Постанова

від 02.09.2014 по справі 820/11256/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" вересня 2014 р. Справа № 820/11256/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Костіної А.В.,

за участю: представника відповідача Гайдаренко О.О.,

представника позивача Лещенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Медара" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Медара", в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медара" (64102, м.Первомайський, Харківської обл., 1/2мікрорайон, буд.58, код 38412858, МФО 351005, р\р2600443776600 у АТ "УкрСиббанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 14704,55грн та пеню в розмірі 224,91грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що всупереч вимогам Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якого сплата адміністративно-господарських санкцій є обов'язковою для всіх підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 14704,55 грн. у строки та в порядку, що передбачені цим Законом, у зв'язку з чим позивачем було нараховано пеню в розмірі 224,91 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні та поданих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що з боку ТОВ "Медара" не було порушено вимоги ст.ст.18, 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Представник відповідача стверджує, що у 2013 році товариством з обмеженою відповідальністю "Медара" розраховувався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів виключно відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Представник відповідача зазначив, що норматив по працевлаштуванню інвалідів Товариством з обмеженою відповідальністю "Медара" було виконано в повному обсязі, а саме маючи за 2013 рік середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу 22 особи (графа 01 звіту), відповідач працевлаштував у 2013 році одного інваліда, про свідчить наказ від 30.08.2013р. №38/1.

Також представник відповідача зазначив, що ТОВ "Медара" не зверталось протягом 2013 року до державної служби зайнятості із звітами про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, оскільки у відповідача не виникало ситуацій, коли впродовж 10 днів після відкриття аптеки залишалися б вільні робочі місця, тому не було підстав для складання та відправлення до центру зайнятості такої інформації.

Таким чином, відповідач вважає, що на ТОВ "Медара" не може бути покладено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій за неналежне виконання обов'язків з працевлаштування інвалідів, оскільки ним вжито всіх заходів, необхідних для забезпечення працевлаштування інвалідів. Тому, на думку представника відповідача, позовна заява Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. (Частина 2 ст.19 Закону.)

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. (Частина 3 ст.19 Закону).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. (Частина 9 ст.19 Закону).

Частина 1 ст.20 Закону встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Підпунктами 2.2 та 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819, (далі - Порядок) визначено, що пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання; адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з п.п.3.1 Порядку, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до звіту ТОВ "Медара" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, який було подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 28.02.2013, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства у 2013 році становила 22 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 1 особа; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 14705грн.

Фактично у відповідача протягом 2013 року один інвалід відпрацював 4 місяці, що підтверджується списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2013 році.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 14704,55грн.

За порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій на суму заборгованості за 51 день прострочення (з 16.04.2014 по 05.06.2014 включно) була нарахована пеня у розмірі 224,91грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ "Медара" перед Фондом соціального захисту інвалідів становить 14929,46грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком адміністративно-господарських санкцій.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи, суду не подано.

При вирішенні цієї адміністративної справи судом також взято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

З наведених приписів законодавства слідує, що на підприємства, установи, організації, громадські організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності N3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005р. N420, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005р. за N1534/11814, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за N1534/11814, втратив чинність 12.07.2013 відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N316 «Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013р. за N988/23520.

Згідно з п. 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013р. за N988/23520, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Таким чином, законодавством передбачена обов'язковість подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Відповідно до листа Первомайського міськрайонного центру зайнятості від 02.06.2014 №1056-03 протягом 2013 року ТОВ «МЕДАРА» не надавались звіти про наявність вакансій для категорії громадян - інваліди. Протягом 2013 року в Первомайському МРЦЗ перебувало на обліку, з причини пошуку роботи, 28 осіб з інвалідністю.

Наведене свідчить про неналежне виконання відповідачем обов'язку подання звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевого центру зайнятості, що у свою чергу є порушенням вимог ст.ст.18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача не надав до суду докази, що спростовують вимоги адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 14704,55 грн. та пені в розмірі 224,91 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Медара" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медара" (64102, м.Первомайський, Харківської обл., 1/2мікрорайон, буд.58, код 38412858, МФО 351005, р\р2600443776600 у АТ "УкрСиббанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 14704,55грн та пеню в розмірі 224,91грн, всього 14929,46грн (чотирнадцять тисяч дев"ятсот двадцять дев"ять грн сорок шість коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 08.09.2014.

Суддя Р.В. Мельников