Рішення

від 09.09.2014 по справі 910/11509/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11509/14 09.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКУМЕНА" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА" 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 148 699,11 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаЗагородній С.В. (дов. б/н від 15.05.2014 року) від відповідача-1не з'явився Від відповідача-2не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09 вересня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКУМЕНА" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА." (надалі по тексту - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач-2) про стягнення 148 699,11 грн., в тому числі 130 461,70 грн. основного боргу, 7 791,00 грн. пені, 1 631,43 грн. 3 % річних, 8 814,98 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 всупереч умовам Договору оренди № 56/13 від 08.05.2013 року не виконує свої зобов'язання щодо сплати оренди, компенсації комунальних платежів та інших обов'язкових платежів відповідно до умов договору. У зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до відповідача-1 як поручителя за Договором поруки № 14/56/63 від 14.01.2014 та до відповідача-2 як орендаря за договором оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/11509/14, слухання справи призначено на 03.07.2014 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачу-2.

Розглянувши заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКУМЕНА" заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що відповідач-2 має намір вивезти належне йому майно з орендованого приміщення, що на думку позивача може утруднити виконання рішення суду.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача-2 на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачу-2.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року справу № 910/11509/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/11509/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 31.07.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/11509/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11509/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року.

Представники відповідачів в судове засідання 31.07.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 03.07.2014 року не виконали, письмового відзиву на позов не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 31.07.2014 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 31.07.2014 року у зв'язку з неявкою відповідачів та необхідністю подання додаткових доказів у справі винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.09.2014 року.

14.08.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 09.09.2014 року з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів в судове засідання 09.09.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 31.07.2014 року не виконали, письмового відзиву на позов не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Місцезнаходження відповідача-1 за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові. Слід зазначити, що на адресу Господарського суду міста Києва повернуто поштову кореспонденцію яка направлялася відповідачу-1 з довідкою пошти ф. 20 з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Місцезнаходження відповідача-2 за адресою: АДРЕСА_1 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові. Слід зазначити, що на адресу Господарського суду міста Києва повернуто поштову кореспонденцію яка направлялася відповідачу-2 з довідкою пошти ф. 20 з відміткою - "за зазначеною адресою не проживає".

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКУМЕНА" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди № 56/63 (надалі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення, а саме - частину Торгівельного центру, лот № В-11, загальною площею 125,2 м 2 (об'єкт оренди). План розміщення об'єкта оренди приведений у Додатку № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Місцезнаходження: Об'єкт оренди розташований на 2 поверсі Торгівельного центру «Ваш дім», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5 (літери Д.Ж).

Пунктом 3.2. Договору оренди сторони погодили, що строк оренди об'єкту оренди починається з дати підписання Акта №1 прийому-передачі відповідно до пункту 4.2. Договору та закінчується в дату підписання Акта № 2 прийому-передачі згідно вимог викладених в пункті 4. цього Договору.

Строк оренди за цим Договором складає 364 календарні дні (пункт 3.3. Договору оренди).

Згідно з пунктом 5.2. Договору оренди орендна плата за орендне користування за перший розрахунковий місяць й останній розрахунковий місяці користування об'єктом оренди за цим Договором сплачується орендарем шляхом 100 % передоплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту № 1 прийому-передачі об'єкта оренди. Розмір орендної плати за перший та останній місяці строку оренди визначається відповідно до положень цього Договору і зазначається у рахунку, який надається орендодавцем орендарю.

Відповідно до пункту 5.4. Договору оренди розмір орендної плати за один календарний місяць, визначається як сума в гривнях, що обчислюється за наступною формулою:

Орендна плата = Індекс К * Площа об'єкта оренди * орендна ставка + ПДВ

Індекс К - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату складання орендодавцем рахунку на оплату орендної плати, до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату укладання цього Договору, за умови, що значення зазначеного співвідношення є більше ніж одиниця (Індекс К не застосовується, якщо його значення менше одиниці).

Сторони встановили, що на момент укладання цього Договору офіційний курс національної валюти України (гривні) до долару США Національного банку України становить: 1 долар США дорівнює 7 грн. 99,3 коп.

Орендна ставка за даним Договором складає 176 грн.67 коп. за 1 м 2 .

