Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/13550/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13550/14 12.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Середньої загальноосвітньої школи № 249 Деснянського району м. Києва

Про стягнення 505 086,39 грн

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Левченко В.І. - представник (дов. № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013)

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» заявлений позов до Середньої загальноосвітньої школи № 249 Деснянського району м. Києва про стягнення 505 086,39 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/1355014 та призначено розгляд справи на 12.08.2014.

В судове засідання 12.08.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав суду додаткові документи по справі.

В судове засідання 12.08.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.05.2003 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як замовником та відповідачем Середньою загальноосвітньою школою № 249 Деснянського району міста Києва було укладено договір № 1630053 про постачання теплової енергії у гарячій воді, яки підписано представниками сторін і посвідчено печатками сторін, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні, належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

Умовами вказаного договору сторони погодили, що позивач постачає відповідачу теплову енергію, у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язаний оплатити вартість спожитої теплової енергії (п. 1.1 Договору)

Згідно п. 2.2.1-2.2.2 та 2.3.1 -2.3.2 договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київської міською держадміністрацією. Відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1до Договору , не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4

Відповідно до п. 2 додатку 4 "Порядок розрахунків" від 01.05.2003 відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договру передбачено, що відповідач виконує сплату за вказаними в п. 2 Додатку документами не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2013 р. по 01.01.2014 р. виникла заборгованість за використання теплової енергії, яка станом на 01.06.2014 р. становить 456 151,09 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 456 151,09 грн. заборгованість за використання теплової енергії, 20 992,78 - інфляційної складової боргу, 13 769,45 грн. - 3% річних, 14 173,07 грн. -пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором купівлв-продажу.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 456 151,09. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 456 151,09 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 173,07 грн., 20 992,78 грн. - інфляційної складової боргу, 13 769,45 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Пунктом 3.5 Додатку № 4 Договору, передбачено що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, "Енергопостачальна організація" нараховує "Абоненту" пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 14 173,07 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Проте враховуючи тяжке фінансове положення відповідача.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1 417,30грн. (10 % від заявленої позивачем суми неустойки).

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 992,78 грн. -збитків від інфляції та 13 769,45 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи № 249 Деснянського району м. Києва (02222, м. Київ, вул. Беретті, 7, код ЄДРПОУ 03872551) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5;, код ЄДРПОУ 00131305) 456 151 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят одну) грн.. 09 коп., основної заборгованості, 20 992 (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн.. 78 коп., - інфляційної складової боргу, 13 769 ( тринадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн.. 45 коп. - 3% річних, 1417 ( одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 30 коп. - пені, 10 101 (десять тисяч сто одна) грн.. 74 коп. судового збору.

3 В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення 19.08.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко