Рішення

від 08.09.2014 по справі 471/493/14-ц

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/493/14-ц

Провадження №2/471/239/14

Номер рядка звіту 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року

Братський районний суд Миколаївській області

у складі: головуючого - судді Марценюка С.А.

при секретарі - Любченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держземагенства у Братському районі Миколаївської області, Григорівська сільська рада Братського району Миколаївської області, Братська райдержадміністрація Миколаївської області, про заборону вчиняти дії, що порушують права орендаря та відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, в якому просить заборонити останнім користуватися шляхом обробітку, засіву, тощо, земельною ділянкою площею 18,35 га, що розташована в межах території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка перебуває у нього в оренді, на підставі договору оренди землі від 23 червня 2006 року, укладеному з Братською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 27 червня 2006 року за №040600901051, стягнути з відповідачів на його користь збитки в розмірі 91661,92грн. і судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він, згідно договору оренди землі від 23 червня 2006 року, укладеного з Братською районною державною адміністрацією, є користувачем земельної ділянки площею 18,35 га, що розташована на території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Відповідно розпорядження Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 23 червня 2011 року №219-р "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1.», йому поновлено договір оренди земельної ділянки площею 18,35 га терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області. 30 червня 2011 укладено додаткову угоду, одним із пунктів якої вказано поновлення дії договору на 5 років. Він виконує всі свої зобов'язання по даному договору оренди, сплачує орендну плату, податки та збори передбаченні законодавством. Однак, вказана земельна ділянка обробляється на даний час відповідачами, в зв'язку з чим, він не може користуватися даною земельною ділянкою, не може виконувати умови договору оренди земельної ділянки в повній мірі, не отримує прибуток від користування землею, своїми діями відповідачі завдали йому збитків і тому він звернувся до суду з даною заявою.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала заявлені позивачем вимоги та суду пояснила, що ОСОБА_1, згідно договору оренди землі від 23 червня 2006 року, укладеного між Братською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, є користувачем земельної ділянки площею 18,35 га, що розташована в межах території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка належить до земель державної власності. Даний договір оренди землі зареєстрований у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 червня 2006 року за № 040600901051. Відповідно розпорядження Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 23 червня 2011 року №219-р "Про поновлення договору оренди, земельної ділянки ОСОБА_1.», позивачу поновлено договір оренди земельної ділянки площею 18,35 га від 23 червня 2006 року терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області. В зв'язку з чим, 30 червня 2011 року до вищезазначеного договору оренди землі між позивачем та Братською райдержадміністрацією укладено додаткову угоду, одним із пунктів якої вказано поновлення дії договору на 5 років. Позивач виконує всі свої зобов'язання по даному договору оренди, сплачує орендну плату, податки та збори, що передбачені законодавством. Однак, вказана земельна ділянка обробляється на даний час відповідачами, в зв'язку з чим, позивач не може нею користуватися, не може в повній мірі виконувати умови договору оренди земельної ділянки та не отримує прибуток від користування землею. Крім того, своїми діями відповідачі порушили право користування ОСОБА_1, позбавили можливості отримати прибуток від законної підприємницької діяльності та завдали йому збитків. Дана земельна ділянка взята ним в оренду для проведення своєї підприємницької діяльності, з чого слідує, що врожай соняшника який планував засіяти позивач, приніс би йому прибуток. Витрати вирощування соняшнику у 2013 році на 1 га становлять всього 764 грн. в середньому по району. Середня реалізаційна ціна на соняшник за 2013 рік становила 2879,60грн. за 1 тонну. Середня урожайність соняшника в 2013 році становила 2 т з гектара, а тому збитки, завдані ОСОБА_1, становлять: 18,35 га х 2 т =36.7 т, які отримав би позивач соняшника з даної земельної ділянки; 36.7 т х 2879,60 грн.= 105681,32 грн. - вартість отриманого урожаю; 18,35 х 764 грн=14019,40 грн. - затрати на обробіток; 105681,32 -14019. 40=91661,92грн. Просила суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та суду пояснив, що спірна земельна ділянка-це земельна ділянка його покійного брата. На підставі рішення Братського районного суду Миколаївської області йому було видано державний акт про право власності на земельну ділянку, після чого він став її обробляти. Позивач підписав йому документи, необхідні для виготовлення технічної документації. Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Братською райдержадміністрацією Миколаївської області 23 червня 2006 р., він не бачив і позивач з ним до нього не підходив. Вважає, що позивач немає права орендувати дану земельну ділянку, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала в повному обсязі та суду пояснила, що 23 червня 2006 р. укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та Братською райдержадміністрацією Миколаївської області. Згодом була передача землі теперішнім власникам, якими є ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Вони почали обробляли земельну ділянку і не порушували права інших громадян. Відповідачі являються власниками земельної ділянки, вони сплачували податок, що підтверджується довідкою Григорівської сільської ради Братського району, а докази про сплату земельного податку ОСОБА_1 відсутні. Крім того, позивачем не надано розрахунку про завдані збитки. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, відділу Держземагенства у Братському районі Миколаївської області, в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився, але до початку судового засідання надав суду заяву, в якій просить суд слухати справу у його відсутність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Братської райдержадміністрації Миколаївської області Чорновалюк В.О. суду пояснив, що 23 червня 2006 р. укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та Братською райдержадміністрацією Миколаївської області. Потім земельні ділянки були передані у власність відповідачам. Даний договір є чинним і рішення про його розірвання не приймалось. Кожна з сторін має право на цю земельну ділянку. Завданні збитки повинні бути підтверджені доказами.

