Рішення

від 16.09.2014 по справі 908/3042/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/64/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2014 Справа № 908/3042/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Токмак-Міськбуд", м. Токмак, Запорізька область,

до відповідача: Відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Чернігівка, Запорізька область,

про стягнення 140691,80 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Білець І.І., довіреність № 26/4 від 15.09.2014 р.;

від відповідача - Отрода В.В., розпорядження № 56-К від 17.10.2011 р.;

Мазухіна В.М., довіреність № 01-22/0383 від 07.04.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство "Токмак-Міськбуд" з позовом про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області заборгованості за договором підряду №16-12 від 02.11.2012 р. у розмірі 111513,41 грн. з урахуванням індексу інфляції 1,126 за період з 01.01.2013 р. по 20.08.2014 р., пені у розмірі 24318,90 грн. за прострочення платежу за період з 01.01.2013 р. по 20.08.2014 р., 3% річних у розмірі 4859,50 грн. за прострочення платежу за період із 01.01.2013 р. по 20.08.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору підряду №16-12 від 02.11.2012 р. відповідач не оплатив виконані позивачем роботи за актами здачі-приймання виконаних робіт від 28.12.2012 р. на загальну суму 99035,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 99035,00 грн. Суму даної заборгованості та нараховані на неї інфляційні втрати, 3% річних та пеню позивач просить стягнути в даному позові.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 837 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/64/14 та призначено розгляд справи на 16.09.2014р.

В судовому засіданні 16.09.2014 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 16.09.2014 р. про відмову від вимог про стягнення пені, решту позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні погодилися із сумою основного боргу. До вимог про стягнення пені відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у стягненні пені. Також відповідач просить відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, оскільки заборгованість виникла не з його вини, а через відсутність субвенції з державного бюджету, за рахунок якої мали фінансуватись роботи.

В судовому засіданні 16.09.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.11.2012р. Відділом освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Токмак-Міськбуд" (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду № 16-12, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, скласти кошторис та з використанням матеріалів підрядника виконати роботи з «Стульневська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів Чернігівської районної ради Запорізької області, с. Стульневе, вул. Перемоги, 102. Реконструкція в Стульневському учбово-виховному комплексі», в обумовлений договором строк.

Згідно з п. 1.2 договору перелік і обсяги робіт визначаються відповідно до затвердженого кошторису (додаток № 1), що додається до договору.

У п. 2.1 договору визначено, що вартість робіт, з урахуванням вартості матеріалів за рахунок підрядника, за даним договором договірна і становить 628348,00 грн. без ПДВ, відповідно до кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 3.1 договору замовник в безготівковій формі здійснює на розрахунковий рахунок підрядника передоплату у розмірі 30% від суми договору на придбання матеріалів. За отриману передоплату підрядник протягом місяця надає замовнику звіт. Оплата за виконані роботи проводиться в безготівковій формі на р/рахунок підрядника поетапно, в залежності від обсягу виконаних робіт, на протязі 3 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 3 банківських днів після повного виконання робіт, визначених в п. 1.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами акта здачі-приймання остаточно виконаних робіт (акт КБ-2в, Акт КБ-3).

Згідно з п. 6.2 договору замовник зобов'язаний здійснити передплату на придбання матеріалів та оплатити виконані роботи згідно з актом приймання-здачі виконаних робіт відповідно до умов п. 3.1 цього договору.

У п. 9.3 договору визначено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2012 р.

Додатковою угодою № 1 до договору сторони зменшили суму договору на 340809,00 грн., у зв'язку з чим визначили ціну договору в розмірі 287539,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2012 року позивач виконав обумовлені договором будівельні роботи на загальну суму 99035,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в:

від 28.12.2012 р. № 3 на суму 79246,00 грн.;

від 28.12.2012 р. № 3-1 на суму 15146,00 грн.;

від 28.12.2012 р. № 3-2 на суму 3887,00 грн.;

від 28.12.2012 р. № 3-3 на суму 756,00 грн.

В порушення умов п. 3.1 договору відповідач не здійснив розрахунок за виконані роботи на протязі 3 банківських днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 99035,00 грн.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли з договору будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав доказів оплати виконаних позивачем робіт на суму 99035,00 грн., заборгованість визнав у відзиві на позов та в актах звірки взаємних розрахунків станом на 30.05.2014 р. та на 01.09.2014 р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором підряду в розмірі 99035,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на суму боргу 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 20.08.2014 р. в сумі 4859,50 грн.

Суд зазначає, що позивач невірно визначив початок виникнення прострочення з оплати боргу.

Так, за умовами п. 3.1 договору відповідач мав оплатити виконані роботи на протязі 3 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт від 28.12.2012 р.

Відповідно до листа Національного банку України від 18.12.2012 р. № 25-211/2768/11900 «Про регламент роботи в період завершення звітного року» 28 грудня 2012 року мають бути завершені всі трансакції з клієнтами, 29 грудня 2012 року учасники системи електронних платежів можуть здійснювати початкові платежі в СЕП лише між банківськими установами, що підпорядковані одній юридичній особі, а також платежі, спрямовані до операційного та територіальних управлінь Національного банку або органів Державної казначейської служби України, з 30 грудня 2012 року по 1 січня 2013 року система електронних платежів Національного банку не працює, 2 січня 2013 року банки працюють без клієнтів, а з 3 січня 2013 року система електронних платежів і банківська система працюють у звичайному режимі.

З урахуванням зазначеного режиму роботи банківської системи, відповідач мав оплатити роботи протягом трьох банківських днів з 3 по 5 січня 2013 року, отже прострочення з оплати виникло з 6 січня 2013 року.

За період з 06.01.2013 р. по 20.08.2014 р. (592 календарні дні) 3% річних від суми боргу складають 4818,80 грн.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково - в сумі 4818,80 грн. У стягненні 40,70 грн. - 3% річних суд відмовляє.

Також позивачем розрахована сума боргу з урахуванням середнього індексу інфляції за період з січня 2013 року по липень 2014 року (112,6%) в сумі 111513,41 грн., звідси інфляційні втрати складають 12478,41 грн.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат позивача. Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12478,41 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла не з його вини, а через відсутність субвенції з державного бюджету, за рахунок якої мали оплачуватись роботи, не є підставою для звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України суду надано право зменшити лише розмір неустойки, до якої відноситься штраф і пеня (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України). Сплата 3% річних та інфляційних втрат відповідно до законодавства не належить до штрафних санкцій, а є засобом компенсації втрат кредитора від знецінення грошових коштів за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

У п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з роз'ясненням, викладеним у п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

У договорі підряду №16-12 від 02.11.2012 р. не закріплено, що фінансування робіт проводиться за рахунок державного бюджету, та не обумовлено, що строк оплати виконаних робіт залежить від надходження субвенції з державного бюджету. Тому відсутність субвенції з державного бюджету не впливає на строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за цим договором, який обчислюється з дати підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати у встановленому судом розмірі.

Від вимог про стягнення пені в сумі 24318,90 грн. позивач відмовився письмовою заявою від 16.09.2014 р.

Пунктом 4 частини 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява про відмову від вимог про стягнення пені підписана уповноваженим представником позивача, не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небуть прав, наслідки відмови від позову представнику позивача відомі та судом роз'яснені.

У зв'язку з цим суд прийняв відмову позивача від вимог про стягнення пені та припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 24318,90 грн.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись п. 4 ст. 80, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Леніна, 412-А, смт. Чернігівка, Запорізька область, 71202, код ЄДРПОУ 0213617, р/р 35424016001324 в ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015) на користь Приватного підприємства "Токмак-Міськбуд" (вул. Пролетарська, 5-А/79, м. Токмак, Запорізька область, 71701, код ЄДРПОУ 37830779, р/р 26001135813401 в філії «Запорізького РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 313731) 99035,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч тридцять п'ять грн. 00 коп.) основного боргу, 12478,41 грн. (дванадцять тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 41 коп.) інфляційних втрат, 4818,80 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімнадцять грн. 80 коп.) - 3% річних та 2326,65 грн. (дві тисячі триста двадцять шість грн. 65 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення пені.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 22.09.2014р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.