Рішення

від 16.09.2014 по справі 906/1127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" вересня 2014 р. Справа № 906/1127/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Костєрєв В.І. - дов. №208 від 24.07.14 р.

Костєрєв І.В. - дов. №209 від 24.07.14 р.

від відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - Спеціальний витяг з ЄДР від 18.08.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (м.Малин)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Житомир)

про стягнення 4319,07 грн.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (м. Малин) пред'явлено позов до відповідача ФОП ОСОБА_4 про стягнення на його користь - 3500, 00 грн., сплачених в якості попередньої оплати за виконання послуг з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів відповідно до підписаного сторонами Договору б/н про надання послуг без зазначення дати його вчинення, а також 329, 29 грн. пені, 432, 25 грн. інфляційних втрат, 57, 53 грн. 3% річних з простроченої суми.

В якості правових підстав позову посилається на ч. 1 ст. 173 ГК України, ст. 526, 530, 625 ЦК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представники позивача позовні вимоги в засіданні суду 16.09.14р. підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позові та у своїх додаткових поясненнях, наданих у судовому засіданні 02.09.2014р., просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в засіданні суду 16.09.14р. проти позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві. Крім того, додатково вказує на те, що:

- 29.10.2013р. є датою підписання Договору про надання послуг, який є безстроковим;

- 22.08.2014р. були надані послуги згідно Договору про надання послуг б/н, а саме: 1) проект лімітів ТОВ "Граніт ЛТД" на ціноутворення і розміщення відходів; 2) додаток №2 до Договору про надання послуг ; 3) порядок розроблення, затвердження і перегляд лімітів; 4) супровідний лист; 5) акти виконаних робіт.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в засіданні суду 16.09.14р. сторонам спору оголошено вступну та резолютивні частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (м. Малин) (як замовник) та відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (як виконавець) був підписаний Договір №б/н про надання послуг без зазначення дати його підписання, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання по виконанню послуг з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів згідно постанови КМУ №1218 від 03.08.1998р. (надалі за текстом - Договір про надання послуг).

У п. 2.2. Договору про надання послуг сторони обумовили, що для виконання робіт за даним Договором позивач сплачує відповідачу передоплату у розмірі 100% вартості робіт на розрахунковий рахунок у термін не пізніше п'яти днів з моменту підписання договору.

Пунктом 3.3. Договору про надання послуг сторони домовились, що у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання сторонами своїх зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Форс-мажорні обставини сторони визначили у розділі 4 Договору про надання послуг.

Строк дії Договору про надання послуг, відповідно до п. 5.7., сторони не визначили.

Від імені замовника Договір про надання послуг підписаний керівником позивача ТОВ "Граніт ЛТД" Костєрєвим В.І., а від виконавця - ФОП ОСОБА_4, даний Договір про надання послуг скріплений печатками сторін, оригінал якого оглянуто судом в засіданні суду 02.09.14р. та не заперечується самими сторонами спору (а.с. 7-8).

До Договору про надання послуг сторонами було також підписано Додаток №1 до Договору про надання послуг №б/н без зазначення дати вчинення такого правочину, в пункті 1 якого сторони дійшли згоди про те, що відповідач надає послугу, а позивач приймає її з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів згідно постанови КМУ №1218 від 03.08.1998р. в наступних кількостях та цінах: "Виконання послуг з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів I-II класів на суму 3500, 00 грн." (а.с. 9).

На підставі рахунку-фактури від 29.10.2013р. на суму 3500, 00 грн. виписаного відповідачем, позивач 19 грудня 2013р. платіжним дорученням за №1019 сплатив відповідачу кошти в сумі 3500, 00 грн., вказавши в графі "призначення платежу" підставу - "оплата рахунку б/н від 29 жовтня 2013р. за виконання послуг з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів без ПДВ" (а.с. 10, 47).

Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку, визначеного Договором про надання послуг, позивач звернувся до останнього з претензією №145 від 30.04.2014р. з вимогою про повернення попередньої оплати в сумі 3500, 00 грн. (а.с. 12).

