Постанова

від 05.08.2014 по справі 814/1987/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 серпня 2014 року Справа № 814/1987/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (пр. Жовтневий, 55е, м. Миколаїв, 54018)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Ніконд» (вул. Електронна, 81/8, м. Миколаїв, 54031)

про: стягнення заборгованості в сумі 3 630,06 грн.,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ніконд» (надалі - відповідач) заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 3 630,06 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), витрати на виплату та доставку пенсії за період з 01.04.2014 року по 26.06.2014 року не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач безпідставно нарахував відшкодовування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по застрахований особі ОСОБА_1, оскільки по цій особі нарахування було припинене у березні 2013, у зв'язку з досягненням нею пенсійного віку - 55 років. Крім того ОСОБА_1 взагалі не мала права на призначення пенсії за списком № 2, оскільки вона пропрацювала на підприємстві менше 10 років. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову (арк. спр. 41 - 42).

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (арк. спр. 40).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 38).

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач зареєстрований як юридична особа та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала у відповідача на виробництві зі шкодливими умовами праці та вийшла на пенсію пільгових умовах.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, від 09.07.03 р. (далі - Закон № 1058), підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

При призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах Закон № 1058 передбачав набуття права на пенсію за віком для жінок - 55 років, тобто відповідач мав відшкодовувати позивачу витрати на пенсію ОСОБА_1 до досягнення нею віку 55 років, а саме до 07.03.2013 року.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, яким у ст. 26 Закону № 1058 внесено зміни, а саме змінено умови призначення пенсії за віком. Для жінок, які народилися з 01 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року - 56 років 6 місяців. Тобто, ОСОБА_1 досягне пенсійного віку - 07.09.2014 року.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсії ОСОБА_1 до 07.09.2014 року, як це встановлено Законом № 1058.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, з приводу того, що зміни у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97), а саме зміни до абз. 4 п. 1 ст. 2 - для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», були внесені 28.04.2013 року, тобто після досягнення ОСОБА_1 віку 55 років, оскільки Закон № 400/97 не регулює, на відміну від Закону №1058, порядок відшкодування фактичних витрат на виплати і доставку пенсій, а лише регулює порядок обрахування цього відшкодування при справлянні та використанні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Тому закон № 400/97 в даному випадку не застосовується.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача, з приводу того, що ОСОБА_1 не має право не пенсію на пільгових умовах, а тому й відповідач не повинен відшкодовувати позивачу її пенсію, тому що вона пропрацювала на підприємстві менше 10 років, всупереч вимогам п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91р. № 1788-XII, оскільки суд вважає, що належним способом захисту прав відповідача в цьому випадку є оскарження ним у судовому порядку розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, які йому надає позивач.

Відповідно до ч. 1 п.п. 6.1 п. 6 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» від 31.12.03 № 21-1 - відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058.

Згідно з п.п. 6.4. п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058 (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У відповідності до п.п.6.8. п.6 Інструкції підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму Відповідач має перед позивачем борг по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільговий пенсій за період з 01.04.2014 року по 26.06.2014 року в сумі 3 630,06 грн., що підтверджується:

- Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (арк. спр. 8 -10);

- карткою особового рахунку відповідача (арк. спр. 7).

Згідно зі статтею 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інше, а таким чином є суб'єктом владних повноважень та має право звертатися з позовом до адміністративного суду (статті 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ніконд» (код ЄДРПОУ 14308240) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 20916741) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.04.2014 року по 26.06.2014 року в сумі 3 630,06 грн. (три тисячі шістсот тридцять гривень 06 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих