Постанова

від 12.09.2014 по справі 810/5144/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2014 року Справа № 810/5144/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства "Стімекс-Профіль" доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Стімекс-Профіль" звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.04.2014 № 0001862201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Дочірньому підприємству "Стімекс-Профіль" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21628 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 647 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання, призначене на 12 вересня 2014 року представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки (зворотній бік а.с. 143, а.с. 145). Матеріали справи містять заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство "Стімекс-Профіль" (ідентифікаційний код 32117216, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Тракторна, буд. 11-А) зареєстроване в якості юридичної особи 08.10.2002 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з виробництвом будівельних виробів із пластмас; виробництвом й обробленням інших скляних виробів, у тому числі технічних; виробництвом металевих дверей і вікон, будівництвом житлових і нежитлових будівель; малярними роботами та склінням, оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 416312 (а.с. 133) та довідці Управління статистики у Васильківському районі серії АБ № 473906 (а.с. 148).

У січні-лютому 2014 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та статті 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання Дочірнім підприємством "Стімекс-Профіль" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2014 № 373/22-01/32117216 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Дочірнім підприємством "Стімекс-Профіль" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагентів товарно-матеріальних цінностей не дотримано вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року, лютий - травень та серпень 2011 року на загальну суму 55774 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди контролюючим органом опрацьовано інформаційні бази даних Міністерства доходів і зборів України та встановлено розбіжність у задекларованих показниках податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача та ТОВ "Укрвікнопласт" і ТОВ "Тех-Протектіо", а також прийнято до уваги відомості, отримані від інших податкових органів про господарську діяльність контрагента позивача - ТОВ "Гоблінс Груп" та про характер взаємовідносин ТОВ "Гоблінс Груп" з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної юридичної особи, стосовно:

- відсутності ТОВ "Гоблінс Груп" та його контрагентів - ТОВ "Віп Союз", ТОВ "Авитек Груп ЛТД" та ТОВ "Прогрес Консалт" за податковою адресою;

- анулювання свідоцтва ТОВ "Віп Союз" (контрагента ТОВ "Гоблінс Груп") про реєстрацію платником податку на додану вартість 14.05.2012;

- відсутності у ТОВ "Віп Союз" та ТОВ "Авитек Груп ЛТД" (контрагентів ТОВ "Гоблінс Груп") достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників;

- ненадання підприємством ТОВ "Віп Союз" (контрагента ТОВ "Гоблінс Груп") під час проведення контролюючого заходу договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту отримання товарів (послуг) та їх подальшої передачі контрагентам - покупцям;

- наявності пояснень громадянина ОСОБА_2 (який у перевіряємому періоді був засновником та директором ТОВ "Авитек Груп ЛТД") та показань ОСОБА_3 (який у перевіряємому періоді був засновником та директором ТОВ "Прогрес Консалт") стосовно непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Віп Союз" (контрагента ТОВ "Гоблінс Груп").

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - ТОВ "Укрвікнопласт", ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори, за якими ТОВ "Укрвікнопласт", ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" зобов'язались передати товарно-матеріальні цінності, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2010 року, лютий - травень та серпень 2011 року на загальну суму 55774 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 № 0001862201, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22275 грн. 00 коп., з яких: 21628 грн. 00 коп. - за основним платежем; 647 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті позивачем до бюджету, визначено органом доходів і зборів з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Так, відповідач, керуючись пунктом 102.1 цієї статті, не врахував до грошового зобов'язання суму податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року у розмірі 34146 грн. 00 коп., яку за даними акта перевірки занижено позивачем внаслідок завищення податкового кредиту за результатами вчинення господарських операцій з ТОВ "Укрвікнопласт" та ТОВ "Тех-Протектіо" у цих звітних періодах.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Дочірнім підприємством "Стімекс-Профіль" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У січні 2011 року позивачем укладено з ТОВ "Гоблінс Груп" договір поставки від 10.01.2011 № 5П, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу комплектуючі для виготовлення склопакетів, а позивач зобов'язався прийняти вказані товари та оплатити їх вартість.

