сума 3490756,74 грн. були перераховані позивачем та набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

В той же час, як стверджує позивач, відповідач поставив позивачеві товар та надав автотранспортні послуги на суму 2951203,31 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача різницю між перерахованими коштами та отриманим товаром і наданими послугами - в сумі 518 796,69 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України яка містить загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які б спростовували твердження позивача, не надав.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодних клопотань в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, від позивача не надходило.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Владиоль» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 36509824), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, 31-А, код ЄДРПОУ 25298093) заборгованість у розмірі 518 796,69 (п'ятсот вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., та 10 375 (десять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 93 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.