Постанова

від 22.09.2014 по справі 810/4103/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року 810/4103/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (далі - ТОВ «УНСП «Шмайсер» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі, відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2014 № 0000992200, № 0000982200 та № 0000972200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт сервіс Київ» (далі - ТОВ «ССК») мали реальний характер - товар поставлено, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ССК», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на поясненнях засновника ТОВ «ССК» ОСОБА_1 без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 11.09.2014, не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «УНСП «Шмайсер», ідентифікаційний код 20042911, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд.1, зареєстроване як юридична особа 03.03.2010. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 04.03.2010 за № 132.

Як вбачається із інформації, наявної на сайті Державної фіскальної служби України (адреса в мережі Інтернет http://sfs.gov.ua/reestr) в розділі «Реєстр платників ПДВ», ТОВ «УНСП «Шмайсер», індивідуальний податковий номер 200429110138, з 22.03.2010 зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ТОВ «УНСП «Шмайсер» є виробництво зброї та боєприпасів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

У період з 14.05.2014 по 19.05.2014 на підставі наказу від 14.05.2014 № 398 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УНСП «Шмайсер» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах із ПП «Безпека Комплекс» (код ЄДРПОУ 3608201), ТОВ «Юридична компанія «Астра-Інвест» (код ЄДРПОУ 35660504), ТОВ «Сельта» (код ЄДРПОУ 35534315), ПП «Андата» (код ЄДРПОУ 36706460), ПП «Бісмарк плюс» (код ЄДРПОУ 35838197), ТОВ «Живий Хліб» (код ЄДРПОУ 35234970), ТОВ «ССК» (код ЄДРПОУ 37200366), ТОВ «Алмаз-Олма» (код ЄДРПОУ 32824137), ТОВ «Еколан» (код ЄДРПОУ 22946700), ПП «Лєпта» (код ЄДРПОУ 31758975), ПП «Юридична компанія «Форт» (код ЄДРПОУ 36309459), ТОВ «Атлас-компані» (код ЄДРПОУ 37200392), ТОВ «Алві-Груп» (код ЄДРПОУ 36411171), ТОВ «Компанія Талісман «Київ» (код ЄДРПОУ 37145227), ТОВ «Бастіон К» (код ЄДРПОУ 36413802), ТОВ «Бізкомтрейд» (код ЄДРПОУ 37470222), ПП «Марсбуд» (код ЄДРПОУ 38347350), ТОВ «Відео Арт» (код ЄДРПОУ 38546784), ТОВ «Вікома-Трейд» (код ЄДРПОУ 38546826), ТОВ «Континент-Стиль» (код ЄДРПОУ 34763925), ТОВ «Престиж Буд» (код ЄДРПОУ 35670423), ТОВ «Бекор Груп» (код ЄДРПОУ 37145211), ТОВ «Компані Контроль» (код ЄДРПОУ 37025371), ТОВ «Гронінген» (код ЄДРПОУ 36844251), ТОВ «Сігма компані» (код ЄДРПОУ 37145562), ТОВ «Діджитал Технолоджи» (код ЄДРПОУ 37146262), ТОВ «Дельта-трейд» (код ЄДРПОУ 33540730) за період з 01.01.2011 по 01.01.2014.

За результатами перевірки складений акт від 19.05.2014 № 206/10-13-22-01-121/20042911 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 14897,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 1548,00 грн., за квітень 2011 року на суму 1730,00 грн., за серпень 2011 року на суму 552,00 грн., за вересень 2011 року на суму 1562,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 4205,00 грн., за листопад 2011 року на суму 2856,00 грн. та за грудень 2011 року на суму 2444,00 грн.;

- пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 17286,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 1935,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 1989,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 2431,00 грн. та за ІV квартал 2011 року на суму 10931,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «ССК» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на їх придбання у вищевказаного контрагента, що ґрунтується на поясненнях засновника ТОВ «ССК» ОСОБА_1.

В обґрунтування правомірності спірних рішень відповідач вказав, що на його адресу від Броварської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області надійшов протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 21.09.2013 у якому, зокрема, зазначено, що громадянка ОСОБА_1 зареєструвала дане підприємство за грошову винагороду та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку із зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що угода, укладена позивачем з ТОВ «ССК», має протиправний характер, а первинні документи складенні у ході її виконання не мають юридичної сили. Тому, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій слугували пояснення громадянки ОСОБА_1

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийняті податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014: № 0000972200, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 19189,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 15351,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3838,00 грн.; № 0000982200, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3745,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 2996,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 749,00 грн.; № 0000992200, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5767,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ТОВ «УНСП «Шмайсер» та продавцем - ТОВ «ССК» було укладено договір поставки товару.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «ССК», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість; отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ССК», відповідно до якого керівником ТОВ «ССК» є ОСОБА_3.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «ССК», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «ССК» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані рахунки-фактури від 09.08.2011 № 1/0908, 16.09.2011 № СФ 1/1609, 22.09.2011 № СФ 1/2209, 03.10.2011 № СФ 1/0310, 13.10.2011 № СФ 1/1310, 26.10.2011 № СФ 1/2610, 03.11.2011 № СФ 2/0311, 24.11.2011 № СФ 1/2411, 01.12.2011 № СФ 1/0112 та видаткові накладні від 21.03.2011 № РН /1803, 05.04.2011 № РН 2/0403, 14.04.2011 № РН 2/1204, 19.04.2011 № РН 2/1504, 12.08.2011 № РН 1/0908, 19.09.2011 № РН 1/1609, 23.09.2011 № РН 1/2209, 04.10.2011 № РН 1/0310, 14.10.2011 № РН 1/1310, 27.10.2011 № РН 1/2610, 04.11.2011 № РН 2/0311, 25.11.2011 № РН 1/2411, 05.12.2011 № РН 1/0112 (а.с.61-82).

За результатами господарських операцій ТОВ «ССК» видано на користь ТОВ «УНСП «Шмайсер» податкові накладні від 18.03.2011 № б/н, 04.04.2011 № б/н, 13.04.2011 № б/н, 15.04.2011 № б/н, 10.08.2011 № б/н, 19.09.2011 № б/н, 23.09.2011 № 15, 04.10.2011 № 2, 14.10.2011 № 7, 27.10.2011 № 16, 04.11.2011 № б/н, 25.11.2011 № 34, 05.12.2011 № 5 (а.с.48-60).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, розрахунки між позивачем та ТОВ «ССК» здійснювались у безготівковій формі та дебіторська/кредиторська заборгованість за поставлений товар відсутня.

Крім цього, оплата придбаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи витягами по банківському рахунку позивача (а.с.83, 84).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «ССК» та їх оплати.

Судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Суд звертає увагу, що усі зазначені первинні документи підписані зі сторони ТОВ «УНСП «Шмайсер» - ОСОБА_2, зі сторони ТОВ «ССК» - ОСОБА_3, які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату виникнення та реалізації спірних правовідносин, були керівниками та підписантами ТОВ «УНСП «Шмайсер», ТОВ «ССК», відповідно, та скріплені печатками підприємств.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «УНСП «Шмайсер» та ТОВ «ССК» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «ССК» включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, а тому, формування податкового кредиту та витрат за нею вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 26.08.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність у ТОВ «ССК» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «ССК».

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялося ТОВ «ССК» на предмет наявності у нього основних фондів та засобів виробництва, управлінського персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Щодо посилання в Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність пояснень засновника ТОВ «ССК» ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2011 ОСОБА_1 є засновником ТОВ «ССК», разом з цим особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, починаючи з 01.10.2010 є ОСОБА_3.

Як вже зазналося судом, усі первинні документи від імені ТОВ «ССК», які були складені у ході виконання господарських операцій на користь ТОВ «УНСП «Шмайсер», були підписані керівником ОСОБА_3.

У зв'язку з зазначеним, судом не береться до уваги, як на доказ безтоварності господарських операцій, наявність пояснень засновника ТОВ «ССК» ОСОБА_1, оскільки на момент виникнення та виконання спірних зобов'язань вона не була керівником вказаної юридичної особи.

Крім цього, суд констатує, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на первинних документах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає безтоварним та здійснення господарських операцій, і позивач і його контрагент були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За переконанням суду перевірка автентичності підписів на кожному документі, представленому контрагентом, виходить за межі розумної обачливості позивача. Адже платник не може проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Водночас, належних та переконливих доказів того, що особа, яка підписала податкові накладні та інші документи від імені контрагента позивача, не мала відповідних повноважень податковим органом не надано.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Суд звертає увагу також на те, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів, робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання та обліку придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Суду не надано також жодних доказів того, що шарики та ковпачки, які було придбано позивачем у ТОВ «ССК» придбавалися у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, зазначеної у КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних товарів з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів, робіт, послуг, що ним придбані.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, придбані у ТОВ «ССК» товари (шарики та ковпачки) були в подальшому використані для виготовлення продукції - патрон АЕ9, на підтвердження чого надав калькуляцію вартості виробництва продукції.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.06.2014 № 0000992200, № 0000982200 та № 0000972200.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. згідно квитанції від 21.05.2014 № 61.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 вересня 2014 року.