Ухвала

від 18.09.2014 по справі 826/8629/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8629/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Шубіна С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта ЛТД" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2014 р. № 0004702203 та № 0004692203, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Квінта ЛТД» з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2014 р. № 0004702203 та № 0004692203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альта-Ком» та складено акт перевірки від 18.03.2014 р. №261/26-54-22-03-07/31902512. (а.с.12).

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 37322,00 грн.;

- п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 37874, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 04.04.2014 р. № 0004692203, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 46652, 50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 37322,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9330, 50 грн.;

- від 04.04.2014 р. № 0004702203, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 47342, 50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 37874,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9468,50 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так між ТОВ «Квінта ЛТД» (покупець) та ТОВ «Альта-Ком» (постачальник) укладено договір від 03.12.2012 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити товар: канат сталевий, стропи канатні та комплектуючі до них, стропи текстильні та комплектуючі до них, канат поліамідний, силові шнури, ланки, гаки чалочні, круши, карабіни, зажими для канатів, стяжки, сантехнічний трос, сантехнічний вал, втулки, інші товари непродовольчого призначення (а.с.58-59).

В матеріалах справи на доказ реальності вчинення операцій наявні рахунки-фактури (а. с. 60, 65, 68, 71, 72), видаткові накладні (а. с. 62, 63, 66, 69, 73), податкові накладні (а. с. 61, 64, 67, 70, 74).

Також, на доказ транспортування товару в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні (а. с. 146-150), з яких вбачається, що позивачем власними силами вивезено товар з м. Вишневе, вул. Київська, 8 (відомості про наявність у контрагента складських приміщень за вказаною адресою в матеріалах справи відсутні).

Відомості про марки автомобіля в товарно-транспортних накладних відсутні, так само як і відомості щодо наявності у позивача вказаних автомобілів.

Крім того, в матеріалах справи містяться сертифікати якості Харцизької філії ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат - Силур» (а. с. 130-145) на частину поставленого товару.

Натомість, колегія суддів зауважує, що надані документи не свідчать про пов'язаність ТОВ «Альта - Ком» із зазначеним виробником.

При дослідженні колегією суддів наявного в матеріалах справи акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013 р. №1084/26-59-22-01/38204618 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Альта-Ком» в частині переліку контрагентів платника податку за період з серпня 2012 р. по червень 2013 р. взаємовідносин ТОВ «Альта - Ком» з Харцизькою філією ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат - Силур» не вбачається (а. с. 113-123).

Визначальним при вирішенні справи колегія суддів вважає вирок від 02.09.2013 року Шевченківського району міста Києва, яким ОСОБА_3 - директора TOB «Альта-Ком» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч.1 КК України (а. с. 128-129).

В мотивувальній частині вироку встановлено, що, використовуючи ТОВ «Альта - Ком» для прикриття незаконної діяльності, не встановлені слідством особи уникли контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

В судовому засіданні 18.09.2014 р. представник позивача вказав, що безпосередньо з зазначеним директором ТОВ «Альта - Ком» позивач відносин не мав, всі первинні документи отримувались позивачем представниками контрагента у підписаному вигляді.

Незважаючи на відсутність у позивача обов'язку несення відповідальності за протиправні дії його контрагентів, колегія суддів звертає увагу, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, містять підписи з зазначенням особи підписанта - ОСОБА_3, що скріплені печаткою ТОВ «Альта - Ком».

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Зважаючи на обставини справи, що були зазначені вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні як підстава для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту містять підпис особи, не уповноваженої на підписання податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів, у зв'язку з наявністю на їх переважній більшості підписів особи, яка заперечує таке підписання та факт реальності виконанння будь-яких господарських операцій, і відсутність таких дій встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності з боку відповідача винесення спірного податкового повідомлення рішення.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта ЛТД" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2014 р. № 0004702203 та № 0004692203 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.