Постанова

від 12.08.2014 по справі 872/7712/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2014 рокусправа № 808/143/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013р. у справі № 808/143/13-а за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 №0001291720 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області) (далі відповідач).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі № 808/143/13-а позов задоволено частково, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача визнано протиправним та скасовано в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 806,04грн..

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15.11.2012 по 21.11.2012 року співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС була проведена планова виїзна перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2009р. по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 28.11.2012 року № 471/НОМЕР_1. Перевіркою встановлені порушення серед яких, зокрема, заниження позитивного значення чистої суми зобов'язань з ПДВ у розмірі 10 540грн., а саме: 4кв.2009р. на суму 2432грн; 3кв. 2010р. на суму 52,00грн.; 4кв. 2010р. на суму 261грн., у травні 2011р. на суму 301грн., у листопаді 2011р. на суму 7249грн; у грудні 2011р. на суму 69грн.. Порушено вимоги п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001291720 від 20.12.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13100,75грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2560,75грн..

Суд першої інстанції, враховуючи часткове визнання позивачем правомірності донарахування зобов'язань на суму 1904,39грн., позов задовольнив частково. Судом було скасовано рішення відповідача в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 806,04грн.. При цьому суд зазначив, що відповідачем не доведено наявного факту порушення позивачем зазначених у акті перевірки норм податкового законодавства та не доведено факту заниження останнім сум податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Враховуючи, що спірні правовідносини щодо формування позивачем податкового кредиту грудня 2009 року та 3 кварталу 2010р. виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), справу слід розглядати також з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час їх виникнення.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 діючого з 01.01.2011р. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.11 ст 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б)касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 самостійно надана декларація з податку на додану вартість за IV кв. 2009р. (вх.№ 103808 від 09.02.2010р.), з визначеними податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість у розмірі 7511,00грн.

За результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих позивачем в декларації з податку на додану вартість за IV кв. 2009р. встановлено, що по податкововим зобов'язанням в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (дод.№5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту") та на виконання наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р.№266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" встановленні розбіжності між покупцем ФОП ОСОБА_3, р.н.о.к. НОМЕР_2 (сума податкового кредиту за IV кв. 2009р. складає 1093 грн.) та продавцем ФОП ОСОБА_2 (сума податкового зобов'язання за IV кв. 2009р. складає 0 грн.), сума розбіжності складає ПДВ = 1093 грн. Розбіжність виникла в наслідок того, що позивач не включив до податкового зобов'язання податкові накладні (№88 від 23.10.2009, №93 від 09.11.2009р., №100 24.11.2009р.) на загальну суму 1093грн.

Таким чином позивачем, на порушення вимог податкового законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ за IV кв. 2009р. на суму ПДВ в розмірі 1093грн..

За результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих позивачем в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009р. встановлено, що по податкововому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (дод.№5 "Розшифровки прдаткових зобов'язань та податкового кредиту") встановленні розбіжності між продавцем TOB „Полімерконсалтінг" код ЄДРПОУ 34366342 (сума податкового зобов'язання за жовтень 2009р. складає 0 грн.) та покупцем ФОП ОСОБА_2 (сума податкового кредиту за жовтень 2009р. складає 441,75грн.), сума розбіжності складає ПДВ = 441,75 грн.

Розбіжність виникла в наслідок того, що позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 441,75грн., з них:

- загальна сума ПДВ 266,92грн. підтверджена податковими накладними №141008 від 14.10.2009р. (ПДВ 88,27 грн.), №51004 від 05.10.2009р. (ПДВ 90,07 грн.), №11001 від 01.10.2009р. (ПДВ 88,58грн.);

- загальна сума ПДВ - 174,84грн. не підтверджена податковими накладними.

Тобто, позивачем у IV кв. 2009р. неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 174,84 грн.

У грудні 2009р. позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1163,83 грн.. Підприємцем не було надано до перевірки реєстр податкових накладних за грудень 2009р. та податкову накладну на загальну суму ПДВ 1163,83 грн..

За результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих позивачем в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011р. встановлено, що по податкововому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (дод.№5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту") встановленні розбіжності між продавцем ТОВ „Інтерглас", СДРПОУ 25485792 (сума податкового зобов'язання за листопад 2011р складає 66 648,44грн.) та покупцем ФОП ОСОБА_1 (сума податкового кредиту за листопад 2011р. складає 74077,59 грн.), сума розбіжності складає 7429,15грн.

Позивачем у листопаді 2011р. було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 7 429,15грн., при цьому оригіналу податкової накладної на підтвердження зазначеної суми під час перевірки надано не було.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що визначена відповідачем у оскарженому податковому повідомленні-рішенні сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та розмір штрафних санкцій є цілком обґрунтованими.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі №808/143/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.08.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак