Рішення

від 16.09.2014 по справі 907/756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2014р. Справа № 907/756/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МАН-ОН", м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд", с. Сюрте Ужгородського району

ПРО стягнення суми 35847грн., в тому числі 30441,30грн. заборгованості по оплаті за переданий товар, 1929,89грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 340,27грн. три відсотки річних та 3135,43грн. інфляційних втрат.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Макогон Н.О. - представник за довіреністю від 01.08.2014р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МАН-ОН", м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд", с. Сюрте Ужгородського району про стягнення суми 35847грн., в тому числі 30441,30грн. заборгованості по оплаті за переданий товар, 1929,89грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 340,27грн. три відсотки річних та 3135,43грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2014р. порушено провадження у справі №907/756/14 та призначено справу до розгляду на 18.08.2014р.

Ухвалою суду від 18.08.2014р. розгляд справи було відкладено на 02.09.2014р.

Ухвалою суду від 02.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 16.09.2014р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав копії платіжних доручень про часткову оплату товару та для огляду в засіданні суду оригінал накладної №623 від 09.09.2013р. Зазначає про невиконання відповідачем вимог чинного законодавства в частині забезпечення проведення повного та своєчасного розрахунку за своїми зобов'язаннями.

Відповідач вимог ухвали суду від 01.08.2014р., 18.08.2014р. та від 02.09.2014р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : 89432, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Ратівецька, 13, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача. Ухвала суду від 01.08.2014р. повернута на адресу суду з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору купівлі - продажу від 01 серпня 2013р. №01/08 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАН - ОН» (Продавець) у порядку та на умовах визначених договором передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд» (Покупець) Товар на суму 43211,30 грн.

Згідно пункту 1.1 договору Покупець зобов'язувався прийняти Товар та оплатити його вартість.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що оплата Товару Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 20 календарних днів з дня отримання Товару. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту приймання ним Товару.

З дати укладення договору по 07.10.2013р. Продавцем відпущено Покупцю Товар на суму 43211,30 грн.

За відпущений Продавцем Товар Покупцем проведена оплата тільки на суму 12800грн. Залишок заборгованості склав 30411,30грн.

Позивач стверджує, що дані обставини також підтверджуються Актом звірки розрахунків за період 01.09.2013р. по 31.12.2013р., а також накладними в

відвантаження, починаючи з 28.08.2013р. по 07.10.2013р.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині проведення повного та своєчасного розрахунку позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по оплаті із врахуванням інфляційних, 3% річних та пені за несвоєчасний розрахунок.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з купівлі-продажу товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору, а саме, пунктом 7.1. Договору встановлено, що оплата Товару Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 20 календарних днів з дня отримання Товару. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту приймання ним Товару.

Позивачем надано суду докази про те, що згідно накладних на відпуск товару (арк.. справи 8-41) продавцем було передано покупцю за період з 01.08.2013р. по 07.10.2013р. товарно-матеріальні цінності на суму 43211,30грн.

В свою чергу, покупцем оплачено вартість отриманого товару тільки в сумі 12800грн. Залишок заборгованості в сумі 30411,30грн. відповідачем не оплачено. Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014р. підписаного та скріпленого печатками сторін вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31311,30грн.

Судом констатовано, що строк виконання всіх зобов'язань по оплаті за отриману продукцію у відповідності до вимог п.7.1 договору настав 28.10.2013р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в заявленій сумі 30411,30 грн..

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано за період з 01.03.2014 по 01.07.2014 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 340,27грн. та суму 3135,43грн. інфляційних втрат за цей же період.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 340,27грн. та 3135,43грн. відповідно.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за надані послуги позивачем не доведено, відповідальність відповідача за порушення строків оплати договором не передбачена, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1929,89грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1929,89грн. слід відмовити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру суми задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд" (с. Сюрте, вул. Ратівецька, 13 Ужгородського району, код ЄДРПОУ 32634733) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МАН-ОН" (88018, м. Ужгород, прос. Свободи, 39/22, код ЄДРПОУ 34622321) суму 33887грн., в тому числі 30441,30грн. заборгованості по оплаті за переданий товар, 340,27грн. три відсотки річних та 3135,43грн. інфляційних втрат, а також суму 1727,10грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору,

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2014р.

Суддя О.Ф. Ремецькі