Постанова

від 15.09.2014 по справі 802/2981/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 вересня 2014 р. Справа № 802/2981/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді: Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) з адміністративним позовом до відповідача - Реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області (далі - Реєстраційна служба Дунаєвецького РУЮ Хмельницької області). У позовній заяві позивач просила скасувати рішення реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області від 06.12.2013 року (індексний номер 9116512) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0168, що розташована на території Миньковецької сільської ради за ОСОБА_2 та рішення реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області від 06.12.2013 року (індексний номер 9117006) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0167, що розташована на території Миньковецької сільської ради за ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0168 та кадастровий номер 6821885900:08:005:0167, що розташовані на території Миньковецької сільської ради перейшли позивачу на підставі заповіту від 17.04.2003 року. Однак, під час перевірки інформації, щодо вказаних земельних ділянок в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачем виявлено, що 16.12.2013 року, тобто після смерті ОСОБА_2, державним реєстратором на підставі заяви ОСОБА_3, який діяв згідно довіреності від 13.08.2013 року, що видана ОСОБА_2, прийнято рішення про державну реєстрацію прав на вказані земельні ділянки за ОСОБА_2 та внесено відповідний запис після її смерті.

Оскільки заява про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки подана представником за довіреністю після смерті довірителя, то оскаржувані рішення прийняті на підставі звернення неналежної особи, а тому, на думку позивача, підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву (вх.№18308/14) про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується телефонограмою (а.с.31). Водночас, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Крім того, відповідач додатково надав письмові пояснення, в яких зазначено, що дії державного реєстратора щодо проведення реєстрації є правомірними, однак вважаючи на припинення представництва за довіреністю у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 Реєстраційна служба Дунаєвецького РУЮ Хмельницької області не заперечувала проти скасування оскаржуваних рішень.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 позивач стала спадкоємцем земельних ділянок площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0168 та кадастровий номер 6821885900:08:005:0167, що розташовані на території Миньковецької сільської ради перейшли позивачу на підставі заповіту від 17.04.2003 року.

03.04.2014 року позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса ОСОБА_5, яка 03.04.2014 року завела у спадковому реєстрі спадкову справу № 55933727.

Під час перевірки інформації, щодо вказаних земельних ділянок в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачем виявлено, що 16.12.2013 року державним реєстратором на підставі заяви ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 13.08.2013 року виданої ОСОБА_2, винесено рішення про державну реєстрацію прав на вказані земельні ділянки за ОСОБА_2 та внесено відповідний запис.

Однак, враховуючи, що представництво за довіреністю у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 у ОСОБА_3 припинилось, позивач звернулась до суду із вимогою про скасування рішень про державну реєстрацію щодо вказаних земельних ділянок, оскільки такі створюють перешкоди для оформлення права власності на успадковане майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, на момент прийняття оскаржуваних рішень врегульовувалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, який був чинним до 11.02.2014 р.(далі-Порядок).

Відповідно до п.п. 7-9 вказаного Порядку підставою для реєстрації прав є заява заявника, особа якого посвідчується документом.

Як вказано в п. 10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Так, судом встановлено, що 06.12.2013 року із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0168 та кадастровий номер 6821885900:08:005:0167, що розташовані на території Миньковецької сільської ради звернувся ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, посвідченою Лаврівською сільською радою Вінницького району Вінницької області 30.08.2013 року.

Заяви були внесені в базу даних про реєстрацію заяв та запитів 06.12.2013 року за реєстраційними номерами 4384281, 4384437, про що свідчать картки прийому заяв за № 8758978 та № 8759275 від 06.12.2013 року.

Водночас, на реєстрацію права власності уповноваженою особою були надані наступні документи:

- дві копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2,

- дві копії картки реєстраційного номера облікової картки платника податку на ім'я ОСОБА_2

- дві копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_3,

- дві копії картки реєстраційного номера облікової картки платника податку на ім'я ОСОБА_3,

- оригінали та копії державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯК № 688765 від 07.05.2012 року та ЯК № 688767 від 08.09.2011 року,

- довіреності на ім'я ОСОБА_3,

- квитанції про оплату за Витяги з Державного реєстру прав за № к20/3/16, к20/3/17 від 03.12.2013 року.

Відповідно до п. 12 Порядку, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 26 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Судом встановлено, що про наявність обставин, які перешкоджають державній реєстрації речових прав державному реєстратору не було відомо, оскільки від імені померлого діяв представник за довіреністю. Разом із тим, на момент звернення ОСОБА_3 із заявою про реєстрацію права власності в інтересах ОСОБА_2 довіреність яка була подана державному реєстратору втратила свою чинність. Тому ОСОБА_3 не був належним заявником, а подана ним заява не є належною підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Такий висновок обгрунтовується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно ч. 3 ст. 244 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

З метою належного оформлення права власності на вказані земельні ділянки, ОСОБА_2 звернулась з проханням допомогти їй у цьому до ОСОБА_3. Вказана особа погодилась і для наділення її необхідними повноваженнями з метою вчинення таких дій ОСОБА_2 13.08.2013 р. оформила довіреність, яка посвідчена секретарем Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 46.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно із свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Таким чином, у ОСОБА_3 були відсутні повноваження представляти інтереси ОСОБА_2 для здійснення державної реєстрації на підставі довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи викладене суд зазначає, що у зв'язку із припиненням представництва за довіреністю ОСОБА_3 та відсутністю підстав для здійснення реєстраційних дій, рішення реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області від 06.12.2013 року (індексний номер 9116512) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0168, що розташована на території Миньковецької сільської ради за ОСОБА_2 та рішення реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області від 06.12.2013 року (індексний номер 9117006) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0167, що розташована на території Миньковецької сільської ради за ОСОБА_2 підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд керується ч. 1 ст. 94 КАС України, в силу якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області від 06.12.2013 року (індексний номер 9116512) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0168, що розташована на території Миньковецької сільської ради за ОСОБА_2 та рішення реєстраційної служби Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області від 06.12.2013 року (індексний номер 9117006) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6071 га, кадастровий номер 6821885900:08:005:0167, що розташована на території Миньковецької сільської ради за ОСОБА_2.

Стягнути із Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 73,08 грн (сімдесят три гривні вісім коп).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович