Постанова

від 17.09.2014 по справі 813/5653/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року № 813/5653/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача Гудзенка М.Б.,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атея" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атея" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича, в котрому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про відмову в державній реєстрації права на земельну ділянку №11010841 від 18.02.2014 року;

- зобов'язати відповідача прийняти нове рішення про державну реєстрацію права на земельну ділянку за адресою Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Л. Українки 1, кадастровий номер 4623686400:01:005:0509 за ТзОВ "АТЕЯ" код ЄДРПОУ 20831418.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме земельної ділянки за адресою Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Л. Українки 1, кадастровий номер 4623686400:01:005:0509, оскільки при зверненні з заявою про реєстрацію позивач надав усі належні та ті, що вимагаються законодавством України документи для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач проти позову заперечив, на адресу суду надіслав письмові заперечення, явку в судове засідання не забезпечив.

Позов заперечує з тих підстав, що з наданих позивачем документів, а саме з рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10) є за неможливе встановити цільове призначення земельної ділянки, а відтак не можливо було встановити права котрі ним засвідчувались. За таких обставин у задоволені позовних вимог позивача просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Українсько-Німецьким спільним підприємством укладено договір купівлі-продажу від 23.12.1999 року будинку з прибудинковою територією за адресою Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Л. Українки 1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Атея» визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки,1. Кадастровий номер земельної ділянки 4623686400:01:005:0509.

10.02.2014 року позивач звернувся до Пустомитівського відділення Державної реєстраційної служби України з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме просив зареєструвати право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Л. Українки 1, кадастровий номер 4623686400:01:005:0509.

Як вбачається з картки прийому заяви №10786406, до поданої заяви позивачем надано наступні документи:

- оригінал квитанції;

- оригінал довіреності представника заявника;

- копію паспорта представника заявника;

- виписку з ЄДРПОУ ТзОВ «Атея»;

- копію наказу ТзОВ «Атея»;

- рішення Господарського суд Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4600834522013;

- статут ТзОВ «Атея».

В березні 2014 року позивач звернувся до Пустомитівського відділення Державної реєстраційної служби України за інформацією про результати розгляду його заяви про державну реєстрацію прав на земельну ділянку та отримав усну відповідь про те, що у проведенні позивачу реєстрації земельної ділянки було відмовлено 18.02.2014 року.

ТзОВ «Атея» звернулось з запитом до Державної реєстраційної служби України про повідомлення йому причин відмови у проведенні державної реєстрації прав на земельну ділянку, та листом від 22.04.2014 року №1054/22-14-5 отримано відповідь на даний запит.

З рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про відмову в державній реєстрації права на земельну ділянку №11010841 від 18.02.2014 року вбачається, що у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме земельної ділянки за адресою Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Л. Українки 1, кадастровий номер 4623686400:01:005:0509 було відмовлено з тих причин, що з рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10) відповідачу є за неможливе встановити цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки така наявність такої інформації передбачена п. 20 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141.

Позивач з таким рішенням не погодився, а тому звернувся з означеним позовом до суду.

Особливості реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон) та «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 даного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

З наведених вище норм вбачається, що реєстраційний орган повинен перевіряти відсутність підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, встановлювати факт відсутності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень, та при наявності таких підстав приймає рішення про зупинення державної реєстрації прав або відмовляє в такій реєстрації.

Статтею 19 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №868 від 17.10.2013 року (надалі Порядок №868) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, серед іншого, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що і не заперечується сторонами, що при зверненні до державного реєстратора позивачем подано рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10), згідно котрого позивач являється власником земельної ділянки за адресою Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Л. Українки 1, кадастровий номер 4623686400:01:005:0509.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема, у разі, якщо, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідачем заперечується позов з тих підстав, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10) не містить необхідні для державної реєстрації відомості, щодо об'єкту нерухомого майна, а саме не містить відомостей про цільове призначення спірної земельної ділянки, посилаючись в той час на п. п. 20 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 (надалі Порядок -№1141).

Пункт 20 Порядку №1141 говорить, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно зокрема, відомості про цільове призначення земельної ділянки.

Щодо позицієї відповідача, а саме його посиланням на п. 20 Порядку №1141 як на підставу для відмови у проведені державної реєстрації земельної ділянки позивача з тих причин, що резолютивна частина рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10) не містить даних про цільове призначення спірної земельної ділянки, що за таких умов відповідач не може встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, та в свою чергу унеможливлює для відповідача внесення до запису відомостей про нерухоме майно, то суд з такою позицією не погоджується та вважає таку позицію необґрунтованою з врахуванням наступного.

Основними нормативно-правовими актами, котрі регулюють реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року та «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.10.2013 р. № 868.

Порядок №868 прийнятий на підставі та на виконання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», та визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, в той час як Порядок №1141, на котрий посилається відповідач визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, витягу, інформаційної довідки, виписки, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

А відтак, посилання відповідача на Порядок №1141, а саме на п. 20 даного Порядку, що передбачає внесення до технічних і програмних засобів відомостей про нерухоме майно, оскільки за їх допомогою здійснюється ведення Державного реєстру прав, на переконання суду є безпідставним, оскільки як суд зазначив вище, Порядок №1141 визначає лише технічні моменти/сторони ведення Державного реєстру прав, в той час як Порядок №868 визначає саму процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема передбачає перелік документів, необхідних для її проведення, а як встановлено судом, то позивач надав усі необхідні та належні документи для проведення такої реєстрації.

Щодо тверджень відповідача про те, що подане позивачем рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10), а саме резолютивна частина котрого не містить даних про цільове призначення земельної ділянки про реєстрацію котрої просить позивач, а відтак дана обставина не дає змогу державному реєстратору встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, то суд звертає увагу відповідача на такі моменти.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10) встановлено, що ТзОВ «Атея» згідно укладеного договору купівлі-продажу від 23.12.1999 року отримало, а Українсько-Німецьке спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОН» передало будинок з підсобними спорудами за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки, 1, площа земельної ділянки 0,095 га.

Також Господарський суд встановив, що цільове призначення земельної ділянки, за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки, 1, кадастровий номер земельної ділянки 4623686400:01:005:0509 - а саме цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Дана обставина Господарським судом встановлена з дублікату Державного акту на право власності Українсько-Німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОН» на земельну ділянку.

А оскільки між ТзОВ «АНКОН» та позивачем у даній справі 23.12.1999 року був укладений договір купівлі-продажу, за умовами котрого Українсько-Німецьке спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОН» передало будинок з підсобними спорудами за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки, 1, площа земельної ділянки 0,095 га, ТзОВ «Атея», то відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України, в редакції від 18.12.1990 року, діючого на момент укладення сторонами договору № 4 купівлі-продажу будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Аналогічна норма щодо переходу права власності на земельну ділянку міститься також у ст. 377 Цивільного кодексу України, котра зазначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З наведеного вбачається, з рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 року у справі №10/247(10) як документа, що підтверджує виникнення права власності позивача на земельну ділянку було за можливе державному реєстратору встановити цільове призначення земельної ділянки.

Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А оскільки позивач надав документ, а саме рішення суду, котре набрало законної сили, та котрим були встановленні обставини, а саме цільове призначення належної ТзОВ «Атея», земельної ділянки, то за таких обставин суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації земельної ділянки, а саме з підстави неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, адже позивач, як встановив суд в даній справі, надав документ, котрий, як з'ясувалось судовим розглядом в повній мірі містив інформацію про цільове призначення земельної ділянки про реєстрацію котрої заявив позивач.

Також суд вважає за необхідне зазначити те, що позивач також при зверненні з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, також окрім інших документів надав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4600834522013.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно з ч. 8, 9 ст. 24 цього ж Закону на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

А відповідно, так як витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4600834522013 містив відповідну інформацію про земельну ділянку позивача, окрім іншої як цільове призначення земельної ділянки, то відповідно відмовляти позивачу в проведені державної реєстрації державний реєстратор був невправі, оскільки на переконання суду ТзОВ «Атея» були подані документи, що давали змогу державному реєстратору встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме з наданих документів було можливо встановити цільове призначення земельної ділянки позивача.

Вирішуючи позовну вимогу в частині зобов'язання відповідача прийняти нове рішення про державну реєстрацію права на земельну ділянку, то така не підлягає до задоволення з тих підстав, що суди не вправі виходити за межі своїх повноважень та брати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, в даному випадку Державної реєстраційної служби України.

Так, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатись у дискрецію суб'єкта владних повноважень. Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні дотримання права, а не у втручанні у дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов слід задоволити частково, а саме визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 11010841 від 18.02.2014 року, а у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оскільки позивач для реєстрації земельної ділянки подав документи, що надавали змогу відповідачу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме з поданих документів однозначно вбачалось цільове призначення належної земельної ділянки, що в свою чергу слугувало підставою для проведення державної реєстрації останньої, проте незважаючи на дані обставини державним реєстратором була прийнята відмова у проведенні такої реєстрації, суд виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, а також зважаючи на докази матеріалів справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід присудити судовий збір у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 11010841 від 18.02.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атея" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.України, 1, код ЄДРПОУ 20831418) судовий збір в сумі 36 (тридцять шість) грн 54 коп.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.