Вислухавши позивача, його представника ОСОБА_6, представника відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4- ОСОБА_7 та представника третьої особи Братської райдержадміністрації Миколаївської області Чорновалюка В.О., всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно вимог ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про оренду землі", орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Так, 23 червня 2006 року Братська районна державна адміністрація, як орендодавець, та ОСОБА_1, як орендар, уклали договір оренди землі, загальною площею 18, 35 га, строком на 5 років, який зареєстровано у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 червня 2006 року за № 040600901051.

Відповідно до розпорядження Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 23 червня 2011 року №219-р "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1.», позивачу поновлено договір оренди земельної ділянки площею 18,35 га від 23 червня 2006 року терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Із тексту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30 червня 2011 року слідує, що поновлено дію договору оренди землі на 5 років.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені в договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Як зазначено в акті про встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу і прийом межових знаків під охорону та зберігання від 2006 року, виконано встановлення в натурі меж земельної ділянки переданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1

Отже, суд приходить до висновку, що позивач у встановленому порядку набув право оренди земельної ділянки площею 18,35 га, що знаходиться на території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 920048, ЯО № 304327 та ЯО № 304328, виданих Братською райдержадміністрацією Миколаївської області 19 липня та 29 грудня 2012 р., на підставі розпоряджень Братської районної державної адміністрації від 03 березня та 28 листопада 2012 року №№ 78-р, 379-р, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві власності належать земельні ділянки, площею 5,7109 га, 6,3212 та 6,3212 га, що розташовані за межами населеного пункту Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що земельна ділянка, яку орендує позивач, та на яку відповідачам видано державні акти на право власності на земельну ділянку, це одна і таж сама земельна ділянка.

Із листа відділу Держземагенства у Братському районі Миколаївської області від 20 травня 2014 р. слідує, що на земельну ділянку, площею 18,35 га, що надана в оренду ОСОБА_1, згідно розпорядження Братської райдержадміністрації № 352-р від 28.09.2005р., виготовлена технічна документація по складанню плану до договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області. На підставі рішень Братського районного суду Миколаївської області від 14 листопада та 26 грудня 2011 року про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування та виділення її в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_5, Братською райдержадміністрацією прийнято розпорядження від 21.08.2012 за № 273-р «Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки» та розпорядження від 28.11.2012 р. № 379-р «Про передачу у власність земельних ділянок(паїв)», виготовлені технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_2 та ОСОБА_5 видано державні акти на право власності на земельну ділянку. На підставі рішення Братського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2011 року про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування та виділення її в натурі, Братською райдержадміністрацією прийнято розпорядження від 07 вересня 2011 р. за №299-р «Про надання дозволу на складання технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю» та розпорядження від 03.03.2012 за №78-р, виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_4 та видано останньому державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно листа Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області від 02 червня 2014 р., земельна ділянка площею 18,35 га за кадастровим номером 4821480800:04:000:0152, в 2012 р. була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які на даний час є власниками і сплачують земельний податок.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 95 Земельного кодексу України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту прав на земельну ділянку, визначених ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України, є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосовування інших, передбачених законом, способів.

