Рішення

від 10.09.2014 по справі 911/2775/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа № 911/2775/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Гранул» про стягнення 18 539, 30 грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 18 539, 30 грн. заборгованості за договором № 02 про надання транспортних послуг від 09.01.2013 р., з яких: 18 183, 60 грн. - основного боргу та 355, 70 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за надані транспортні послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.08.2014 р.

28.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли документи на виконання вимог суду б/н від 14.07.2014 р. (вх. №15105/14 від 28.07.2014 р.).

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 36 від 14.08.2014 р. (вх. № 16600/14 від 15.08.2014 р.), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

Присутній у судовому засіданні 18.08.2014 р. представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 16849/14 від 18.08.2014 р.) та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 16856/14 від 18.08.2014 р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2014 р. продовжено розгляд спору у справі № 911/2775/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 01.09.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача і необхідністю витребування нових доказів по справі.

27.08.2014 р. та 28.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання б/н від 21.08.2014 р. та б/н від 25.08.2014 р. (вх. № 17594/14 від 27.08.2014 р. та вх. № 17674/14 від 28.08.2014 р.), до яких додано документи по справі.

У судовому засіданні 01.09.2014 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.09.2014 р.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 03.09.2014 р. (вх. № 18396/14 від 05.09.2014 р.) про приєднання доказів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 10.09.2014 р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.09.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.01.2013 р. між сторонами укладено договір № 02 про надання транспортних послуг, предметом якого є надання транспортних послуг по перевезенню вантажу відповідачу згідно обумовленого терміну та маршруту.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору позивач зобов'язався доставити вантаж до місця призначення, а відповідач зобов'язався забезпечити власне оформлення перевізних документів, навантажувально-розвантажувальних робіт.

Згідно з п. 2.3 договору транспортні послуги вважаються виконаними при наявності акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата здійснюється в безготівковій формі по факту виконаних робіт за наявності акта виконаних робіт та товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 4.1 договору за повне чи часткове невиконання чи неналежне виконання умов договору винна сторона несе відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 5.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 02 про надання транспортних послуг від 09.01.2013 р. ним було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 18 183, 60 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № В0000003098 від 25.10.2013 р., № 0000003027 від 21.10.2013 р., № В0000002892 від 14.10.2013 р., № В0000002928 від 15.10.2013 р., № В0000003056 від 23.10.2013 р., № В0000003001 від 18.10.2013 р., № В0000003140 від 29.10.2013 р., № В0000003178 від 31.10.2013 р., № В0000003192 від 01.11.2013 р., № В0000003203 від 05.11.2013 р., № В0000003217 від 07.11.2013 р., копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за надані послуги по перевезенню вантажу за вищезазначеними товарно-транспортними накладними не розрахувався.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялися для підписання акти здачі-прийому наданих послуг на загальну суму 18 183, 60 грн. та претензія б/н від 03.06.2014 р. з вимогою сплатити протягом 7 робочих днів існуючу заборгованість у розмірі 18 183, 60 грн. В підтвердження надсилання вказаної кореспонденції до суду надано опис вкладення у цінний лист від 04.07.2014 р., фіскальний чек № 2905 від 04.07.2014 р., опис вкладення у цінний лист від 05.06.2014 р., фіскальний чек № 0761 від 05.06.2014 р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 13.06.2014 р.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за наданні транспортні послуги, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що надані до суду акти здачі-прийому наданих послуг №№ 33-44 підписані лише позивачем, що не підтверджує надання якісних послуг, які підлягають оплаті. Разом з тим, відповідач стверджує, що позивач, увійшовши в довіру відповідача та користуючись цим, надавав неякісні послуги по перевезенню вантажу, зокрема, всупереч усним домовленостям позивач не дотримувався строків доставки вантажу, що призводило до простою виробництва відповідача та нанесенню останньому матеріальних втрат, також позивач ігнорував вимоги відповідача щодо здачі доставленого вантажу відповідальній особі, що призводило до втрат та неможливості встановлення фактичної кількості перевезеного вантажу. Крім того, відповідач стверджує, що всі товарно-транспортні накладні, які долучені до матеріалів справи, не мають печатки відповідача та підпису матеріально-відповідальної особи, а мають підпис працівника відповідача, який не мав повноважень щодо приймання вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір № 02 про надання транспортних послуг від 09.01.2013 р., товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийому наданих послуг до договору № 02 про надання транспортних послуг від 09.01.2013 р., лист Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібпродукт» № 313 від 20.08.2014 р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, протоколи допиту свідків та постанову Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області про закриття кримінального провадження від 29.04.2014 р.

Так, відповідно до наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних вбачається, що позивач причепом № 94-71, за замовленням відповідача, здійснив перевезення вантажу (вивісок пшеничних) від вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібпродукт» до вантажоодержувача - відповідача. Загальна кількість товару, що була перевезена за цими товарно-транспортними накладними становить 202 040, 00 кг. Від імені відповідача зазначений вантаж отримав оператор ОСОБА_3, про що свідчить його підпис, який міститься у товарно-транспортних накладних.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу було здійснено транспортом позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу: реєстраційний номер - АІ9471ХХ, рік випуску - 1991, дата реєстрації - 12.06.2007, марка - СЗАП, модель - 8527, тип - причіп-самоскид-Е, та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу: реєстраційний номер - АІ5262СЕ, рік випуску - 1986, дата реєстрації - 07.07.2009, марка - КАМАЗ, модель - 5511, тип - самоскид-С.

