Рішення

від 15.09.2014 по справі 911/3124/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа № 911/3124/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА КИЇВ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТЛАЙН.УКР", м. Вишневе

про стягнення 58 989,29 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників сторін:

позивач - Чмир В.О. предст. дов б/н, б/д;

- Сюйва І.В. предст. дов б/н, б/д;

- Потапенко В.Г. предст. дов б/н, б/д;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА КИЇВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТЛАЙН.УКР" про стягнення 72 506,46 грн. заборгованості за договором поставки №0710/13-1 від 07.10.2013р., яка складається з: 69 551,02 грн. основного боргу, 1 962,67 грн. пені, 695,51 грн. інфляційних втрат та 297,26 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору поставки №0710/13-1 від 07.10.2013р. в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014р. у справі №911/3124/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 01.09.2014р.

01.09.2014р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою являється заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 66 627, 58 грн. яка складається з: 63 672, 14 грн. основного боргу, 297, 26 грн. 3% річних та 695, 51 грн. пені.

Дана заява обґрунтована тим, що відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 5 878, 88 грн., що підтверджується доданою до заяви копією платіжного доручення №728 від 07.08.2014р.

09.09.2014р. через канцелярію суду представник позивача, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву № 30 від 05.09.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 58 989,29 грн. заборгованості за договором поставки №0710/13-1 від 07.10.2013р., яка складається з: 47 305,35 грн. основного боргу, 5 903,45 грн. інфляційних втрат, 776,71 грн. 3% річних, 5 003,78 пені та 1827 грн. судового збору.

Вказана заява обґрунтована тим, що при початковому розрахунку ціни позову позивачем був застосований курс євро на момент заявлення відповідачу претензії №20 від 08.05.2014р., замість курсу на дату відвантаження товару (06.03.2014р.), як це передбачено умовами договору.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 58 989,29 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 15.09.2014р., у зв'язку з неявкою відповідача.

Відповідач в судове засідання 15.09.2014р. повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, відзив та інші документи, витребувані судом в попередніх ухвалах, не надав, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвали суду направлялись за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.09.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представників позивача, суд,-

встановив:

07.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА КИЇВ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАСТЛАЙН.УКР" (покупець) було укладено договір поставки №0710/13-1 (далі-договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця YALE MO10E AC 17SL (обладнання), а покупець зобов'язується прийняти це обладнання та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що грошовою одиницею платежу являється гривня, а загальна сума цього договору складає 232 050,61 грн. і включає в себе ПДВ 20% - 38 675,10 грн., що становить еквівалент 20 900 євро. Зазначена в цьому пункті сума договору в гривнях розрахована з урахуванням курсу МВРУ (міжбанківський валютний ринок України) на дату складання даного договору виключно для здійснення передплати та підлягає зміні у випадку підвищення курсу Євро по відношенню до української гривні.

Згідно з п. 3.3.4 відповідач здійснює оплату за даним договором за курсом МВРУ євро на дату платежу, але в будь-якому разі по курсу не нижчому за курс євро, що діяв на дату складання даного договору. Інформація щодо курсів міжбанківського валютного ринку береться з веб-сайту www.minfin.com.ua.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата проводиться відповідачем у три етапи:

- перший етап оплати відповідно до п.п. 3.3.1 - протягом 3-х днів з моменту підписання Договору, відповідач оплачує позивачу передплату в розмірі 30% від орієнтовної ціни визначеної в специфікації №1, що складає еквівалент 6 270 євро.

- другий етап оплати проводиться відповідно до п.п. 3.3.2 договору протягом 3-х днів з моменту отримання повідомлення про готовність обладнання до відвантаження в Україну, відповідач оплачує позивачу наступну частину грошових коштів в розмірі 50% від вартості обладнання зазначеної в специфікації №1, що складає еквівалент 10 450 євро.