Протягом лютого-травня 2011 року між ТОВ "Гоблінс Груп" та позивачем підписано видаткові накладні від 04.02.2011 № РН-0000015, 11.03.2011 № РН-0000032, 28.04.2011 № РН-0000057, 28.04.2011 № РН-0000056, 18.05.2011 № РН-0000074 та 18.05.2011 № РН-0000075, відповідно до яких позивач прийняв поставлені ТОВ "Гоблінс Груп" товари на загальну суму 60471 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 10078 грн. 54 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом виписано наступні податкові накладні: від 03.02.2011 № 1 на загальну суму 7900 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 1316 грн. 70 коп. (а.с. 51); 11.03.2011 № 6 на загальну суму 7947 грн. 79 коп., у тому числі ПДВ - 1324 грн. 63 коп. (а.с. 55); 28.04.2011 № 17 на загальну суму 2145 грн. 78 коп., у тому числі ПДВ - 357 грн. 63 коп. (а.с. 62); 28.04.2011 № 18 на загальну суму 11901 грн. 88 коп., у тому числі ПДВ - 1983 грн. 65 коп. (а.с. 65); 18.05.2011 № 12 на загальну суму 25050 грн. 89 коп., у тому числі ПДВ - 4175 грн. 15 коп. (а.с. 72); 18.05.2011 № 13 на загальну суму 5524 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 920 грн. 78 коп. (а.с.84).

Оплату за поставлені ТОВ "Гоблінс Груп" товарно-матеріальні цінності здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. 52, 56-59, 66-69, 73-74, 75-77, 78-79, 80-81, 85-86).

Податок на додану вартість у сумі 10078 грн. 54 коп., сплачений у складі ціни отриманих товарів, включено позивачем до податкового кредиту за лютий-травень 2011 року.

Під час проведення контролюючого заходу податковим органом також встановлено, що протягом березня, квітня та серпня 2011 року позивачем придбано у ТОВ "Тех-Протектіо" паливо-мастильні матеріали, а саме: бензин А-92, дизельне пальне, бензин А-95.

Придбання наведеного товару здійснювалось позивачем без укладання договору на підставі виписаних контрагентом позивача рахунків-фактур від 02.03.2011 № СФ-0000114 (а.с. 110); 14.03.2011 № СФ-0000160 (а.с. 107); 28.03.2011 № СФ-0000227 (а.с. 102); 07.04.2011 № СФ-0000290 (а.с. 96); 29.04.2011 № СФ-0000408 (а.с. 91) та 02.08.2011 № СФ-0000667 (а.с.113).

Прийняття позивачем вказаних матеріальних активів у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 03.03.2011 № РН-0000097 на загальну суму 9665 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1610 грн. 83 коп. (а.с. 109); 15.03.2011 № РН-0000135 на загальну суму 9285 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1547 грн. 50 коп. (а.с. 106); 29.03.2011 № РН-0000192 на загальну суму 12345 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2057 грн. 50 коп. (а.с. 101); 12.04.2011 № РН-0000244 на загальну суму 12535 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2089 грн. 17 коп. (а.с. 95); 29.04.2011 № РН-0000338 на загальну суму 17710 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2951 грн. 66 коп. (а.с. 90) та 03.08.2011 № РН-0000554 на загальну суму 7750 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1291 грн. 67 коп. (а.с. 112).

Оплату за придбані у ТОВ "Тех-Протектіо" паливо-мастильні матеріали у загальному розмірі 69290 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. 56-59, 93-94, 98-100, 104-105, 115-116, 120-121, 125-127, 131-132).