Листом Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібпродукт» № 313 від 20.08.2014 р. підтверджено, що відповідач є їх постійним клієнтом, за період з 14.10.2013 р. по 15.11.2013 р. відвантаження продукції (вивісок пшеничних) відбувалося в наступні дати: 14.10.2013 р., 15.10.2013 р., 18.10.2013 р., 21.10.2013 р., 23.10.2013 р., 25.10.2013 р., 29.10.2013 р., 31.10.2013 р., 01.11.2013 р., 05.11.2013 р., 07.11.2013 р., 11.11.2013 р., 14.11.2013 р., 15.11.2013 р., перевезення даної продукції відбувалося автомобілем марки КАМАЗ, державний номер АІ5262СЕ, про що зроблена відповідна відмітка в товарно-транспортних накладних та журналі реєстрації транспортних засобів охорони підприємства, товар покупцем в повному об'ємі прийнятий і оплачений, претензій щодо кількості та якості продукції не надходило.

Крім того, відповідно до наявних у матеріалах справи протоколів допиту свідків від 21.03.2014 р. у кримінальному провадженні № 12013100140002697 вбачається, що директором відповідача та особою, яка здійснює юридичну консультацію відповідача підтверджено укладення із позивачем договору про надання транспортних послуг з перевезення вивіски та те, що ОСОБА_3 був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Гранул».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялися відповідачу із супровідним листом б/н від 04.07.2014 р. акти здачі-прийому наданих послуг № 33 від 14.10.2013 р., № 34 від 15.10.2013 р., № 35 від 18.10.2013 р., № 36 від 21.10.2013 р., № 37 від 23.10.2013 р., № 38 від 25.10.2013 р., № 39 від 29.10.2013 р., № 40 від 31.10.2013 р., № 41 від 01.11.2013 р., № 42 від 05.11.2013 р., № 43 від 07.11.2013 р. Зазначені акти були складені відповідно до товарно-транспортних накладних № В0000003098 від 25.10.2013 р., № 0000003027 від 21.10.2013 р., № В0000002892 від 14.10.2013 р., № В0000002928 від 15.10.2013 р., № В0000003056 від 23.10.2013 р., № В0000003001 від 18.10.2013 р., № В0000003140 від 29.10.2013 р., № В0000003178 від 31.10.2013 р., № В0000003192 від 01.11.2013 р., № В0000003203 від 05.11.2013 р., № В0000003217 від 07.11.2013 р. та на загальну суму 18 183, 60 грн.

Будь-якої письмової мотивованої відмови від підписання актів здачі-прийому наданих послуг або обґрунтованих письмових заперечень відповідачем надано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт надання позивачем транспортних послуг відповідачу підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідач стверджує, що позивач, всупереч усним домовленостям, не дотримувався строків доставки вантажу, що призводило до простою виробництва відповідача та нанесенню останньому матеріальних втрат, ігнорував вимоги відповідача щодо здачі доставленого вантажу відповідальній особі, що призводило до втрат і неможливості встановлення фактичної кількості перевезеного вантажу, у зв'язку з чим не підтверджується надання позивачем якісних послуг, які підлягають оплаті.

Проте, в порушення ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем належними та допустимими засобами доказування не доведено суду обставин порушення позивачем умов договору та надання неякісних послуг по перевезенню вантажу.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором № 02 про надання транспортних послуг від 09.01.2013 р. суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що факт надання транспортних послуг позивачем відповідачу підтверджений матеріалами справи та не спростований останнім, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 183, 60 грн. основного боргу за договором № 02 про надання транспортних послуг від 09.01.2013 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми складають 355, 70 грн. за період з 07.11.2013 р. по 02.07.2014 р.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата здійснюється в безготівковій формі по факту виконаних робіт за наявності акта виконаних робіт та товарно-транспортної накладної.

Таким чином, вбачається, що договором не передбачено чіткого строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія б/н від 03.06.2014 р. з вимогою сплатити протягом 7 робочих днів існуючу заборгованість у розмірі 18 183, 60 грн., яку відповідач отримав, відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 13.06.2014 р.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 253 Цивільного кодексу України та факт направлення позивачем відповідачу претензії б/н від 03.06.2014 р. з вимогою сплатити протягом 7 робочих днів існуючу заборгованість у розмірі 18 183, 60 грн., суд вважає, що прострочення відповідача щодо виконання грошового зобов'язання настало з 25.06.2014 р.

З урахуванням вищезазначеного суд зробив перерахунок 3 % річних, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11, 96 грн. - 3 % річних за період з 25.06.2014 р. по 02.07.2014 р.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 02 про надання транспортних послуг від 09.01.2013 р., а саме у розмірі 18 195, 56 грн., з яких: 18 183, 60 грн. - основного боргу та 11, 96 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Гранул» (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Першотравнева, будинок 1, ідентифікаційний код - 37455534) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) 18 183 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 60 коп. - основного боргу, 11 (одинадцять) грн. 96 коп. - 3 % річних та 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 15.09.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак