Постанова

від 21.08.2014 по справі 872/15208/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2014 рокусправа № 811/2167/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі № 811/2167/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства "Буджак" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Буджак" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 року № 0000012210 та від 23.04.2013 року № 0000072210, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування у розмірі 37518,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 32762,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4756,50 грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі № 811/2167/13-а адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що надані до перевірки документи не підтверджують факт використання палива в господарській діяльності, а тому позивачем неправомірно віднесено суми ПДВ від отриманого палива до податкового кредиту по скороченій декларації.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

Результати перевірки оформлені актом №18/22-10-31790825 від 18.01.2013 р..

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченій декларації всього в сумі 25059 грн., в результаті використання пального не в господарській діяльності;

- п. 209.2 ст. 209 ПК України, внаслідок чого не перераховано на спеціальний рахунок суму ПДВ в розмірі 46101,92 грн..

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000012210 та від 23.04.2013 року №0000072210, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування у розмірі 37518,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 32762,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4756,50 грн..

Скасування зазначених податкових повідомлень-рішень і є предметом адміністративного позову позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні рішення відповідача, виходив з наступного.

Зміст акту перевірки вказує на те, що висновки відповідача про заниження ПДВ по скороченій декларації на суму 25059 грн., ґрунтуються на тому, що позивачем здійснено реалізацію ФОП ОСОБА_1 дизельного пального і при цьому ПДВ на таку реалізацію не нараховано.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 209.2, 209.6 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду здійснював діяльність як с/г товаровиробник та був платником фіксованого с/г податку.

Протягом перевіреного періоду між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договори на виконання робіт по обробітку землі, при цьому згідно умов вказаних договорів (п. 2.2.2) на позивача покладався обов'язок проводити своєчасну заправку паливом та маслом техніки, що виконує роботи.

До матеріалів справи позивачем долучено копії договорів на виконання робіт № 1 від 03.03.2011р., № 3 від 15.07.2011р., № 4 від 07.09.2011р., № 1 від 15.03.2012р., № 2 від 18.05.2012р., копії актів здачі - приймання виконаних робіт № 1 від 30.03.2011р. на підтвердження виконання робіт, визначених у договорі № 1 від 03.03.2011р., № 2 від 25.11.2011р., № 3 від 30.11.2011р. на підтвердження виконання робіт, визначених у договорі № 3 від 15.07.2011р, № 1 від 28.10.2011р. на підтвердження виконання робіт, визначених у договорі № 4 від 07.09.2011р, № 1 від 31.05.2012р. на підтвердження виконання робіт, визначених у договорі № 1 від 15.03.2012р., б/н від 15.07.2012р. на підтвердження виконання робіт за договором № 2 від 18.05.2011р., а також копії документів щодо придбання використаного дизельного палива (а.с.64-105).

Колегія суддів зазначає, що зміст господарських договорів укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1, а також документи складені на підтвердження їх виконання повністю спростовують висновки відповідача щодо реалізації позивачем палива ФОП ОСОБА_1 та вказують на те, що дизельне паливо використане позивачем саме в рамках власної с/г діяльності.

Щодо доводів відповідача про порушення п. 209.2 ст. 209 ПК України, внаслідок чого не перераховано на спеціальний рахунок суму ПДВ в розмірі 46101,92 грн., а тому вказана сума є податковим зобов'язанням і підлягає включенню до складу грошового зобов'язання з ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 209.2ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз п. 209.2 ст. 209 та п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України вказує на те, що суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягають сплаті до бюджету, а отже не можуть вважатись податковим зобов'язанням та відповідно включатись до податкових-повідомлень рішень за результатами перевірок таких платників податків.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлені позивачем вимоги підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог.

В той же час, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції, зобов'язав Державну казначейську службу України, яка не була стороною у справі, безспірно списати на користь позивача судові витрати в сумі 375,19 грн. з рахунку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Колегія суддів вважає помилковим застосуванням судом в цій частині норм процесуального права, що є підставою для зміни постанови в цій частині.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Тобто, при задоволенні позовних вимог позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суду належало стягнути на користь останнього документально підтверджені понесені витрати саме з Державного бюджету України.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст.201, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі № 811/2167/13-а - змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови у наступній редакції:

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Буджак" (ЄДРПОУ 31790825) судові витрати в сумі 375,19 грн. (триста сімдесят п'ять грн. 19 коп.).

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі № 811/2167/13-а - залишити без змін .

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 02.09.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак