Ухвала

від 18.09.2014 по справі 814/2024/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2024/14

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Домусчі С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Марс-Пласт» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

УПФ в Центральному районі м. Миколаєва звернулось до суду з позовом до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Марс-Пласт» про стягнення заборгованості в сумі 25 127 гривень.

Свої позовні вимоги УПФ в Центральному районі м. Миколаєва обґрунтувала несплатою відповідачем спірної суми у добровільному порядку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року вищенаведений позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача донараховані страхові внески та фінансові санкції у розмірі 23 937 гривень.

В апеляційній скарзі УПФ в Центральному районі м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що актом № 44 від 21.02.2013 про результати позапланової перевірки відповідача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахування та сплатою яких покладено на ПФУ, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 21.10.2008 по 31.01.2013 встановлено порушення відповідачем Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058).

На підставі зазначеного вище акта, який отримав голова ліквідаційної комісії, відповідачу донараховані страхові внески на за червень - грудень 2012 року на загальну суму 10500, 16 грн.

За приписами пунктів 4, 5 частини 9 статті 106 Закону N 1058 за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми; за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 2 статті 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Рішенням № 127 від 21.02.2013 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків відповідачу нарахований штраф в розмірі 13 436, 84 грн.; рішення відповідач отримав 21.02.2013.

Рішенням № 128 від 21.02.2013 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку відповідачу нараховані штрафні санкції в розмірі 1190 грн; рішення відповідач отримав 21.02.2013.

У відповідності до вимог частини 3 статті 106 Закону № 1058 позивач надіслав вимогу № Ю 21 від 04.04.2013.

При цьому, відповідно до пункту 7 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон N 2464-VI) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Крім того, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Однак, абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців 5,6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Ураховуючи наведене, нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, є протиправним.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2014 року (№ 21-458а).

За приписами частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов належить задовольнити в частині стягнення донарахованих страхових внесків на суму 10 500,16 грн. та фінансових санкцій за рішенням № 127 від 21.02.2013, оскільки в цій частині позов обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Марс-Пласт» про стягнення заборгованості в сумі 25 127 гривень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в порядку передбаченому діючим законодавством.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/Ю.В. Яковлев/