Постанова

від 18.09.2014 по справі 910/8226/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа№ 910/8226/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Міменко Ю.А. - представник за довіреністю,

від відповідача: Дударь М.П., Щербанюк А.В. - представники за довіреностями.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014р.

у справі №910/8226/14 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації

про стягнення 79 554,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації (далі-відповідач) про стягнення 79 554,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» збитки у розмірі 66 254,40 грн., витрати на проведення досліджень у розмірі 13 300,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 23.06.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та направити дану справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Нежитлове приміщення загальною площею 902 кв.м. за адресою м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд.11/15 передано на баланс Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" згідно наказу Міністерства транспорту України від 05.05.1998 №166 та наказу Південно-Західної залізниці від 05.05.1998 №125-Н.

01.04.2008 між сторонами був укладений Договір №199/з "Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території" (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач надає позивачу наступні послуги: холодне та гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення, позивач приймає участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території тощо.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що 04.11.2013 приблизно о 23:00 з незалежних від позивача причин відбулось залиття приміщення з вище розташованого технічного поверху, внаслідок прориву водопровідної труби, по виявленні чого 05.11.2013 відповідача було повідомлено на аварійний диспетчерський пункт у телефонному режимі та у письмовій формі листом від 05.11.2013 №ЦХП-20/6841.

Позивач звертає увагу суду на те, що представники відповідача прибули для огляду лише 07.11.2013, під час огляду ними акт не складено, для підпису не пред'явлено. За висновком відповідача залиття виникло внаслідок аварійного пошкодження трубопроводу холодного водопостачання на технічному поверсі житлового будинку №11/15 на Повітрофлотському проспекті, проте не визначено, що стало причиною такого пошкодження.

У відповідності до висновку експертного дослідження №8068 складеного судовим експертом 14.01.2014, вартість необхідних ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів для відновлення приміщення після залиття складає 66 254,40 грн. Витрати позивача на проведення дослідження становлять 13 300,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Господарського суду м.Києва за захистом порушених прав та просив останнього стягнути з відповідача вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів у сумі 66 254,40 грн., а також витрати позивача по проведенню дослідження у сумі 13 300,00 грн.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2008 між сторонами був укладений Договір №199/з "Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території" (далі-Договір).

Предметом Договору є надання підприємством за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 886,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. пр.-кт Повітрофлотський, 11/15 (п.1.1 Договору).

Згідно із п.4.5 Договору орендар (власник) зобов'язаний у випадках аварії інженерних мереж забезпечити своєчасне інформування підприємства та доступ робітників аварійних служб підприємства в приміщення (будівлю), для ліквідації аварії в будь-який час доби.

Як свідчать матеріали справи, 04.11.2013р. приблизно о 23:00 відбулось залиття приміщення за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 11/15 з вище розташованого технічного поверху, внаслідок пориву водопровідної труби.

На підставі викладеного, враховуючи збитки, завдані відповідачем, позивач звернувся до господарського суду.

У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Обов'язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

У зв'язка із затопленням, виконуючи належним чином взяті на себе обов'язки за Договором, позивачем було повідомлено відповідача про вказану подію, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом від 05.11.2013р.

Відповідачем було складено відповідний Акт №15 від 07.11.2013, в якому зазначено, що залиття виникло внаслідок аварійного пошкодження трубопроводу холодного водопостачання на технічному поверсі житлового будинку №11/15 на Повітрофлотському проспекті.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст.225 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2013р. позивач звернувся до Незалежного інституту судових експертиз для вирішення питання щодо вартості матеріальних збитків внаслідок затоплення адміністративних приміщень ДП "Укрзалізничпостач" за адресою: м. Київ, пр.-кт Повітрофлотський, 11/15, яке сталося 04.11.2013.

У відповідності до Висновку експертного дослідження №8068 від 14.01.2014, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів внаслідок затоплення адміністративних приміщень ДП "Укрзалізничпостач" за адресою: м. Київ, пр.-кт Повітрофлотський, 11/15, яке сталося 04.11.2013, становить 66 254,40 грн. з урахуванням ПДВ.

В матеріалах справи наявний Акт приймання виконаних будівельних робіт без обладнання за січень 2014 року на суму 66 254,40 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів, станом на час розгляду судом першої інстанції справи відповідач не відшкодував завдані збитки позивачу, грошові кошти не сплатив.

У відповідності до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до статті 24 Житлового кодексу УРСР від 30.06.1983 №5464-Х для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.

Житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

У відповідності до ст. 176 Житлового кодексу УРСР від 30.06.1983 №5464-Х встановлює, що наймодавець зобов'язаний своєчасно провадити ремонт жилих будинків, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинків і жилих приміщень, належне утримання під'їздів, інших місць загального користування будинків і придомової території. Такі ж обов'язки покладаються на житлово-будівельні кооперативи.

Капітальний ремонт жилих будинків, технічне обслуговування їх інженерного обладнання, а також поточний ремонт жилих приміщень, що його зобов'язаний провадити наймодавець (житлово-будівельний кооператив), здійснюються відповідно до правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території, правил і норм технічної експлуатації житлового фонду.

У відповідності до ст.180 Житлового кодексу УРСР від 30.06.1983 №5464-Х експлуатація та ремонт державного житлового фонду (незалежно від відомчої належності) у містах і селищах міського типу здійснюються єдиними житлово-експлуатаційними і єдиними ремонтно-будівельними службами в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР.

Виходячи з наведених вище норм законодавства та на підставі договору №199/з, на відповідача покладено обов'язок обслуговувати внутрішні водопровідні та каналізаційні мережі, не допускати витоку води (включаючи випуски з будинків), зокрема і у будинку №11/15 по проспекту Повітрофлотському у місті Києві.

Як свідчать обставини справи, своїх зобов'язань щодо забезпечення належного обслуговування внутрішніх водопровідних та каналізаційних мереж у будинку №11/15 по проспекту Повітрофлотському у місті Києві відповідач не виконав, внаслідок чого 04.11.2013 приміщення позивача, яке знаходиться у вказаному будинку, було затоплено з причин аварійного пошкодження трубопроводу холодного водопостачання на технічному поверсі.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність протиправних дій відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та наявність вини відповідача, внаслідок дій якого спричинено збитки.

Крім того, в матеріалах справи наявний Рахунок-фактура №СФ-0212131 від 02.12.2013 ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" за проведення комплексного експертного товарознавчого та будівельно-технічного дослідження відповідно до заяви керівника ДП "Укрзалізничпостач" Якимовського Олега Леонтійовича від 02.12.2013, на загальну суму 13 300,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено оплату за надані експертною установою послуги на суму 13 300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, зокрема: №13-12982 від 10.12.2013, №13-12922 від 09.12.2013, №13-13027 від 11.12.2013.

В результаті затоплення позивачу було завдано збитків, розмір яких складається з витрат позивача на відновлювальний ремонт приміщення на суму 66 254,40 грн. та витрат на проведення експертизи на суму 13 300,00 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014р. у справі №910/8226/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі №910/8226/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8226/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 22.09.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв