Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/14856/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14856/14 15.09.14

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРГО ЛТД"

про стягнення 31 652,64 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Поліщук Л.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРГО ЛТД" (далі -відповідач) про стягнення з відповідача 31 652,84 грн. заборгованості, з якої: 30 863,86 грн. - основного боргу, 25,08 грн. - інфляційних втрат, 763,70 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати спожитих комунальних послуг згідно договору №К-30 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 21.07.2014 р.) вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А

Ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. та від 21.08.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 28.08.2014 р. (в матеріалах справи). При цьому, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 21.07.2014 р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання», щодо ухвали суду від 21.08.2014 р. - повідомлення про вручення поштового відправлення або конверт до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, в особі директора Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Шулявка» Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРГО ЛТД» укладено договір №К-30 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників умовами якого передбачено, що позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними у додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 1.2 статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 12.04.2012 р. № 610, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 (ідентифікаційний код 31731838).

Згідно п. 1.2. договору, відповідач користується приміщенням(и) загальною площею 133,9 кв. м. за адресою пр-т Перемоги, 30 (літ. А) на підставі договору №1723/4 від 14.09.2006 р. оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, відовідач зобов'язався в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача в зазначений термін (п. 3.1.1. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що даний договір діє з моменту укладення по 31.12.2007 р.

У разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором (п. 5.4. договору).

Як вказує позивач, відповідачеві було нараховано платежів за період з 28.09.2010 р. по 31.03.2014 р. у розмірі 30 863, 86 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату (в матеріалах справи).

Однак відповідач вказаних платежів не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 30 863, 86 грн.

25.04.2014 р. на адресу відповідача позивачем направлялась претензія від 24.04.2014 р., в якій останній вказав на необхідність погашення заборгованості за комунальні послуги. Разом з претензією були надіслані рахунки на оплату комунальних послуг, акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується копією фіскального чеку №3333 від 25.04.2014 р. та списком згрупованих поштових відправлень по м. Києву (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати нарахованих та виставлених платежів за договором №К-30 на нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 863, 86 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 25, 08 грн. - інфляційних втрат та 763, 70 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №К-30 на нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, що позивачем не вірно визначено період нарахування платежів відповідачу, як зазначає позивач заборгованість у розмірі 30 863, 86 грн. утворилась за період з 28.09.2010 р. по 31.03.2014 р., але з наданих позивачем розрахунків на оплату вбачається, що заборгованість відповідача у розмірі 30 863, 86 грн. утворилась за період з 29.12.2012 р. по 31.03.2014 р.

Станом на час вирішення спору відповідач виставлених йому позивачем рахунків на оплату за договором не оплатив, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 30 863, 86 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №К-30 на нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30 863, 86 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 25, 08 грн. - інфляційних втрат та 763, 70 грн. - 3% річних за період з 28.09.2010 р. по 31.03.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено період нарахування штрафних санкцій, але розмір інфляційних втрат та 3 % річних зазначено правильно.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 25, 08 грн. інфляційних втрат та 763, 70 грн. 3% річних відповідно її задовольняє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРГО ЛТД" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, ідентифікаційний код - 16307433) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код - 31731838) 30 863 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 88 коп. - заборгованості, 25 (двадцять п'ять) грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 763 (сімсот шістдесят три) грн. 70 коп. - 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 18.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.