Як зазначено в ст. 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Статтею 410 ЦК України передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

Як зазначено в ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про оренду землі», забезпечується захист права на орендовану ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди.

Згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших правопорушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст. ст. 211, 212 ЗК України, ст. ст. 22, 623, 1172, 1192 ЦК України, особами, що її заподіяли.

За правилами ч.2 ст. 157 ЗК України, порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою КМУ «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19 квітня 1993 р. за № 284 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Зі змісту позовної заяви слідує, що витрати вирощування соняшнику у 2013 році на 1 га становлять всього 764 грн. в середньому по району. Середня реалізаційна ціна на соняшник за 2013 рік становила 2879,60грн. за 1 тонну. Середня урожайність соняшника в 2013 році становила 2т з гектара, а тому збитки, завдані ОСОБА_1, становлять: 18,35 га х 2т=36.7т отримав би позивач соняшника з даної земельної ділянки; 36.7т х 2879,60грн.=105681,32 грн. - вартість отриманого урожаю; 18,35 х 764грн=14019,40 грн. - затрати на обробіток; 105681,32 -14019. 40=91661,92грн.

Однак, дані розрахунки суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені достовірними доказами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2006 р. між ОСОБА_1 та Братською райдержадміністрацією укладено договір оренди землі, на підставі якого позивач користувався земельною ділянкою, площею 18,35 га. Позивач у встановленому порядку набув право оренди земельної ділянки площею 18,35 га, що знаходиться на території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області. В 2013 році спірна земельна ділянка була засіяна відповідачами. Доводи відповідачів про те, що вони приступили до обробітку землі на законних підставах, так як отримали державні акти про право власності на земельні ділянки не заслуговують уваги, оскільки своїми діями відповідачі порушили вимоги ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та п.30 договору оренди землі, право позивача, як орендаря земельної ділянки, на користування земельною ділянкою та отримання доходів, згідно з якою перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Суд вважає, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою шляхом заборони відповідачам після збору врожаю сільськогосподарських культур користуватися земельною ділянкою шляхом обробки, засіву тощо, підлягає поновленню, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

В той же час, розміри збитків, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Позивачем в судове засідання не надано доказів, підтверджуючих завдані йому збитки, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів на збитків, задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов підлягає частковому задоволенню в частині позовних вимог немайнового характеру, тому суд вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

Позивач в позовній заяві заявив дві позовні вимоги, однак, згідно квитанцій, що додані до позову, сплатив судовий збір за вимогу немайнового характеру щодо заборони вчиняти дії, що порушують права орендаря.

В зв'язку з тим, що позивачем не оплачено вимогу майнового характеру щодо стягнення збитків, тому суд вважає необхідним, відповідно до вимог п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача судовий збір за вищезазначену вимогу на користь держави.

Керуючись ст. ст. 60, 209,214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держземагенства у Братському районі Миколаївської області, Григорівська сільська рада Братського району Миколаївської області, Братська райдержадміністрація Миколаївської області, про заборону вчиняти дії, що порушують права орендаря та відшкодування збитків, - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 користуватися шляхом обробітку, засіву, тощо, земельною ділянкою площею 18,35 га, що розташована в межах території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 23 червня 2006 року, укладеного з Братською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 27 червня 2006 року за №040600901051.

В частині позовних вимог щодо відшкодування збитків,- відмовити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, проживаючих в с. Григорівка Братського району Миколаївської області та ОСОБА_4, проживаючого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с-ща Копайгород Барського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого в с.Михайло-Жуково Братського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, - 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок на відшкодування понесених позивачем судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с-ща Копайгород Барського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого в с.Михайло-Жуково Братського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок на користь державного бюджету в Братському районі, код ЄДРПОУ 37278537, банк отримувача ГУ ДКСУ у Миколаївській області, код МФО 826013, № доходного рахунку, щодо сплати судового збору (рахунок отримувача) 31212206700081, код класифікації доходів бюджету 22030001.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка брала участь у справі, але не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд.

Суддя- Марценюк С. А.,