Відповідач не виконав свого обов'язку визначеного Договором про надання послуг, натомість надіслав позивачу: лист за вих. №1 від 22.08.2014р., акт №31 здачі-приймання робіт (надання послуг) до Договору №б/н та додатку №1 до нього, проект лімітів на утворення та розміщення відходів на 2014 рік, додаток №2 до Договору про надання послуг (а.с. 37-46).

У своєму листі вих. №1 від 22.08.2014р. відповідач визначив відповідачу обгрунтування та нормативно-допустимий обсяг утворення відпрацьованих люмінесцентних ламп, зіпсованих або відпрацьованих, відповідно до яких визначив останньому показник загального утворення відходів люмінесцентних ламп - 1100, 8 одиниць.

Крім цього, відповідач рекомендував відповідачу провести додаткові розрахунки та подати заявку на отримання лімітів на утворення та розміщення відходів на 2015-2017 р.р. до 01 червня поточного року (а.с. 37-38).

Проект лімітів на утворення та розміщення відходів на 2014р., наданих відповідачем, містить наступне найменування відходів: батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані, лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані, масла і мастила моторні, трансемісійні, інші зіпсовані та відпрацьовані, матеріали фільтрувальні зіпсовані, відпрацьовані та чи забруднені, матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені. Даний проект лімітів підписано відповідачем (а.с. 42-43).

Додаток 2 до Договору про надання послуг містить дату "22" серпня 2014р., крім того, має посилання на те, що для отримання висновку та дозволу на утворення та розміщення відходів загальна сума становить - 8100, 00 грн. Даний Додаток 2 до Договору про надання послуг не містить такого реквізиту як "підписи сторін" (а.с. 44).

Однак позивач повністю заперечує обгрунтованість проекту лімітів на утворення та розміщення відходів , які підготовлений відповідачем, оскільки останній містить назву тих відходів, які ніякого відношення до діяльності підприємства не мають. Окрім того, дані ліміти ніким не затверджені та ніякої роботи щодо розробки фактичних лімітів на відходи підприємства відповідачем не зроблено.

В свою чергу, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по розробленню та затвердженню лімітів на утворення та розміщенню відходів позивач змушений був звернутися до іншого суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_6, на підтвердження чого надав Договір №МО-25/02 від 25.11.2013р., предметом якого було - надання послуги з проведення екологічного супроводу, а саме підготовка матеріалів для отримання дозволу на розміщення та ліміту на утворення відходів 3-4 класів небезпеки, проведення роботи по здачі документів на погодження до органів Охорони навколишнього природного середовища через Дозвільний центр Житомирської міської ради з подальшим захистом проектних розробок (а.с. 31-33).

У складі документів, виконаних ФОП ОСОБА_6 додано Дозвіл №12.11 від 14.01.2014р., виданий Департаментом екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, на розміщення відходів у 2014-2016 році, дійсний з 14.01.2014р. по 31.12.2016р. та додаток до дозволу №12.11 з Переліком і кількістю дозволених для розміщення відходів (а.с. 34-35).

Крім того, позивачем також додано копію листа Департаменту екологічної безпеки та дозвільної системи Міністерства екології та природних ресурсів від 02.03.2014р. за №3210107/ВВ-14 в якому останній повідомив ТОВ "Граніт ЛТД" про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" внесено зміни до Закону України "Про відходи" та Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", відповідно до яких скасовано необхідність одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі й погодження Мінприроди щодо небезпечних відходів та дозволів на розміщення відходів, тому з 26 квітня 2014 року суб'єкти господарювання можуть провадити господарську діяльність без одержання лімітів на утворення та розміщення відходів та дозволів на розміщення відходів (а.с. 36).

Позивач, з урахуванням вищенаведеного, своєю претензією від 30.04.14р. за №145, відмовився від виконання відповідачем ФОП ОСОБА_4 послуг, обумовлених Договором про надання послуг та вимагав повернення перерахованої суми в розмірі 3500, 00 грн. в строк до 02.06.2014р.

Відповідачем отримано претензію 05.05.14р., однак залишено без задоволення.

