Постанова

від 09.09.2014 по справі 925/521/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 925/521/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

секретар Бутакова О.Ю.

за участю представників:

від позивача: Перетятько С.М. (представник за довіреністю)

від відповідача: Ситнік В.І. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101"

на рішення господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 року

у справі №925/521/14 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101"

про стягнення 134633,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" про стягнення заборгованості за кредитним договором №9-2007 від 26.02.2007 р. в розмірі 134633,24 грн., з яких 100000 грн. неповернута сума отриманих грошових коштів за кредитною лінією, 33861,99 грн. заборгованість за несплаченими процентами, 98469,67 грн. пеня за несплаченими процентами.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 р. у справі №925/521/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто 134633 грн. 24 коп. з товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк". Стягнуто 2692 грн. 66 коп. судового збору з товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" із зарахуванням до державного бюджету України через ДПІ у місті Черкаси.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 р. у справі №925/521/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник вказує на те, що на час звернення позивача до суду з даною вимогою було пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Зубець Л.П.) від 12.06.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" на рішення господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 р. у справі №925/521/14 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) від 15.07.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" на рішення господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 р. у справі №925/521/14 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) від 15.07.2014 р. розгляд справи №925/521/14 відкладено на 09.09.2014 р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 р. у справі №925/521/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 р. у справі №925/521/14 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.02.2007 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 9-2007 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 200000,00 грн. строком з 26.02.2007 р. до 25.02.2009 р., зі сплатою 22% річних для поповнення обігових коштів (п.2.1 кредитного договору).

Пунктами 4.1, 4.3, 4.4 кредитного договору встановлено, що позичальник повертає банку кредит на умовах п.2.1 цього договору із щомісячною сплатою відсотків не пізніше 30-го числа звітного місяця, за весь звітний місяць, та в день повного погашення кредиту; відсотки нараховують і сплачуються за фактичний час користування кредитом; при неповерненні позичальником частини кредиту, відсотки за його користування, пеня за несвоєчасну сплату відсотків та за несвоєчасне повернення кредиту нараховуються на залишок заборгованості при збереженні усіх умов цього договору.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення позики, позичальник сплачує банку 44% відсотки річних від суми простроченої заборгованості, у випадку несвоєчасного погашення відсотків за використання кредиту, позичальник сплачує пеню, яка нараховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

10.10.2008 р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №9-2007 від 26.02.2007 р., відповідно до якої збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 26% річних та збільшено відсотки річних від суми простроченої заборгованості (у випадку несвоєчасного погашення позики) до 48%.

19.07.2012 р. сторонами було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №9-2007 від 26.02.2007 р., в якій п.4.1. кредитного договору викладено в наступній редакції: «Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця, при цьому починаючи з 27.09.2012 р. нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з 01.09.2012 р. по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; в подальшому, проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця, до дня погашення (не включно).»

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень №89 від 08.05.2008 р., №589 від 07.07.2008 р. позивачем на виконання умов кредитного договору надано відповідачу кредит в розмірі 200000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач свої зобов'язання щодо погашення суми кредиту та відсотків за користування кредитом не виконав належним чином, в зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 100000 грн. неповернутої суми отриманих грошових коштів за кредитною лінією, 33861,99 грн. заборгованості за несплаченими процентами, 98469,67 грн. пені за несплаченими процентами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 345 ГК України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення позики, позичальник сплачує банку 44% відсотки річних від суми простроченої заборгованості, у випадку несвоєчасного погашення відсотків за використання кредиту, позичальник сплачує пеню, яка нараховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем належним чином виконувались зобов'язання за кредитним договором, тоді як відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання щодо погашення суми кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, в досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено, доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 100000 грн. неповернутої суми отриманих грошових коштів за кредитною лінією, 33861,99 грн. заборгованості за несплаченими процентами, 98469,67 грн. пені за несплаченими процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що представник відповідача в процесі розгляду справи в місцевому господарському суді просив суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на п.2.1 кредитного договору, вважаючи, що термін дії цього договору закінчився 25 лютого 2009 року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлено у три роки (ст. 256, 257 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В пункті 2.1 кредитного договору від 26.02.2007 р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом в сумі 200000 грн. строком з 26 лютого 2007 р. по 25 лютого 2009 р. Тобто, сторони визначили період (строк) видачі кредиту відповідачу.

Проте, жодний розділ вищезазначеного договору не містить умови щодо дати закінчення терміну дії договору.

Виходячи зі змісту п.7.5 кредитного договору, строк дії цього договору встановлюється з дня підписання його сторонами.

За змістом ст.ст. 1046, 1054 ЦК України строк не є істотною умовою кредитного договору.

10.10.2008 р. та 19.07.2012 р. сторонами були укладені додаткові угоди за № 1 і № 2 до цього кредитного договору, які є його складовими частинами.

Факти укладання додаткових угод №1 і №2 до цього кредитного договору, суд оцінює як докази переривання строку позовної давності.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем здійснювалось часткове повернення відсотків за кредитним договором в період з лютого 2009 р. по грудень 2012 р., що підтверджується меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що такі дії свідчать про визнання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором №9-2007 від 26.02.2007 р.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги публічного акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" про стягнення заборгованості за кредитним договором №9-2007 від 26.02.2007 р. в розмірі 134633,24 грн., з яких 100000 грн. неповернута сума отриманих грошових коштів за кредитною лінією, 33861,99 грн. заборгованість за несплаченими процентами, 98469,67 грн. пеня за несплаченими процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.05.2014 року у справі №925/521/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/521/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров