Постанова

від 12.05.2014 по справі 819/2556/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/2556/13-a

"12" травня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н. І.,

представника позивача - Бобрик Н. М.,

за відсутності відповідача,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області до Спілки власників земельних паїв ім.Шевченка про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області звернулось з адміністративним позовом до Спілки власників земельних і майнових паїв ім. Шевченка про відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за 1999-2001 та 2003 роки в загальному розмірі 34026,33 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позовна заява залишена без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням УПФУ оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року вищезазначену ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасовано та повернуто справу суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвалою від 23.04.2014 року справу призначено до розгляду на 06.05.2014 року, а 06.05.2014 року - розгляд справи відкладено на 12.05.2014 року.

Однак, відповідач в судові засідання - не з'являвся, в зазначені строки заперечень на позов та заяви про розгляд справи без його участі - не подавав, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду - не надходило

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, однак, з урахуванням того, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, а саме, належним чином повідомлений відповідач, - розгляд справи за згодою присутнього представника позивача здійснювався у письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною 1 статті 41 КАС України.

Представник позивача, яка прибула на розгляд справи, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд, з врахуванням позиції, викладеної у ухвалі суду апеляційної інстанції, приходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ надало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 1999 року по червень 2001 року (а.с. 33) та за період з січня 2003 року по вересень 2003 року (а.с. 8-17).

Розглядаючи дану справу, суд виходить з того, що дані правовідносини - не регулюються Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року.

З наведеним погодився і суд апеляційної інстанції.

Натомість, на момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

При цьому, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, стали об'єктом оподаткування для нарахування та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування лише з 15.03.2000 року, тобто з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року № 1461-III, яким внесено відповідні зміни до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97).

Тому, відшкодуванню могли підлягати лише суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з часу отримання зазначеними платежами статусу об'єкта оподаткування, тобто після 15.03.2000 року, з врахуванням строку давності звернення до суду, встановленого чинним на той період часу законодавством.

Така позиція - викладена в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року.

У зв'язку із вищезазначеним, суд зобов'язаний звернути увагу на те, що

згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року №1461-III пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" - доповнено абзацом четвертим, і станом 15.03.2000 року, тобто, на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року № 1461-III, - Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" - вказаний абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлював, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Станом на той же час, згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору мали сплачувати до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Зважаючи на наведене, суд приходить до переконання, що оскільки станом на 15.03.2000 року обов'язок страхувальників стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - прямо було визначено положеннями абзацу четвертого пункту 1 статті та статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку, що понесені управлінням кошти на виплату та доставку пільгових пенсій за 1999 рік та з січня по 14.03.2000 року підлягали відшкодуванню відповідачем на користь органу Пенсійного фонду незалежно від строку давності звернення до суду - у зв'язку з відсутністю законодавчого закріплення норм щодо такого строку.

Окрім того, враховуючи що заборгованість по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за період 2000-2001 років (які починаючи з 15.03.2000 року набули статусу об'єкта оподаткування обліковувалась як загальна сума недоїмки відповідача станом на грудень 2001 року, - то станом на 01.01.2004 року, а саме на момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - строк давності 1095 днів за такою заборгованістю ще не сплив.

Відтак, оскільки за заборгованістю, яка обліковувалась як загальна сума недоїмки відповідача станом на грудень 2001 року, строк давності (1095 днів) станом на 01.01.2004 року ще не сплив, то з цієї дати (01.01.2004 року) - до даної заборгованості доцільним є застосування статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, в даному випадку, відповідач зобов'язаний відшкодувати Управлінню і заборгованість по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за період 2000 -2001 років (починаючи з 15.03.2000 року).

Проте, як встановлено судом, кошти 1999-2001 роки та за 2003 рік від Спілки власників земельних паїв ім.Шевченка на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення», до Управління - не поступали.

Ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

Щодо заборгованості відповідача за 2003 рік, - суд, враховуючи викладена в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року позицію, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діє з 13.12.2005 року, погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону, а органом стягнення згідно названого закону є установи Пенсійного фонду.

Згідно з положеннями частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Оскільки граничний строк сплати узгодженого зобов'язання щодо збору за 2003 рік на час внесення змін до пункту 16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не сплив, а в подальшому відсутні підстави для застосування строку давності, є правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Таки чином, із врахуванням всіх обставин, - в даному випадку строк давності 1095 днів, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - не підлягає застосуванню.

Вищезазначене свідчить про обов'язок відповідача відшкодувати Управлінню і заборгованість по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за 2003 рік.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, - шляхом стягнення зі Спілки власників земельних паїв ім.Шевченка на користь Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області заборгованості по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пільгових пенсій у заявленому в позові розмірі - 34026,33 грн.

В силу вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - питання про судові витрати у даній справі - не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 41, 69-71, 128, 153, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Стягнути зі Спілки власників земельних паїв ім.Шевченка (код за ЄДРПОУ 03782888, с. Млинівці, Кременецький район, тернопільська область, 47061) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області (р/р №25606341202198, МФО- 338545, код - 21156309) заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пільгових пенсій в сумі 34026,33 грн. (тридцять чотири тисячі двадцять шість гривень 33 копійки).

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.