Постанова

від 27.08.2014 по справі 804/11068/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 р. Справа № 804/11068/14

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ :

29.07.2014 року Публічне акціонерне товариство «Хліб» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014 р. №0000191503.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 р. замінено неналежного відповідача по справі Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на належного - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач).

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

Судом встановлено, що з 16.12.2013 р. по 20.12.2013 р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Хліб» (код ЄДРПОУ 00381545) з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 25.07.2013 р. по 30.11.2013 р., за результатом якої складено Акт від 27.12.2013 р. №1347/1504/00381545 (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 та п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 р., внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району за період з 25.07.2013 р. по жовтень 2013 р. у розмірі 474181,11 грн.

23.01.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000191503, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 592726,40 грн., в тому числі за основним платежем - 474181,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118545,29 грн.

Зі змісту позову вбачається, що не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою до відповідного органу оскарження, проте остання була залишена без задоволення. Також, у порядку адміністративного оскарження підприємство зверталося до Міністерства доходів і зборів, рішенням якого оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Скарги та відповідні рішення до матеріалів справи позивачем не долучені.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Перевіркою встановлені наступні порушення та відповідні їм правовідносини.

20.07.2004 р. між Дніпропетровською міською радою та ПАТ «Хліб» був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном на 15 років, державна реєстрація якого відбулася 19.08.2004 р. за №5549 (надалі - Договір 1), згідно якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,3539 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шинна, 24, кадастровий №1210100000:02:242:0045.

Згідно п.4.1 Договору 1 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Згідно умов п.5.1 Договору 1 земельна ділянка передається в оренду по фактичному розміщенню виробничих будівель. Цільове призначення земельної ділянки згідно п.5.2 Договору 1 - землі промисловості.

19.04.2002 р. між Дніпропетровською міською радою та ПАТ «Хліб» був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном на 14 років, державна реєстрація якого відбулася 29.04.2004 р. за №1912 (надалі - Договір 2), згідно якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,0162 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шинна, 18, кадастровий №66087023.

Згідно п.3.2 Договору 2 орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку.

Згідно п.1.1 Договору 2 земельна ділянка передається в оренду по фактичному розміщенню Хлібозаводу №8.

З метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність вимогам чинного законодавства Дніпропетровською міською радою у зв'язку з вступом в дію з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011 р., яким встановлено річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Згідно даних Державного земельного кадастру від 02.07.2009 р. №1192 з урахуванням індексації, передбаченої ст. 289 Податкового кодексу України, у 2013 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Шинна 18 площею 2,0162 га складає 15003847,08 грн., земельної ділянки по вул. Шинна 24 площею 1,3539 га складає 10195188,19 грн.

Згідно п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу України розмір земельного податку за земельну ділянку по вул. Шинна 18 площею 1,0162 га складає 150038,47 грн., за земельну ділянку по вул. Шинна 24 площею 1,3539 га складає 101951,88 грн. Загальна сума земельного податку за вищевказані земельні ділянки складає 251990,35 грн.

Згідно п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 р. річна сума орендної плати за землю на 2013 р. повинна складати 755971,05 грн., сума задекларованої орендної плати за землю на 2013 р. за період з 25.07.2013 р. по 31.10.2013 р. повинна складати 203219,62 грн.

Сума нарахованої орендної плати за землю за період 25.07.2013 р. по 31.10.2013 р. згідно з поданими деклараціями від 19.02.2013 р. №9007927878, від 25.07.2013 р. №9045282699, від 26.07.2013 р. №9045656673, від 29.07.2013 р. №9045797993 склала - 270961,49 грн.

