Ухвала

від 17.09.2014 по справі 826/2942/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2942/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОНС» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОНС» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000154230, № 0000174230 від 23.01.2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 30 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) проведено перевірку позивача, за результатами якої складено 10.01.2014 року «Акт про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» код за ЄДРПОУ 22859846, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ОНС» (код ЄДРПОУ 34046708) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року» № 2/42-10/22859845 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п.п. «а» п 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 5 129 010 грн., та п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п.198.2. п. 198.3. п.198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що потягло за собою завищення податкового кредиту на суму 1 025 802 грн. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000154230 від 23.01.2014 року, яким було донараховано податок на додану вартість на суму 1 025 802 грн. та також нараховано штрафні санкції на суму 256 451 грн.;

№ 0000174230 від 23.01.2014 року, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 5 129 010 грн.

Прийняття зазначених висновків мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Астеліт» та з ТОВ «ОНС» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року здійснювалися на підставі Договору з підтримку мереж радіозв'язку від 01.10.2010 року № AT10UMA2530, за умовами якого позивач замовляє, а ТОВ «ОНС» зобов'язується виконувати роботи з ремонтної підтримки та експлуатації Сайтів, пристроїв зовнішнього енергозабезпечення BSC/ДЕС., пристроїв енергозабезпечення Трансмісійних Сайтів, роботи з періодичної підтримки Сайтів, пристроїв зовнішнього енергозабезпечення трансмісійних сайтів відповідно до погодженого Сторонами Плану періодичної підтримки, роботи з підтримки та технічного обслуговування систем охоронної сигналізації, установок пожежної автоматики, вогнегасників та пристроїв для захисту будинків і споруд від розрядів блискавки, нестандартні роботи та роботи з експлуатації мобільної ВТС/мобільної вежі ВТС що виконуються на підставі нарядів - замовлень Замовника.

Розрахунки ТОВ «Астеліт» та з ТОВ «ОНС» (код ЄДРПОУ 34046708) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року за виконані роботи проводилися у безготівковій формі.

В ході перевірки надано акти виконаних робіт по обслуговуванню Станцій Замовника згідно Договору від 01.10.2010 року № AT10UMA2530 на суму 6 747 598, 50.

Акт перевірки містить висновок, що в порушення п. 138.1 ст.138. п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ «Астеліт» витрати по вслуговуванню Станцій Замовника згідно Договору від 01.10.2010 року № AT10UMA2530, отриманих від ТОВ «ОНС» (код СДРПОУ 34046708) при обчисленні об'єкта оподаткування були відображені у рядку 05. Декларацій «Витрати операційної діяльності, в сумі 5 129 010 грн.

Відповідач послався на те, що Міжрегіональним головним управлінням - Центральним офісом з обслуговування великих платників отримано лист Головного управління Міндоходів від 21.10.2013 року № 3672/7/26-15-01-0213 з постановою від 21.10.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки, якого вбачається, що невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності, були зареєстровані на «підставних» осіб фіктивні суб'єкти підприємницької діяльності, а сааме: ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Б.К. «Б.М.П.- 2000», ТОВ «Престиж Строй 2012», ТОВ «Стіл Петролеум». Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2012 року (роботи) придбані ТОВ «ОНС» (код ЄДРПОУ 34046708) у ТОВ «Б.К. «Б.М.П.-2000» (код ЄДРПОУ 37739654) та ТОВ «Престиж Строй 2012» (код ЄДРПОУ 38182778) в подальшому були реалізовані в адресу ТОВ «Астеліт» (код ЄДРПОУ 22859846). Акт перевірки містить посилання на те, що в матеріалах кримінального провадження від 21.11.2012 року наявні копії актів від 11.09.2013 року № 365/26-55-22-07/34046708 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «ОНС» (код за ЄДРПОУ 34046708) при здійсненні фінансово -господарських відносин з ТОВ «БК «Б.М.П - 2000» (код ЄДРПОУ 37739654), ТОВ «Престиж строй 2012» (код ЄДРПОУ 38182778) за період лютий, квітень, липень 2012 року та Ф2.10.2013 року № 458/22-2/34046708 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «ОНС» (код за ЄДРПОУ 34046708) при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «БК «Б.М.П - 2000» (код ЄДРПОУ 37739654) за період січень, червень, травень, червень 2012 року» складених ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у Києві.

За результатами вищезазначених актів перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника ТОВ «ОНС» (код за ЄДРПОУ 34046708) за перевіряемий період, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ОНС» (код за ЄДРПОУ 34046708) та ТОВ «Астеліт» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, відповідно до ч. 1. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання їх у власній господарській діяльності.

Так, матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання - передачі робіт, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, фіктивним правочином.

В акті перевірки відсутні посилання на вироки стосовно посадових осіб підприємств- контрагентів позивача щодо ухиляння від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.