Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/16238/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16238/14 15.09.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕХАУС - КИЇВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "GEORGIAN INTERNATIONAL AIRLINES" про стягнення 13.327,72 євро.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Ледовський О.С. - за довіреністю від 25.07.2014 № б/н, Новак Н.Ю. - за довіреністю від 25.07.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕХАУС - КИЇВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "GEORGIAN INTERNATIONAL AIRLINES" про стягнення 13.327,72 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, еквівалентно 219.986,01 гривен національної валюти України.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором-доручення від 18.06.2013 № 40К про надання послуг з організації ділових подорожей, відповідач надані позивачем послуги не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 11.734,00 євро та звернення останнього до господарського суду із позовом з метою захисту свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення вказаної суми боргу. Також позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 1.323,95 євро та 3 % річних в сумі 269,77 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕХАУС - КИЇВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/16238/14.

Відповідач про дату, час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 ГПК справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15 вересня 2014 року, не з'явився, обґрунтованих пояснень з цього приводу не надав.

У судовому засіданні 15 вересня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕХАУС - КИЇВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ", як повіреним, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "GEORGIAN INTERNATIONAL AIRLINES", як довірителем, (далі - відповідач) укладено Договір-доручення від 18.06.2013 № 40К про надання послуг з організації ділових подорожей (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується здійснювати всі необхідні дії з організації ділових подорожей співробітників афілійованих з відповідачем компаній і клієнтів останнього (п. 1.1 Договору).

Факт надання позивачем послуг підтверджується шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг за звітний період. Звітний період за Договором становить 30 календарних днів (п. 2.8 Договору).

Сторонами у п. 4.5 Договору узгоджено, що позивач надає відповідачеві Акт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту закінчення звітного періоду. Відповідач підписує Акт і повертає один примірник позивачеві або направляє останньому мотивовану відмову від підписання Акту протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Акту. У випадку, якщо відповідач в десятиденний строк не направив позивачеві підписаний Акт або мотивовану відмову, послуги вважаються наданими належними чином і прийнятими відповідачем.

Відповідач виставляє рахунок на всю суму вартості виконаних заявок відповідача за звітний період, встановлений п. 2.8 Договору, який відповідач оплачує протягом 1 (одного) банківського дня, але будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку (підпункт 4.2.1 Договору). Згідно з п. 4.2 Договору розрахунки між його сторонами здійснюються в іноземній валюті - євро.

Як встановлено сторонами у підпункті 4.2.3 Договору, у разі несплати рахунку або оплати з порушенням строків, передбачених у підпункті 4.2.1, відповідач сплачує відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент виникнення боргу, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Так, судом встановлено, що позивачем за замовленнями відповідача надані останньому послуги на загальну суму 11.734,00 євро, що підтверджується Актами прийому-передачі послуг від 31.08.2013, від 30.09.2013 і від 31.10.2013, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Позивачем виставлені відповідачеві рахунки-фактури на оплату вартості наданих послуг, копії яких також наявні в у справі. В матеріалах справи міститься лист від 10.04.2014 з вихідним № 10/04-01, згідно зі змістом якого відповідач підтверджує наявність в останнього заборгованості перед позивачем в розмірі 11.734,00 євро.

Спір між сторонами судового процесу пов'язаний із порушенням з боку відповідача його зобов'язання за Договором, відповідач надані позивачем послуги не оплатив.

За таких обставин, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором в розмірі 11.734,00 євро та про застосування до відповідача: 1) господарської санкції у вигляді пені, розмір якої становить 1.323,95 євро; 2) відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення трьох відсотків річних в сумі 269,77 євро.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕХАУС - КИЇВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ" підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Статтею ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" унормовано, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

Сторонами спору в. 8.3 Договору передбачено, що спори, які виникають у зв'язку або внаслідок виконання Договору, вирішуються шляхом переговорів. Якщо в досудовому порядку спір не врегульовано, то він передається на розгляд Господарського суду міста Києва.

Таким чином, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір є змішаним, оскільки в правочині містяться елементи різних договорів, а саме: 1) договором доручення; 2) договір про надання послуг.

Таким чином, права та обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глав 63, 68 Цивільного кодексу України.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем суми заборгованості, наявної за Договором, в сумі 11.734,00 євро сторонами спору до суду не подано.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 11.734,00 євро грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено і, в той же час, відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 36 ГПК України, не спростовано.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з огляду на те, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, господарський суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі в сумі 269,77 євро є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Положенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, ст. 4 зазначеного Закону унормовано, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку (п. 1.1 Положення про процентну політику Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 серпня 2004 року № 389)

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" максимальний розмір пені пов'язується із розміром облікової ставки Національного банку України, при цьому, Національний банк України під час визначення облікової ставки враховує фактори, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валюті України, також Банк України згідно з чинним законодавством не наділений правом на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою Банку не стосується розрахунків в іноземній валюті, тобто така неустойка за подвійною обліковою ставкою Банку має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1.323,95 євро є безпідставною, оскільки розрахована в євро і обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, а тому задоволенню не підлягає.

Як визначено в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

На виконання вказаної вище постанови Пленуму ВСУ суд зазначає, що сума основної заборгованості, яка підлягає задоволенню, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день прийняття господарським судом даного рішення у справі № 910/16238/14, еквівалентна 195.781,79 гривен національної валюти України (11.734,00 євро х 16,6850 грн); сума 3 % річних - 4.501,11 грн (269,77 євро х 16,6850 грн).

Враховуючи, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕХАУС - КИЇВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ" підлягає задоволенню частково, то згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати, пов'язані із сплатою судового збору, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "GEORGIAN INTERNATIONAL AIRLINES" (Грузія, 6200, м. Кобулеті, вул. Церетелі, 36; ідентифікаційний код 446955929) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕХАУС-КИЇВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ" (03062, м. Київ, Святошинський район, вул. Чистяківська, буд. 30; ідентифікаційний код 30368739) основну заборгованість в сумі 11.734,00 (одинадцять тисяч сімсот тридцять чотири) євро 00 центів; три відсотки річних в сумі 269,77 (двісті шістдесят дев'ять) євро 77 центів; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.807,60 (три тисячі вісімсот сім) грн 60 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 вересня 2014 року.

Суддя С.В. Балац