На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни отриманих товарів (бензин А-92, дизельне пальне, бензин А-95), ТОВ "Тех-Протектіо" виписано наступні податкові накладні: 02.03.2011 № 93 на загальну суму 9665 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1610 грн. 83 коп. (а.с. 108); 14.03.2011 № 130 на загальну суму 9285 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1547 грн. 50 коп. (а.с. 111); 28.03.2011 № 189 на загальну суму 12345 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2057 грн. 50 коп. (а.с. 103); 11.04.2011 № 242 на загальну суму 12535 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2089 грн. 17 коп. (а.с. 97); 29.04.2011 № 335 на загальну суму 17710 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2951 грн. 66 коп. (а.с. 92) та 03.08.2011 №14 на загальну суму 7750 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1291 грн. 67 коп. (а.с. 114).

Податок на додану вартість у сумі 11548 грн. 33 коп., сплачений у складі ціни отриманих пально-мастильних матеріалів, включено позивачем до податкового кредиту за березень, квітень та серпень 2011 року.

За поясненнями представника позивача, паливо-мастильні матеріали - бензин А-92, дизельне пальне та бензин А-95 замовлялись підприємством з метою забезпечення роботи автомобілів ГАЗ, Ford, MAN, які перебувають у власності Дочірнього підприємства "Стімекс-Профіль" та використовуються підприємством задля виконання власних господарських зобов'язань.

На підтвердження даних обставин представником позивача надано суду реєстр автомобілів за 2011 рік (а.с. 177), копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 178-186), а також копії подорожніх листів (а.с. 187-200), які підтверджують факт використання позивачем нафтопродуктів у власній господарській діяльності та їх списання у відповідних розмірах при здійсненні вантажних перевезень на адресу інших суб'єктів господарювання.

Крім того, представник позивача зазначив, що придбання товарів (полісульфіду, клейкої стрічки, шпросів, хрестовин, силіконових амортизаторів, дистанції, вологовбирача, кутиків, заглушок тощо), які постачались на його користь ТОВ "Гоблінс Груп", здійснювалось Дочірнім підприємством "Стімекс-Профіль" з метою їх використання в процесі виробництва металопластикових вікон, дверей, вагонки та плінтусів з ПВХ для їх подальшого постачання наступним контрагентам-одержувачам.

На підтвердження обставин, що свідчать про отримання позивачем вказаних вище матеріальних активів та наявність зв`язку між фактом придбання позивачем цих товарів із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії: витягу з книги обліку довіреностей за 2010-2013 роки; атестату виробництва, що засвідчує відповідність державним стандартам стану виробництва вікон та балконних дверей з полівінілхлоридного профілю, які виробляє Дочірнє підприємство "Стімекс-Профіль"; санітарного висновку та сертифікату відповідності, що отримані позивачем на власне виробництво; калькуляції вартості виробництва металопластикових конструкцій за період березень-травень 2011 року (а.с.159-167); видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, згідно з даними яких Дочірнім підприємством "Стімекс-Профіль" протягом 2011 року проведено реалізацію металопластикових конструкцій підприємствам-замовникам, а саме: ТОВ ТНВК "КСПО", ТОВ "Профмонтаж", ТОВ "ТВК "Сузір'я Успіху", ПрАТ "Київстар", ТОВ "Ауді Центр Хмельницький" (а.с.168-176).

В матеріалах справи також містяться належним чином засвідчені копії державного акту на право власності на земельну ділянку, витягу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно - цехи, склади, рампи тощо, які свідчать про можливість зберігання підприємством придбаних у його контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (який набрав чинності з 10.01.2011 та діяв до 16.12.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" на користь позивача товарно-матеріальних цінностей та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені на користь позивача товари, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; жодних обмежень, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, податковим органом не наведено.

У період виконання ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" господарських зобов`язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (виробництво будівельних виробів із пластмас; виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних; виробництво металевих дверей і вікон; будівництво житлових і нежитлових будівель; малярні роботи та скління), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" матеріальних активів, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" товарів та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп", що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

У свою чергу, посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми витрат та податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" з іншими суб`єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ "Тех-Протектіо" та ТОВ "Гоблінс Груп" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання на користь позивача його контрагентами товарно-матеріальних цінностей були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.04.2014 № 0001862201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.04.2014 № 0001862201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.