Рішення

від 18.09.2014 по справі 914/2599/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2014 р. Справа № 914/2599/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмоноліт», м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 12 420, 83 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача:не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмоноліт» про стягнення заборгованості у розмірі 12 420, 83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.07.201р. прийнято справу до розгляду та призначено на 11.08.2014р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 11.08.2014р. розгляд справи відкладено на 11.09.2014р., а 11.09.2014р. на 18.09.2014р.

В судове засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 16.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

28 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудмоноліт» (орендар, відповідач у справа) було укладено Договір оренди підйомної техніки № 5-281011 (надалі - Договір), відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове оплатне користування підйомну техніку (п. 1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період дії Договору із листопада по грудень 2011 року включно позивачем було надано відповідачу послуги оренди на загальну суму 9 300 грн., що підтверджується актами надання послуг №1274 від 30.11.2011р. та №1330 від 15.12.2011р., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідно п. 3.3 Договору, орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 10-го (десятого) числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди Підйомної техніки.

Однак, як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем належними та допустимими доказами, що останнім не здійснював жодних оплат за отримані послуги з оренди підйомної техніки, що підтверджується довідкою №56-3-1-00/1035 від 21.11.2013 року, що надана АТ «Райффазен Банк Аваль».

Враховуючи відсутність оплати за отримані послуги з оренди підйомної техніки з боку відповідача, його заборгованість за Договором перед позивачем становить 9 300,00 грн.

Відповідно до п.2.2.1. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату оренди підйомної техніки.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами згідно Договору, підписаного сторонами та скріплено печатками. З даного акту вбачається, що станом на 31.12.2013р. заборгованість у відповідача перед позивачем становить 9 300,00 грн.

Доказів оплати відповідачем не надано.

02 липня 2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію від 27 липня 2013 року про погашення заборгованості, в якому вимагав погашення існуючої заборгованості. Однак відповідачем залишено без відповіді.

Відповідно п.5.3. Договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати грошових коштів у строки, зазначені у розділі 3 даного Договору, орендодавець вправі вимагати дострокового розірвання цього Договору, а орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 20% штрафу в сумі 1 860,00 грн., пеню в сумі 702,83 грн. та 3% річних в сумі 558,00 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає або зобов'язується передати наймачеві (орендарю) майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном наймача (орендодавця) справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів оплати згідно актів. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 9 300,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 558,00 грн., нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно п. 5.3. Договору, орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 702,83 грн. нарахована правомірно та підлягає стягненню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості в розмірі 1 860,00 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Спецбудмоноліт» (79034, м. Львів, вул. Проф. Буйка, 2; ідентифікаційний код юридичної особи 33073044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; ідентифікаційний код юридичної особи 35411500) 9 300,00 грн. - основного боргу, 1 860,00 грн. - штрафу, 702,83 грн. - пені, 558,00 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.09.2014 року.

Суддя Коссак С.М.