В ході судового вирішення спору відповідачем не спростовано доводів позову в частині невідповідності виконаних послуг станом на 22.08.14року вимогам чинного законодавства та умовам Договору про надання послуг, а також не доведено правомірність користування коштами позивача в сумі 3500, 00 грн. за послугу, яку не виконано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Сторони спору відповідно до статті 55 Господарського кодексу України, є суб'єктами господарювання, а отже виникнення правовідносин між ними регулюється нормами цього Кодексу як спеціального кодифікованого акту та субсидіарно (додатково) нормами Цивільного кодексу України в частині, що не врегульована спеціальним законодавчим актом.

Так, згідно ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарського зобов'язання є, зокрема, господарський договір. В свою чергу, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками або у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, факсограмами, тощо), якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( ст. 181 ГК України).

В силу п. 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, при цьому враховуючи, що для окремих господарських договорів законом можуть бути визначені додаткові істотні умови, або, якщо про їх застосування вимагатиме одна із сторін.

Тобто, умови господарського договору щодо предмета, ціни та строку як обов'язкові для погодження сторонами є тим мінімумом, який дозволяє договірному зобов'язанню бути здійсненим.

Так, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч.4 ст. 181 ГК України).

Частина 4 ст. 181 ГК України визначає загальні вимоги до предмету будь-якого господарського договору, однак зміст цієї істотної умови має визначатися особливістю окремих господарських договорів та розкривати спрямованість останнього на досягнення певного результату.

Умови про предмет Договору про надання послуг сторони визначили у пункті 1.1. розділу 1 останнього.

Згідно цієї умови, позивач як замовник доручив, а відповідач як "виконавець" прийняв на себе зобов'язання по виконанню послуг з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів згідно постанови КМУ №1218 від 03.08.1998р.

Таким чином, предметом Договору про надання послуг є "послуги з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД".

Однак, які конкретно документи виконавець мав розробити, оформити та затвердити ліміти на утворення та розміщення відходів позивачу та про які саме відходи власне йдеться у предметі Договору про надання послуг - не визначено.

У Додатку №1 до Договору про надання послуг сторони обумовили, що йдеться про виконання послуг з розроблення та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів I-II класів.

Однак, які саме відходи І-ІІ класів утворюються та розміщуються позивачем для визначення їх лімітів , сторонами домовленості також не досягнуто.

Оскільки будь-які інші вимоги до виконання відповідачем послуги, що є предметом Договору про надання послуг, не визнані сторонами спору невід'ємною його частиною, суд робить висновок про те, що на стадії укладення Договору про надання послуг останні не були погоджені з відповідачем, що доводить факт недосягнення сторонами спору згоди з такої істотної умови господарського договору як предмет договору.

Натомість умова договору про його предмет є істотною для даного виду договору, без якої останній не може вважатися підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Так правовою підставою для надання послуг з розроблення лімітів на утворення та розміщення відходів у 2013році був Закон України "Про відходи" за №187/98-ВР від 05.03.1998р., у статті 32 якого було зазначено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відходи" державний класифікатор відходів - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації

про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів;

За визначенням термінів у статті 1 Закону України "Про відходи" відходи бувають небезпечні, відходи тваринного походження, побутові відходи (відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках), тверді та рідкі відходи. Загалом відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Порядок розроблення, затвердження і перегляд лімітів на утворення та розміщення відходів було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218 (надалі за текстом - Порядок №1218).

У відповідності до п. 12 Порядку №1218, власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. До заяви додаються:

- проект ліміту на утворення та розміщення відходів;

- довідка про наявність спеціально відведених в установленому законодавством порядку місць чи об'єктів розміщення відходів;

- відомості про склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

- довідка про нормативно допустимі обсяги утворення відходів;

- довідка про питомі показники утворення відходів;

- довідка про наявність установок (потужностей) з видалення відходів;

- довідка про наявність потужностей з утилізації відходів;

- копія договору (контракту) на передачу відходів іншим власникам;

- довідка про обсяги токсичних відходів та обсяги утворення, використання і поставку відходів як вторинної сировини і відходів виробництва за поточний рік;

- висновки санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

- інформація стосовно розміщення відходів, накопичених за попередні роки;

- наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

- звіт про виконання планових заходів у сфері поводження з відходами за попередній рік;

- перспективний план заходів у сфері поводження з відходами, спрямований на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів і запобігання їх негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

- ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (у разі одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, включених до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. N 1120;

- дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами на відповідній території, виданий органом місцевого самоврядування.

