Постанова

від 12.09.2014 по справі 820/15570/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  Харків    12 вересня 2014 р.                                                                                 №820/15570/14   Харківський окружний адміністративний суд   у складі: головуючого судді - Єгупенко В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефо-Харків" про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до  Харківського окружного адміністративного суду  з  зазначеним позовом та просить суд стягнути з ТОВ "Дефо-Харків" (юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, КОД ЄДРПОУ 34632429) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту Інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 15563,64 грн. та пені у розмірі 741,37 грн. У судове засідання, призначене на 12.09.2014 року представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав через канцелярію суду клопотання про слухання справи без його участі. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Враховуючи положення ст.ст. 122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно вимог ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 12 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємства - 0 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі за текстом - Закон) становить 1 особу. Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 3  ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук  підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону  для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Аналіз вищевказаних норм Закону дозволяє зробити висновок, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити  відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Суд наголошує, що у разі наявності вказаних вище підстав суб'єкт господарювання  зобов'язаний сплачувати адміністративно-господарські санкції незалежно від обставин з яких інвалід не працює на підприємстві.       Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймалися заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення. Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а також не надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік. На підтвердження того, що відповідачем не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та несвоєчасно надавалася державній службі зайнятості інформація щодо наявності вакансій, необхідних для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно надавалися звіти Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем надано до суду акт перевірки №20-01-443/0983 (а.с.6-7). Зазначений акт отримано керівником відповідача 18.06.2014р., що підтверджується підписом останнього, ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржено. Згідно статті 71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,  дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України). За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, а також не надавався звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, вимога Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ТОВ "Дефо-Харків" адміністративно-господарських санкцій є  обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефо-Харків" про стягнення заборгованості - задоволено в повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Дефо-Харків" (юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, КОД ЄДРПОУ 34632429) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту Інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 15563.67 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні шістдесят сім копійок) та пені у розмірі 741.37 грн. (сімсот сорок одна гривня тридцять сім копійок).   Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.             Суддя                                                                                     Єгупенко В.В.