Рішення

від 16.09.2014 по справі 910/18639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18639/14 16.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕ НОВО»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Сінепс-Інвест»

Про стягнення 74 954,35 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Мартиненко В.В. - по дов. № б/н від 15.09.2014

від відповідача Франчук А.В. - по дов. № б/н від 14.05.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕ НОВО» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Сінепс-Інвест» 58 000,00 грн. основного боргу, 7 116,60 грн. пені, 7 029,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 807,84 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору підряду на розроблення проектної документації № 25-10-12-3 від 25.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 порушено провадження у справі № 910/18639/14 та призначено справу до розгляду на 16.09.2014.

Позивач в судовому засіданні 16.09.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 16.09.2014 відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки умовами п. 2.5. договору передбачено, що у разі затримки фінансування з місцевого бюджету замовник оплачує виконані роботи протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного фінансування. На момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті послуг, наданих позивачем, пов'язаних з певною подією, а саме - отримання бюджетного фінансування зазначених послуг (робіт). Проте на даний час кошти від місцевого бюджету за відповідні роботи не надійшли. Вважає неправомірним нарахування пені, оскільки договором між сторонами пеня за затримку платежів з боку відповідача не передбачена. Також звертає увагу на позовну давність щодо пред'явленої вимоги про пеню.

В судовому засіданні 16.09.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Сінепс-Інвест» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕ НОВО» (підрядник) було укладено підряду № 25-10-12-3 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання: розробити проектну документацію (Стадія «Проект») по розділу «Технологічна частина» для створення центру оброблення даних «Регіональний центр електронного урядування «Електронна столиця» (далі - центр) (надалі іменується «Роботи»). Під проектною документацією, розуміється документація, яка визначає вимоги до оснащення центру необхідним комп'ютерним обладнанням.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 58 000,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 7 116,60 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 7 029,91 грн. та 3% річних в сумі 2 807,84 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.4. договору строк дії договору встановлено до 28.02.2013.

Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість робіт за цим договором визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на розроблення проектної документації по розділу «Технологічна частина» для створення центру оброблення даних «Регіональний центр електронного урядування «Електронна столиця» і становить 68 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору факт приймання-передачі виконаних робіт оформлюється підписанням актів приймання-передачі виконаних проектних робіт, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

28.12.2012 сторонами складено акт надання послуг № 331, яким сторони засвідчили факт, що виконавцем були виконані за договором роботи з розробки проектної документації по розділу «Технологічна частина» для створення центру оброблення даних «Регіональний центр електронного урядування «Електронна столиця» вартістю 68 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата робіт здійснюється замовником у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника згідно додатку № 1 в наступному порядку:

2.2.1. до початку надання робіт замовник перераховує на рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 90% від вартості договору, що складає 61 200,00 грн.

2.2.2. остаточний розрахунок по договору, що складає 6 800,00 грн. сплачується замовником по факту виконаних робіт на підставі і у відповідності до актів приймання-передачі виконаних проектних робіт, з урахуванням перерахованого авансу.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до п. 1.3. договору замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, визначені пунктом 1.1., та оплатити їх на умовах даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість виконаних робіт не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків, складає 58 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів виконання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 58 000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за виконані роботи повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за виконані роботи, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7 029,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 807,84 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7 029,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 807,84 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 7 116,60 грн. пені слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині оплати виконаних робіт.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 7 116,60 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Заперечення відповідача викладені у відзиві не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Несплата виконаних робіт за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Даної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 15.05.2012, копія якої знаходиться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕ НОВО» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Сінепс-Інвест» (м. Київ, вул. Мате Залки, 10-Б, кв. 29, код ЄДРПОУ 33635193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕ НОВО» (м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 35877574) 58 000 (п'ятдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 7 029 (сім тисяч двадцять дев'ять) грн. 91 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) грн. 84 грн. - 3% річних, 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.09.2014.

СуддяВ.В. Сівакова