Постанова

від 16.04.2009 по справі 2-а-2408/08

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2009 р.                                                                              

Справа №  2-а-2408/08 

Волинський окружний 

адміністративний суд в складі:                                                                                                                                                                     

головуючого - судді 

Плахтій Н.Б., 

при секретарі Тиновському Д.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку в

порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до

Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської

області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної

допомоги  дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до

Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської

області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної

допомоги дитині війни.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він наділений

правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної

державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком. Оскільки вказана допомога протягом 2006-2007 років та 9 місяців 2008

року позивачеві не виплачувалася у визначеному законом розмірі, просить

зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги

дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з

січня 2006 року по вересень 2008 року включно.

В судове засідання позивач та представник відповідача не

з'явилися, проте заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий

розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

В поданих суду запереченнях проти адміністративного

позову відповідач позов не визнав. Оскільки виплата підвищення до пенсії дітям

війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів

Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про

Державний бюджет України на відповідний рік, просив в задоволенні позову

відмовити, враховуючи також, що позивачем пропущений строк звернення до

адміністративного суду.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку,

що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом

дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в

Камінь-Каширському районі, протягом 2006 року йому нараховувалася та

виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, протягом 2007 року

позивач отримував щомісячну державну соціальну допомогу як інвалід у розмірі 50

відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а у 2008 році

позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у

розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1із

проставленим у ньому штампом «дитина війни» та довідкою відповідача НОМЕР_2від

ІНФОРМАЦІЯ_1року.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям

війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна

допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч.1 ст.28

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та

встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, визначеного законом. Отже, розмір підвищення пенсії дітям війни

згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30

відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 65 Закону України «Про Державний бюджет України

на 2006 рік» визначає, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили

працездатність, на 2006 рік становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня -

359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. Згідно ст.62 Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум для осіб,

які втратили працездатність, на 2007 рік в таких розмірах: з 1 січня - 380

гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. У відповідності до

ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які

втратили працездатність, на 2008 рік становить: з 1 січня - 470 гривень, з 1

квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно із п.17 ст.77 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України

«Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»

від 19.01.2006 року виключено п.17 ст.77, а ст.110 Закону викладена у новій

редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році

поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної

Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було

визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної

допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону

України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з

наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, тому

суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення

позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві

державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням

ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка

виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих,

на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки,

встановленої для учасників війни, яка згідно ст.14 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» становить 10 процентів

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням

Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007

було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)

положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на

2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення

пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,

які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його

преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з

правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з

09.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році підвищення до пенсії виплачувалось у

розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, що

становить 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення

позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві

державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від

28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції,

відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до

пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,

встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України

№10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не

відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу

ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до

деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які

визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його

преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з

правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка

передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної

пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році

підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму

для осіб, які втратили працездатність, тому суд приходить до висновку про

часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести

нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі

30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 30 вересня

2008 року.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про

управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах,

затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року

№80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008

року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року)

управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього

завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на

поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Судом

встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії

як дитині війни у 2008 році Управлінням Пенсійного фонду України в

Камінь-Каширському районі, де позивач перебуває на обліку. Тому суд приходить

до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов'язок провести нарахування

позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22

травня до 30 вересня 2008 року з врахуванням того, що у 2007 році позивачеві

виплачувалось підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 5 відсотків

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а у 2008 році - у

розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного

судочинства  України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть

встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із

ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з

наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини

органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без

обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст.9 ч.7 КАС України у разі

відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон,

що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного,

суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено

строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186

Кодексу адміністративного судочинства України,  

на підставі  ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському

районі Волинської області провести нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1 як

дитині війни за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з

22 травня 2008 року до 30 вересня 2008 року включно в розмірі 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни».

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо

заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде

подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний

суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня

складення постанови в повному обсязі - з 21 квітня 2009 року. Апеляційна скарга

на постанову суду  подається

протягом  двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя                                                                          

Н.Б.Плахтій