Рішення

від 18.09.2014 по справі 314/4739/14-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4739/14-ц Провадження № 2/314/1304/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Галянчук Н.М.,

при секретарі Майдановій Н.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Макаренкова О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Вільнянський маслозавод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки -

ВСТАНОВИВ:

Позивач по справі ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Вільнянський маслозавод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 23 серпня 2006 року на підставі наказу № 73-к вона була прийнята на роботу до ПАТ «Вільнянський маслозавод». У зв'язку з тим, що відповідач тривалий час не виплачував заробітну плату, вона написала заяву про звільнення. Наказом № 72-к від 03 квітня 2014 року її було звільнено з роботи за згодою сторін. Однак при звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок, зокрема, не була сплачена заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2013 по 31.07.2013 у розмірі 4665,41 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на її користь вищевказану заборгованість по заробітній платі, а також середній заробіток за весь час затримки у розмірі 5247,90 грн., а всього 9913,31 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені.

Представник відповідача ПАТ «Вільнянський маслозавод» у судовому засіданні позов визнав частково, підтвердив, що позивач ОСОБА_1 протягом 2006-2014 років була працевлаштована у ПАТ «Вільнянський маслозавод» на посаді фасувальника молока, на теперішній час відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі за період з 01.03.2013 по 31.07.2013 у розмірі 4665,41 грн. Однак зазначив, що позивач ухиляється від отримання заробітної плати, оскільки у день звільнення та впродовж наступних днів на підприємство для отримання заробітної плати не з'являється. Вважає необґрунтованими представник відповідача і вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки, посилаючись при цьому на невідповідність вимогам закону наданого позивачем розрахунку.

Також на обґрунтування своєї позиції представником відповідача надані письмові заперечення (а.с. 14-15), згідно з якими останній вважає вимоги позивача необґрунтованими документально, а саме: відсутні підтвердження наявності коштів на рахунках відповідача у період часу затримки розрахунку, факту виплати заробітної плати позивачу, факту заборгованості відповідача перед позивачем, відсутності виплат станом на день звільнення, часу роботи позивача, розміру заробітної плати позивача впродовж часу розрахунку середньої заробітної плати, юридичного статусу відповідача.

На підставі викладеного, представник відповідача просить повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню, в зв'язку із наступними встановленими судом обставинами та відповідними до них правовідносинами.

Судом встановлено, що у період часу з 29.08.2006 по 03.04.2014 ОСОБА_1 працювала у ПАТ «Вільнянський маслозавод» на посаді оператора автомату для розливу молочної продукції. Наказом № 72-к від 03 квітня 2014 року її було звільнено з роботи за згодою сторін.

Вказані обставини визнані сторонами у судовому засіданні, а тому, на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Згідно з довідкою ПАТ «Вільнянський маслозавод» № 106 від 06 червня 2014 року, в день звільнення відповідач не провів з ОСОБА_1 повного розрахунку та має заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2013 по 31.07.2013 у розмірі 4665,41 грн. (а.с. 4).

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд, на підставі викладеного, вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із нею при її звільненні. Однак суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком середнього заробітку. Вирішуючи питання про розмір стягуваної суми середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 03 квітня 2014 року, що не оспорюється сторонами.

На час звільнення позивача повний розрахунок з нею проведено не було: залишилася невиплаченою сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 4665,41 грн. До дня ухвалення рішення позивачу вказана сума не виплачена.

Враховуючи вказані обставини, середній заробіток за час затримки розрахунку повинен вираховуватись з моменту звільнення позивача - 03 квітня 2014 року по день винесення рішення - 18 вересня 2014 року, тобто за 113 робочих днів.

Згідно з наданою суду довідкою № 160 від 16 вересня 2014 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за останні 2 календарних місяці роботи, а саме: за лютий 2014 року за 20 фактично відпрацьованих днів у сумі 1508,64 грн. та березень 2014 року за 5 фактично відпрацьованих дні у сумі 347,59 грн., а всього у сумі 1856,23 грн.

Середньоденна заробітна плата становить: 74,25 грн. (1856,23 грн./25 робочих днів). Середньомісячна заробітна плата становить: 74,25 грн. х (25:2) = 928,13 грн.

Таким чином, суд встановив, що розмір середнього заробітку за час затримки з 03 квітня 2014 року у розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення суду складає 8390,25 грн. = (середньоденний заробіток 74,25 грн. х 113 робочих днів).

При цьому суд не приймає доводи представника відповідача на обґрунтування своїх заперечень про те, що ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б свідчили про наявність коштів на рахунках відповідача у період часу затримки розрахунку, факту виплати заробітної плати позивачу, факту заборгованості відповідача перед позивачем, відсутності виплат станом на день звільнення, часу роботи позивача, розміру заробітної плати позивача впродовж часу розрахунку середньої заробітної плати, юридичного статусу відповідача, оскільки працівнику об'єктивно не можливо довести факт розрахунку всіх належних йому виплат при звільненні, а відповідач не спростував обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої вимоги відповідними бухгалтерськими, кадровими та розрахунковими документами, адже саме підприємство де працювала позивачка повинно надати такі документи та за аналогією із ст. 614 ЦК України обов'язок доведення відсутності вини з цього питання лежить на підприємстві.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: сума заборгованості по заробітній платі - 4665,41 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 8390,25 грн., а всього - 13055,66 грн., з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів і зборів, які підлягають вирахуванню при виплаті заробітної плати.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при подачі позову, суд за правилами ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача ПАТ «Вільнянський маслозавод» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Вільнянський маслозавод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, ЄДРПОУ 00445593) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4665,41 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8390,25 грн., а всього 13055,66 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, ЄДРПОУ 00445593) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції.

Суддя Н.М. Галянчук

18.09.2014

18.09.2014