За змістом п. 13 Порядку №1218, органи Мінекоресурсів на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів (додаток 1 цього Порядку) або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів.

На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і до 1 вересня поточного року подають їх на погодження органам Мінекоресурсів на місцях.

Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів.

Проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях, які погоджують або відхиляють їх протягом двох тижнів 9п.п. 14-16 Порядку №1218).

Пункт 62 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України №3392 від 19.05.2011р., передбачав необхідність отримання дозволу на розміщення відходів.

З вищезазначеного вбачається, що як станом на 29.10.2013р. (момент підписання Договору про надання послуг) , так і в подальшому, сторони спору не погодили предмет Договору про надання послуг в частині розроблення лімітів на утворення та розміщення конкретних відходів, які утворюються позивачем у процесі виробництва.

Зокрема, сторони в договірному порядку не погоджували , що позивач у процесі свого виробництва створює такі відходи , як батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані, лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані, масла і мастила моторні, трансемісійні, інші зіпсовані та відпрацьовані, матеріали фільтрувальні зіпсовані, відпрацьовані та чи забруднені, матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені, та щодо яких необхідно розробити ліміти.

Окрім того, Договору про надання послуг не містить як дати його підписання сторонами , так і строку його дії.

В ході вирішення спору сторони визнали , що датою підписання Договору про надання послуг є 29 жовтня 2013р. Зазначену дату сторони пов'язують із датою рахунку-фактури від 29.10.2013р. на оплату послуг.

Однак в частині строку дії Договору про надання послуг від 29 жовтня 2013р. , сторони спору на дату його підписання , згоди не досягли. В ході вирішення спору позивач зазначив, що договір укладено на строк до 31.12.13року, натомість відповідач вважає, що останній є безстроковим.

Натомість, як вже судом було зазначено, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити строк дії договору. Згідно ч. 7 цієї статті строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Окрім того, згідно ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч.ч.1 та 2 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У статті 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Отже , господарський договір не може бути безстроковим. Оскільки умова договору про строк його дії до 31.12.13року письмово сторонами не погоджена, доводи позивача в цій частині суд до уваги не приймає.

В свою чергу, ч. 8 ст. 181 ГК України містить правило, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

У п. 2.6 Постанови ВГСУ №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" додатково роз'яснюється, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Оскільки Договір про надання послуг б/н визначає взаємні зобов'язання сторін, які, як встановлено судом, сторонами у повному обсязі не виконано, Договір про надання послуг б/н не може вважатися таким, що відбувся (фактично укладений). Часткове виконання позивачем зобов'язання з попередньої оплати за надання послуги на суму 3500, 00 грн. не спростовує вищевикладеного.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Про право однієї із сторін, що здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору заявляти вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України роз'яснюється також у п. 8 Постанові ВСУ від 06.11.2009 N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Так, за приписами статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

У п. п. 3.12 пункту 3 Постанови ВГСУ від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснюється, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Водночас у п.2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Отже, за цим позовом суд не може посилатися на норми статті 1212 ЦК України, оскільки це змінюватиме матеріально - правові підстави позову, які позивач визначив самостійно: Договір про надання послуг б/н та ст. 173 ГК України, ст.ст. 526, 530, ч. 2 ст.625 ЦК України. Натомість вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України грунтуються не на договірних, а на кондикційних (позадоговірних) зобов'язаннях.

За наведених обставин та з врахуванням приписів ст. 33 ГПК України, господарський суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 3500, 00 грн., що не позбавляє позивача права на звернення до суду в порядку статті 1212 ЦК України з новим позовом.

У зв'язку з відмовою у задоволенні основної позовної вимоги, суд відмовляє у задоволенні похідних вимог: про стягнення пені в сумі 329, 29 грн., інфляційних втрат в сумі 432, 25 грн. та 57, 53 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач користується коштами позивача без достатньої правової підстави, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України суд відшкодовує за його рахунок судовий збір, сплачений позивачем за цим позовом.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (10012, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (11653, Житомирська область, Малинський район, село Буки, код ЄДРПОУ 14290757):

- 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.09.2014р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу (простою)