Орендна ставка за даним Договором в період з 01 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року складає 133 грн. 33 коп. за 1 м 2 .

Пунктом 5.7. Договору оренди сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця, авансом, не пізніше 20-го числа поточного місяця за наступний.

Орендна плата нараховується орендареві з 01 червня 2013 року. Нарахування орендної плати за цим Договором припиняється з дня, наступного за днем підписання сторонами Акту № 2 прийому-передачі об'єкта оренди (пункт 5.7.1. Договору оренди).

Згідно з пунктом 5.10. Договору оренди орендар, крім платежів по оренді, повинен компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, опалення, газопостачання, водопостачання, послуги телефонії, інтернет) щомісяця авансом протягом 3-х банківських днів з моменту надання рахунків орендодавцем, але не пізніше 10-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. Витрати на комунальні послуги та інші обов'язкові платежі за Договором починають нараховуватись з дати підписання сторонами Акту № 1 прийому-передачі та припиняють нараховуватись з дня, наступного за підписанням сторонами Акту № 2 прийому-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 5.10.1 Договору оренди щомісячна вартість компенсації витрат на комунальні послуги, виплачувана Орендарем орендодавцю, визначається за ставкою 31 гривня 67 коп. за 1 м 2 .

25.05.2013 року приміщення, що є об'єктом оренди було передано відповідачу-2, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі приміщення.

15.11.2013 року між позивачем та відповідач-2 укладено Додаткову угоду №2 до Договору оренди, відповідно до якої з 16 11.2013 орендна площа зменшується до 65 м 2 .

15.11.2013 року приміщення, що є об'єктом оренди було передано відповідачу-2, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі приміщення.

За твердженням позивача, починаючи з вересня 2013 року відповідач-2 свої зобов'язання щодо оплати орендної плати та інших платежів виконує не належним чином.

На адресу відповідач-2 направлено претензію № 56/303 з вимогою про сплату заборгованості за Договором оренди.

Проте, заборгованість відповідачем-2 по Договору оренди не сплачено, відповіді на претензію не надано.

У забезпечення виконання відповідачем-2 зобов'язань за Договором оренди між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА" (поручитель) укладено Договір поруки № 14/56/63 від 14.01.2014 року (далі-Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором солідно з боржником, а саме: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що іменується надалі боржник до 17 січня 2014 року погасити заборгованість боржника перед кредитором, яка станом на дату укладення цього договору становить 94 051,54 грн. і в повному обсязі відповідати за виконання боржником поточних зобов'язань за Договором оренди № 56/63 від 08.05.2013 року.

Поручитель зобов'язується перед кредитором за сплату боржником всіх та будь-яких платежів згідно умов Договору оренди, основного боргу, пені, штрафів та інших, передбачених Договором оренди за законодавством санкцій ( пункт 2.1. Договору поруки).

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань зі сплати орендної плати та інших платежів за Договором оренди, за відповідачем-2 утворилася заборгованість за період вересень 2013 - травень 2014, яка станом на 12.05.2014 року складає 130 461,70 грн. За неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань позивачем нараховано 7 791,00 грн. пені, 1 631,43 грн. 3 % річних, 8 814,98 грн. збитків від інфляції.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем-2 утворилася заборгованість за період вересень 2013 - травень 2014 року в розмірі 130 461,70 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за Договором оренди підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідачів 7 791,00 грн. пені, 1 631,43 грн. 3 % річних, 8 814,98 грн. збитків від інфляції.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 10.2. Договору оренди у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати орендної плати або компенсації комунальних платежів, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення 7 791,00 грн. пені за період з вересня 2013 року по травень 2014 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з вересня 2013 року по травень 2014 року суд встановив, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме: 1 631,43 грн. 3 % річних, 8 814,98 грн. збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКУМЕНА" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75/ 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКУМЕНА" задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7, ідентифікаційний код 33882729) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКУМЕНА" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5 (літ. Д, Ж), ідентифікаційний код 36159511) 130 461 (сто тридцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 70 коп. основного боргу, 7 791 (сім тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 00 коп. пені, 1 631 (одну тисячу шістсот тридцять одну) грн. 43 коп. 3 % річних, 8 814 (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 98 коп. збитків від інфляції, 2 973 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 98 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2014

Суддя С.В. Стасюк