Таким чином, податковим органом виявлено факт заниження суми нарахованої орендної плати за землю на липень починаючи з 25.07.2013 р. по жовтень 2013 р. на 473783,11 грн., а саме по періодах: липень починаючи з 25.07.2013 р. - за даними платника - 18967,31 грн., за даними ДПІ - 14225,38 грн., відхилення + 33192,69 грн.; серпень - за даними платника - 83998,06 грн., за даними ДПІ - 62998,08 грн., відхилення + 146996,14 грн.; вересень - за даними платника - 83998,06 грн., за даними ДПІ - 62998,08 грн., відхилення + 146996,14 грн.; жовтень - за даними платника - 83998,06 грн., за даними ДПІ - 62998,08 грн., відхилення + 146996,14 грн.; всього за даними платника - 270961,49 грн., за даними ДПІ - 203219,49 грн., відхилення +474181,11 грн.

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Порядок справляння плати за землю з 01 січня 2011 р. визначається Податковим кодексом України.

Так, пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.72, 14.1.73, 14.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до вимог п.288.1 та п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавного податку, тому з 01.01.2011 р. позивач повинен сплачувати річну суму платежу орендної плати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.

Перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки, визначений платником податків у податкових деклараціях з плати за землю за 2013 рік є меншим, ніж визначено вищевказаними нормами Податкового кодексу України.

Заниження розміру орендної плати призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у вказаному вище розмірі.

Позивач в заперечення даному висновку вказує, що орендна плата за землю нараховується та сплачується у розмірі, передбаченому саме договором оренди, тому посилання податкового органу на рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 не ґрунтується на законі. При цьому позивач посилається на норми ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627, 632 Цивільного кодексу України, згідно яких договором є домовленість двох або більше сторін, сторони є вільні у визначенні умов договору, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2013 р. справа №904/4154/13 внесено зміни до п. 1.3. Договору 2 виклавши його в такій редакції:

«1.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.06.2013 р. становить 15 003 600,11 грн.».

Також внесено зміни до п. 3.2 Договору 2 виклавши його в такій редакції:

«3.2. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 450 108,00 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом, та вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року».

Позивач вказує, що дане рішення було оскаржене у порядку апеляційного та касаційного оскарження, тож зміни у Договір 2 було внесено остаточним рішення м у справі, а саме постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2013 р. А зміни до Договору 1 ні у судовому порядку, ні за домовленістю сторін не вносилися.

Суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на таке.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п.2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Ця вимога обов'язкова як для сторін, так і для судів при розгляді справ.

Порядок зміни орендної плати встановлено ст. 23 цього Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 затверджено Типовий договір оренди землі, пунктом 9 якого встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Пунктом 13 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати на земельну ділянку та встановлення її розміру, який не може перевищувати 3 відсотки нормативної грошової оцінки, позивач повинен був самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Посилання позивача на відсутність в договорі оренди необхідних змін розміру орендної плати у Договорі 1 та у Договорі 2 до рішення Господарського суду Дніпропетровської області не спростовують наявності у нього обов'язку зі сплати орендної плати в мінімальному розмірі, який виник в силу імперативного припису закону.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням.

Згідно ч.5 ст. 85 Господарського кодексу України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Посилання позивача на норми Цивільного кодексу України суд не може брати до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст.1 Цивільного кодексу України цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин, якщо інше не встановлено законом, а п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в цьому випадку інше не встановлено. Крім того, навіть у викладеній позивачем редакції ст. 632 Цивільного кодексу України щодо встановлення ціни у договорі вказано, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Також, позивач вказує, що при обрахуванні належних до сплати сум орендної плати, у Акті перевірки не враховано сум надмірно нарахованої орендної плати. На думку позивача, перевірка мала проводитися не за період з 25.07.2013 р. по жовтень 2013 р., а з січня 2013 р. по жовтень 2013 р., у відповідності до пп. 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України, згідно норм яких базовим податковим (звітнім) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Суд зазначає, що дані твердження не підтверджується жодними доказами. Наразі відсутні норми законодавства забороняючі контролюючим органам визначати проміжок часу, який підлягає перевірці.

За таких обставин, враховуючи застереження про мінімальний розмір орендної плати передбачений п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржене рішення дійшов обґрунтованого висновку про правомірність донарахування позивачеві зобов'язання з орендної плати за землю.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 27.08.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун