Рішення

від 28.08.2014 по справі 910/12173/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12173/14 28.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла Елєктрікс";

про стягнення 120 297,17 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Букова Ю.В., представник, довіреність № б/н від 30.12.2013 р.

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 70 342,50 грн. основного боргу, 3 000,00 грн. збитків, 39 840,03 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу, 4 438,60 грн. інфляційних втрат, 385,22 грн. трьох відсотків річних, 2 290,82 грн. пені, а також 2 405,94 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2014 року порушено провадження у справі №910/12173/14; розгляд справи призначено на 10.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року справу №910/12173/14 передано для розгляду судді Цюкалу Ю.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2014 року у справі № 910/12173/14 суддею Цюкалом Ю. В. прийнято справу до свого провадження; розгляд справи призначено на 28.08.2014 року на 10 год. 20 хв.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.07.2014 року справу №910/12173/14 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.07.2014 року у справі № 910/12173/14 суддею Мандриченком О. В. прийнято справу до свого провадження; розгляд справи призначено на 28.08.2014 року.

У судовому засіданні 28.08.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправвлення, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт отримання відповідачем ухвали господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, про причини неявки суд не повідомив, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Тесла Елєктрікс» (лізингоодержувач) та ТОВ «УніКредит Лізинг» (лізингодавець) 30.05.2011 р. було укладено договір фінансового лізингу № 2711L11/00-LD (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в додатку «Тарифи» до цього договору, який с його невід'ємною частиною, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством

Згідно з п. 5.1. договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у додатку(-ах) до цього договору.

На виконання умов договору згідно акту приймання-передачі від 02.06.2011 р. лізингодавець придбав у обраного лізингоодержувачем продавця (ТОВ з II «АВТ Баварія») та передав в користування лізингоодержувачу, а лізингоодержувач прийняв обраний ним предмет лізингу, а саме: транспортний засіб марка: ВМW, модель: 528і, номер шасі, кузова: WBAFR110Х0С857782.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ТОВ "УніКредит Лізинг" реалізувало своє право на односторонню відмову від договору та розірвало його з 12.05.2014 pоку, надіславши на адресу відповідача відповідне письмове повідомлення вих. № 3876 від 20.04.2014 p., яким просило повернути предмет лізингу па стоянку ТОВ "УніКредит Лізинг" за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. Вказане повідомлення було надіслане на адресу боржника 22.04.2014 р. та отримане ним 24.04.2014 p., що підтверджується декларацією (накладною) № 15-6109-6284 кур'єрської служби доставки ТОВ «Поні Експрес» (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що договір фінансового лізингу №2711L11/00-LD від 30.05.2011 року було достроково розірвано з 12.05.2014 року.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач в обумовлений договором строк та графіком лізингових платежів належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 70 342,50 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмети лізингу, однак відповідач у строк, встановлений договором та графіком лізингових платежів, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами (основного боргу) в розмірі 70 342,50 грн. визнаються судом таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці, визначеному лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п 'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.

Незважаючи на факт отримання лізингоодержувачем (відповідачем) 24.04.2014 року повідомлення про відмову від договору і сплив 5-денного строку на повернення предмету лізингу 19.05.2014 p., відповідач добровільно обов'язок повернути предмети лізингу не виконав, у зв'язку із чим ТОВ "УніКредит Лізинг" вимушене було вдатись до засобів захисту з метою забезпечення можливості передбаченого законом примусового виконання відповідачем обов'язку щодо повернення лізингодавцю належного йому майна (предметів лізингу, які є власністю лізингодавця та перебували у користуванні лізингоодержувача).

Так, ТОВ "УніКредит Лізинг" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення на договорі виконавчого напису про вилучення у ТОВ "Тесла Елєктрікс" і повернення предмета лізингу на користь ТОВ "УніКредит Лізинг".

25.05.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 87, ст. 88 Закону України "Про нотаріат" було вчинено виконавчий напис № 2219 про повернення предмета лізингу за договором фінансового лізингу №2711L11/00-LD від 30.05.2011 року.

За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом стягнуто з ТОВ «УніКредит Лізинг» плату в розмірі 3 000,00 грн. Сплата ТОВ «УніКредит Лізинг» вказаної суми підтверджується текстом виконавчого напису нотаріуса на договорі фінансового лізингу, угодою-рахунком № 221 від 20.05.2014 р., актом приймання-здачі виконаних послуг від 20.05.2014 р. та платіжним дорученням ТОВ «УніКредит Лізинг» № 1234 від 22.05.2014 р.

Вказані витрати ТОВ "УніКредит Лізинг" вимушене було понести внаслідок невиконання ТОВ "Тесла Елєктрікс" в добровільному порядку свого обов'язку повернути належне ТОВ "УніКредит Лізинг" майно (предмети лізингу). Вказані витрати ТОВ "УніКредит Лізинг" спрямовані на відновлення порушеного права власності на предмети лізингу, які відповідач утримував у своєму володінні та всупереч приписів закону і умов договору не повертав у володіння ТОВ "УніКредит Лізинг".

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 3 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивач, керуючись п. 12.3. договору просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань, яка за розрахунками позивача становить 2 290,82 грн.

Згідно п. 12.3. договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за договором лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань в розмір 2 290,82 грн., нараховані відповідно до законодавства (подвійна облікова ставка НБУ), а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 385,22 грн. - 3% річних та 4 438,60 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 385,22 грн. - 3% річних та 4 438,60 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 39 840,03 грн. неустойки за прострочення повернення предметe лізингу (за період з 20.05.2014 року по 17.06.2014 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12.4 договору у випадку коли лізингоодержувач не виконує обов'язку щодо повернення предмета лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. При цьому, для розрахунку приймається останній (тобто такий, який передує факту порушення зобов'язання лізингоодержувача щодо повернення предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з графіком лізингових платежів.

Відповідач не повернув предмет лізингу за умовами договору, а тому позивач реалізовує своє право і вимагає сплати неустойки у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за період прострочення повернення предмета лізингу, за період з 20.05.2014 року по 17.06.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 39 840,03 грн. - неустойки за прострочення повернення предмету лізингу (за період з 20.05.2014 року по 17.06.2014 року) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Тесла Елєктрікс " (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 320, код ЄДРПОУ 36049784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, будинок 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 70 342 (сімдесят тисяч триста сорок дві) грн. 50 коп. - основного боргу, 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 82 коп. - пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 22 коп. - 3% річних, 4 438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - збитків, 39 840 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 03 коп. - неустойки за прострочення повернення предметів лізингу, 2 405 (дві тисячі чотириста п'ять) грн. 94 коп. - судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 08.09.2014 р.