Ухвала

від 19.09.2014 по справі 1570/2013/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/2013/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товару у ПП «КФ «Руал» та з придбання послуг у ПП «КФ «Агротранс», просив суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гермес Агро» та зазначення в акті перевірки висновків про заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 125780 грн., а також визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 12 березня 2012 року №0007082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188670 грн.

В серпні 2012 року ТОВ «Гермес Агро» зменшило позовні вимоги та просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0007082301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у товариства у наявності всі первинні документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у перевіряємому періоді з контрагентами ПП «КФ «Руал» та ПП «КФ «Агротранс», які надавалися податковому органу при проведенні перевірки, та до правильності оформлення і достатності яких у останнього не було зауважень. В акті перевірки відсутні докази того, що укладені позивачем договори з вказаними контрагентами спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним, а тому висновки ДПІ про нікчемність правочинів є лише припущеннями. На момент здійснення договірних відносин контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтва платників ПДВ.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 13 вересня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Гермес Агро».

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12 березня 2012 року №0007082301, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 1886,71 грн.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що висновок податкового органу про порушення ТОВ «Гермес Агро» п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи об'єктивно підтверджують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «КФ «Руал» і ПП «КФ «Агротранс», а також правомірність віднесення ТОВ «Гермес Агро» сум ПДВ по вказаних взаємовідносинах до складу податкового кредиту. Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, а підстав для висновку про необґрунтоване заниження товариством податку на додану вартість судом не встановлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 09.02.2012р. по 15.02.2012р., державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у Малиновському районі м.Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гермес Агро» (код за ЄДРПОУ 3581824) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з платниками податків ПП «КФ «Руал» (код за ЄДРПОУ 34286519) та ПП «КФ «Агротранс» (код за ЄДРПОУ 36009123) за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №24/22-213/35818241/1018 від 27.02.2012р.

У висновках акту перевірки вказано про порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 125780 грн. (в т.ч. в жовтні 2011 року - 124073 грн., в листопаді 2011 року - 1707 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що на формування податкового кредиту позивача у перевіряємому періоді мало вплив здійснення договірних відносин з контрагентами ПП «КФ «Руал» (договір купівлі-продажу сільгосппродукції №27-09 від 27.09.2011р.) та ПП «КФ «Агротранс» (договори перевезення №ДГ-0000114 від 05.09.2011р. та №ДГ-11-10/ГК-01Ав від 11.10.2011р.). При розгляді правомірності відображення у податковому обліку даних операцій встановлено, що від ДПІ у м.Херсоні надійшов акт від 06.01.2012р. №6/15-2/34286519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Руал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.», відповідно до якого встановлено, що ПП «КФ «Руал» не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, контрагенти зазначеного підприємства знаходяться у різних регіонах України, а на підприємстві працює лише одна особа - ОСОБА_2, підприємство має неосновний стан, неможливо підтвердити здійснення фінансово-господарської діяльності. Від ДПІ у м.Херсоні, також, надійшов акт від 10.01.2012р. №8/15-2/36009123 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Агротранс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку», відповідно до якого встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою та повністю відповідає основним та додатковим критеріям «податкової ями», а саме: підприємство формує податковий кредит від підприємств, які не відображають взаєморозрахунки, у зв'язку з чим виникли розбіжності понад 1 млн. грн., на підприємстві працює одна особа, на балансі підприємства взагалі відсутні основні засоби, директором, бухгалтером та засновником є одна особа, середньомісячний обсяг операцій більше 1 млн. грн., стан платника відмінний від «основного» та на підставі того, що ПП «КФ «Агротранс» фактично відсутнє за податковою адресою ОСОБА_3 - директор підприємства, не міг здійснювати діяльність по керівництву ПП «КФ «Агротранс», направлену на отримання прибутку в рамках чинного законодавства, в зв'язку з чим можливо зробити висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності. ПП «КФ «Агротранс» не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, підприємство має неосновний стан, неможливо підтвердити здійснення фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального придбання товару (сої) ТОВ «Гермес Агро» у ПП «КФ «Руал» та придбання послуг перевезення у ПП «КФ «Агротранс» у жовтні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, і відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемних.

На підставі акту перевірки №24/22-213/35818241/1018 від 27.02.2012р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси 12.03.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0007082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 188670 грн. (в т.ч. за основним платежем - 125780 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62890 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Гермес Агро» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №24/22-213/35818241/1018 від 27.02.2012р., а тому прийняте на підставі такого акту податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2011р. між ТОВ «Гермес Агро» (Покупець) та ПП «КФ «Руал» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу сільхозпродукції (сої) №27-09, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати сільхозпродукцію (сою), а Покупець прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, що передбачені Договором

Передача товару (сої) за вказаним договором від ПП «КФ «Руал» до ТОВ «Гермес Агро» підтверджується наявними в матеріалах справи податковими й видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (автопідприємствами виступали ПП ОСОБА_8, водій ОСОБА_4; ПП ОСОБА_5, водій ОСОБА_5; ПП ОСОБА_6, водій ОСОБА_6; ПП ОСОБА_9; пункт розвантаження: м.Херсон, вул. Порт-елеватор, 5), актами приймання на поставку сільгосппродукції, актами здачі-приймання робіт.

ТОВ «Гермес Агро» здійснило оплату за отриманий від ПП «КФ «Руал» товар (сою), в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується випискою ПАТ «СЕБ Банк» по рахунку позивача, виписками акціонерного банку «Південний» по рахунку позивача та листами акціонерного банку «Південний» від 07.05.2012р. та ПАТ «СЕБ Банк» від 14.05.2012р.

На підтвердження використання придбаного у ПП «КФ «Руал» товару в подальшій господарській діяльності позивача в матеріалах справи містяться: договір купівлі-продажу №16 від 04.11.2011р., укладений між ТОВ «Гермес Арго» (Продавець) та ВАТ «Південьзахіделектромережбуд» (Покупець), акти приймання-передачі №1 від 30.11.2011р., №2 від 15.12.2011р., №3 від 29.12.2011р. до договору №16 від 04.11.2011р., з яких вбачається, що передача сої здійснювалась на ПАТ «Херсонський КХП».

Суму податку на додану вартість відповідно до договору з ПП «КФ «Руал» позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та додатками до неї.

З матеріалів справи, також, вбачається, що 05.09.2011р. між ТОВ «Гермес Агро» (Замовник) та ПП «КФ «Агротранс» (Перевізник) укладений договір перевезення №ДГ-0000114 та 11.10.2011р. між ТОВ «Гермес Агро» (Замовник) та ПП «КФ «Агротранс» (Перевізник) укладений договір перевезення №ДГ-11-10/ГК-01Ав, за умовами яких Перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок Замовника здійснювати перевезення вантажів, зазначених в замовленні, а Замовник зобов'язується сплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання вказаних договорів в матеріалах справи містяться податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні на перевезення, накладні на отримання кукурудзи. ТОВ «Гермес Агро» здійснило оплату за отримані від ПП «КФ «Агротранс» транспортні послуги за перевезення кукурудзи, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується виписками акціонерного банку «Південний» по рахунку позивача та листами акціонерного банку «Південний» від 07.05.2012р. та ПАТ «СЕБ Банк» від 14.0.2012р. Вказані операції з отримання транспортних послуг були відображені в бухгалтерському обліку підприємства у відповідних регістрах бухгалтерського обліку по рахункам 631,31, про що зазначено і в акті перевірки.

На підтвердження того, що вказані послуги по перевезенню кукурудзи були придбані з метою використання в господарській діяльності позивача, ТОВ «Гермес Агро» додано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: контракту №Р103756 від 25.10.2011р., укладеного між ТОВ «Гермес Агро» та компанією Bunge SA, Швейцарія на поставку кукурудзи врожаю 2011 року та вантажно-митної декларації від 25.11.2011р.

Суму податку на додану вартість відповідно до податкових накладних по договірних відносинах з контрагентом ПП «КФ «Агротранс», окрім податкової накладної №122 від 31.10.2011р., яка була отримана у листопаді 2011 року, позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та додатками до неї.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями Податкового кодексу України чи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ПП «КФ «Руал» та ПП «КФ «Агротранс» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «КФ «Руал» та ПП «КФ «Агротранс». ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та перевезення. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів перевірок ДПІ у м.Херсоні від 06.01.2012р. №6/15-2/34286519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Руал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.» та від 10.01.2012р. №8/15-2/36009123 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Агротранс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку», без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентів постачальників товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «КФ «Руал» і ПП «КФ «Агротранс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 ч.1 п.1, 200 , 205 ч.1 п.1, 206 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0007082301 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.