- третій етап оплати проводиться відповідно до п.п. 3.3.3 договору, а саме: несплачену частину 20% від загальної вартості обладнання визначеної в специфікації №1, що складає еквівалент 4 180 євро з урахуванням п 3.1. відповідач сплачує протягом 3-х календарних днів з моменту отримання обладнання та оформлення товаророзпорядчих документів і підписання двостороннього Акта прийому-передачі. В товаророзпорядчих документах зазначається проміжна ціна обладнання. Проміжна ціна обладнання є сукупність оплаченої частини ціни обладнання (визначену в гривнях виходячи із курсу євро по відношенню до української гривні за курсом МВРУ на дату оплати - далі остаточна частка ціни обладнання) і неоплачена частка ціни відвантаженого обладнання, яка визначається виходячи із курсу євро по відношенню до української гривні за курсом МВРУ на дату відвантаження у разі збільшення курсу порівняно з курсом на дату підписання договору згідно п. 3.1.

На виконання п.п. 3.3.1 договору (перший етап оплати ) 10.10.2013р. відповідач здійснив платіж на суму 69 615,18 грн. відповідно до виставленого рахунку-фактури №СФ-000000244 від 09.10.2013р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за особовим рахунком позивача 26003305264600 від 10.10.2013р.

На виконання п.п. 3.3.2 договору (другий етап оплати ) 04.03.2014р. відповідач здійснив платіж на суму 151 101 78 грн. відповідно до виставленого рахунку-фактури №СФ-000000049 від 03.03.2014р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за особовим рахунком позивача 26003305264600 від 04.03.2013р.

06.03.2014р. позивач передав, в відповідач прийняв обладнання, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі обладнання від 06.03.2014р. та видатковою накладною №РН-0000026 від 06.03.2014р.

Враховуючи те, що відвантаження обладнання відповідачу та підписання Акту прийому-передачі відбулись 06.03.2014р., розмір несплаченої частки 20% від загальної вартості обладнання визначеної в специфікації №1 відповідно до п.п. 3.3.3 договору (третій етап оплати) складає: 4 180 євро х 12,7235 - курс євро станом на 06.03.2014р. відповідно до МВРУ взятого з веб-сайту www.minfin.com.ua = 53 184, 23 грн. та підлягає оплаті протягом 3-х календарних днів з моменту отримання обладнання та оформлення товаророзпорядчих документів і підписання двостороннього Акта прийому-передачі, а саме до 09.03.2014р..

Оскільки у встановлений строк оплата здійснена не була, 08.05.2014 р. позивачем, з метою досудового врегулювання спору, було надіслано відповідачу претензію №20, відповідно до якої він повідомляв останнього про наявність заборгованості, за договором поставки №0710/13-1 від 07.10.2013р. та вимагав її погашення.

Відповідач вищевказану заборгованість не визнав і відмовився від її погашення про що повідомив позивача листом вих. № 22 від 26.05.2014р., проте 07.08.2014р. здійснив часткову проплату на суму 5 878, 88 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №728 від 07.08.2014р.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар в сумі 47 305,35 грн., останній звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач в засідання суду представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми боргу або доказів оплати заборгованості за договором поставки №0710/13-1 від 07.10.2013р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про поставки №0710/13-1 від 07.10.2013р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 47 305,35 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5003, 78 грн. за період з 09.03.2014р. по 05.09.2014р.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати встановлених п. 3.3. даного договору, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, виходячи від суми неоплаченої вартості обладнання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, наданого позивачем та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 5003, 78 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 5 903,45 грн. 3% річних та 776, 71 грн. інфляційних втрат за період з 09.03.2014р. по 05.09.2014р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 5 903,45грн. 3% річних та 776, 71 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА КИЇВ" у повному обсязі.

Судові, витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН. УКР» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В Ідентифікаційний код 37982263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА КИЇВ" (04073, м. Київ, Оболонський р-н., пр-т. Московський, буд. 16, офіс 555 Ідентифікаційний код 37444894) - 47 305 грн. (сорок сім тисяч триста п'ять) грн. 35 коп. основного боргу, 5 903 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот три) грн. 45 коп. 3% річних, 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 5003( п'ять тисяч три) грн. 78 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот дванадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.