Постанова

від 15.09.2014 по справі 813/4958/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року № 813/4958/14

о 16 год., 15 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-торг-Сервіс», представник - Думич А.М. (довіреність від 12.09.2014 року) до Управління Укртрансінспекції у Черкаській області, представник - не прибув про визнання протиправними дій, визнання протиправними дій та скасування розрахунку №4 від 03.07.2014 року та акту № 001305 від 03.07.2014 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-торг-Сервіс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Черкаській області в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Управління Укртрансінспекції у Черкаській області по складенню акту № 001305 від 03.07.2014 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунку № 4 від 03.07.2014 року;

- скасувати акт № 001305 від 03.07.2014 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунку № 4 від 03.07.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2014 року відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю автомобіля на автомобільній дорозі Київ - Одеса 214 км +200 м, було встановлено перевищення вагових обмежень без відповідних документів, а саме без наявності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, під час здійснення перевезення вантажів повна маса транспортного засобу та фактичне навантаження на вісь вантажного автомобіля більше встановленої норми, що зафіксовано в акті від 03.07.2014 року.

Позивач зазначає, що є користувачем вантажного автомобіля марки DAF за реєстраційним номером НОМЕР_1 з причепом марки KRONE реєстраційним номером НОМЕР_2, згідно договору лізингу № 2789/04/14-Н від 28.04.2014 року та договору лізингу № 2790/04/14-Н від 28.04.2014 року. Перевізником виступав позивач, а не ТОВ «Український лізинговий фонд». На підставі встановленого габаритно-ваговим контролем перевищення нормативів, водію ОСОБА_2 наданий розрахунок № 4 від 03.07.2014 року, відповідно до якого перевізник вантажу має сплатити плату за проїзд у розмірі 12790, 80 євро.

Позивач в обґрунтування позовних вимог також вказує, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено законність складених документів (відомостей про прилад яким здійснювалися вагові заміри, довідки яка б підтверджувала результати здійснення габаритно-вагового контролю), оскільки результати замірів не оформлені довідкою затвердженої форми, а самі заміри проведені приладом, який немає відповідного сертифікату.

Щодо позовних вимог про скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів № 4 від 03.07.2014 року позивач зазначає, що відповідно до положень п. 18, 21, 23, 24, 26-28 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», за результатами габаритно-вагового контролю водієві видається довідка результатів здійснення контролю, а у разі виявлення факту перевищення хоча б одного, зокрема, вагового нормативного параметру більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з, зокрема, вагових параметрів, протяжності маршруту, кількості перевезень протягом 30 днів з моменту визначення плати в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ на день проведення розрахунку та спрямовується до державного бюджету. При цьому, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

На думку позивача, плата за проїзд вноситься перевізником вантажу, проте під час здійснення габаритно-вагового контролю відповідач не встановлював хто є перевізником вантажу автомобілем, не досліджував документи на перевезення, зазначив в розрахунку платником плати за проїзд ТОВ «Український лізинговий фонд», тільки враховуючи надані документи про реєстрацію транспортного засобу, в яких позивач не зазначений як власник цього автомобіля. Хоча насправді перевізником виступав позивач.

Крім цього, позивач вказує, що з пояснень водія ОСОБА_2 відповідачем був проведений габаритно-ваговий контроль автомобіля, проте навантаження на осі не відповідали нормам враховуючи, що вантаж є сипучим та після його розрівняння це порушення було усунуто. Згідно «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» у разі виявлення факту перевищення вагових параметрів подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд, проте плата за проїзд не була сплачена, а транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_2 продовжив рух, що спростовує начебто перевищення вагових параметрів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення на підтвердження позовних вимог, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що 03.07.2014 року при проведенні габаритно-вагового контролю на 214км+200м автодороги Київ - Одеса автомобіля марки DAF за реєстраційним номером НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE реєстраційним номером НОМЕР_2, який належить позивачу на правах лізингу виявлено перевищення допустимих вагових параметрів. Так, п.п. 22.5. Правил дорожнього руху визначено допустимі вагові параметри для транспортних засобів та їх составів - фактична маса до 38 т., навантаження на одиночну вісь - 11 т., на строєні осі - 22т. Відповідач вказує, що вищевказаний тягач конструктивно має дві одиночні осі, а його напівпричіп має строєні осі. За результатами зважування составу водієві була вручена довідка про зважування та акт про перевищення нормативних вагових параметрів з розрахунком плати за проїзд. Плата повинна була внесена на рахунок державного казначейства на протягом 30-ти днів, що дало можливість продовжити рух.

Крім цього, як стверджує відповідач, що в порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у водія позивача відсутній дозвіл на перевезення вантажів з переміщення габаритних або вагових обмежень, про що було складено акт № 001305 від 03.07.2014 року. Відтак, на думку відповідача, дій його посадових осіб є правомірними щодо складання акту та розрахунку від 03.07.2014 року, а самі документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Представник відповідача у поданому 31.07.2014 року клопотанні, крім іншого, просив суд розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

03.07.2014 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Черкаській області проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт від 03.07.2014 року. Проведеною перевіркою встановлено надання послуг з перевезення вантажів з перевищеним ваговим обмеженням, без оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

03.07.2014 року посадовими особами відповідача складено акт № 001305 від 03.07.2014 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

03.07.2014 року відповідачем виписано розрахунок № 4 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 26.05.2014 року, згідно якого позивачу нараховано до сплати 12790,80 євро.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про дорожній рух » № 3353-XII від 30.06.1993 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV від 08.09.2005 року із змінами і доповненнями, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно п.п. 2, 3, 4, 5, 8 п. 2 цього ж Порядку:

2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

3) великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

4) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

5) дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року за № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов;

6) вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Згідно п. 18 цього ж Порядку, за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 21 цього ж Порядку, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Згідно п. 23 цього ж Порядку, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно п. 24 цього ж Порядку, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, крім іншого, подав суду копії: договорів фінансового лізингу № 2789/04/14-Н від 28.04.2014 року, № 2790/04/14-Н від 28.04.2014 року з додатками (графіку внесення лізингових платежів, специфікації (сідельний тягач DAF CF85 430, причіп Krone SDP-27), загальні умови договору фінансового лізингу; паспорту громадянина України ОСОБА_3; наказу позивача про прийняття гр. ОСОБА_3 на посаду водія; заява гр. ОСОБА_3 від 03.06.2014 року; товарно - транспортної накладної серії 12ААД № 285053 від 02.072014 року.

Судом враховуються обґрунтування позивачем та його представником позовних вимог в частині скасування розрахунку № 4 від 03.07.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з огляду на наступне:

Згідно ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки - дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування.

Згідно акту № 001305 від 03.07.2014 року відповідачем проведено габаритно - ваговий контроль транспортного засобу DAF (реєстраційний № НОМЕР_1) та причіпу марки KRONE (реєстраційний № НОМЕР_2) на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса 214 км + 200 м.

Відповідач лише у запереченні на позовну заяву вказав, що все обладнання пройшло відповідну повірку та є відповідні документи, однак належних та допустимих доказів на підтвердження проходження обладнання на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль вищевказаного транспортного засобу, а також наявності документів, які підтверджують своєчасне проходження такої повірки, відомостей про сам прилад, відповідність такого до проведення контролю суду не надав.

Пунктом 17 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні передбачено, у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

Належних та допустимих доказів проведення точного габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу відповідачем суду не надано.

Також законодавцем передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Перевіркою транспортного засобу DAF під час здійснення габаритно-вагового контролю виявлено перевищення допустимої ваги, що перевищує 2% його вагового параметра. На запитання суду, представник позивача зазначив, що транспортний засіб, після проведення його зважування та вручення водієві довідки про зважування і акту про перевищення нормативних вагових параметрів з розрахунком плати за проїзд, продовжив рух згідно зазначеного маршруту. Вказане також не заперечується самим відповідачем у запереченні на позовну заяву.

Судом також враховуються обґрунтування позовних вимог, щодо протиправності спірного розрахунку в частині того, що після первинного зважування водієм у інший спосіб приведено габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність, оскільки відповідачем доказів виконання ним вимог п. 24 вищевказаного Порядку суду не надано. З врахуванням того, що транспортний засіб продовжив подальший рух, презюмується, що під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, доказів які б спростовували вказаний висновок суду також не надано.

Судом також враховуються обґрунтування позовних вимог щодо протиправності спірного розрахунку в частині того, що після первинного зважування водієм у інший спосіб приведено у відповідність габаритно-вагові параметри транспортного засобу. Відповідачем у свою чергу доказів виконання ним вимог п. 24 вищевказаного Порядку суду не надано. З врахуванням того, що транспортний засіб продовжив подальший рух під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю, відповідачем фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено та доказів які б спростовували вказаний висновок суду також не надано.

Судом встановлено, що у розрахунку № 4 від 03.07.2014 року зазначено «маршрут: м. Львів - м. Ілічивськ», а у виписаній товарно - транспортній накладній серії 12ААД № 285053 від 02.072014 року вказано «пункт навантаження - с. Банюнин, пункт розвантаження - м. Одеса». Також у розрахунку вказано, що пройдена відстань становить 836 км., однак згідно картографічних даних вказані відповідачем відомості про пройдену відстань по маршруту м. Львів - м. Ілічивськ не відповідають дійсності.

Крім цього, відповідач у запереченні на позовну заяву вказує на п.п. 22.5. Правил дорожнього руху у якому визначено допустимі вагові параметри для транспортних засобів та їх составів (автомобіль-тягач з напівпричепом), зокрема фактична маса до 38 т., навантаження на одну вісь - 11 т., на строєні осі - 22 т. Однак, у акті № 001305 від 03.07.2014 року у пункті 8 зазначено: «Повна маса, т: нормативно допустима - 40 т.; фактична - 58850 т.». При цьому, у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю як тип транспортного засобу зазначено транспортний засіб, що складається з 5-ти осей. Проте, у акті № 001305 від у пункті 10. як нормативно допустимі осьові навантаження вказано 4 осі, а розрахунок проводився із наявності фактичних 5-ти осей. Також відповідачем здійснено спірний розрахунок плати за проїзд виходячи з чотирьох осей (одиничну, строєну). Однак у перевіряємого транспортного засобу з напівпричепом наявні 5 осей (2 одиночні, строєна), що у свою чергу вплинуло розрахунок суми плати за проїзд.

Вищенаведене, на думку суду, свідчить про протиправність спірного висновку. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного висновку відповідач суду не надав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача по складенню акту № 001305 від 03.07.2014 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та скасування цього ж акту, такі задоволенню не підлягають, оскільки за юридичною природою актом є службовий документ в якому викладені певні обставини та який підтверджує факт проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог земельного законодавства і є лише носієм доказової інформації про виявлені посадовою особою обставини зазначені в цьому ж акті.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки позивача. Вказаний акт перевірки позивача не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача.

На запитання суду представник позивача в судовому засіданні пояснив, що сам по собі акт перевірки не створює для позивача жодних негативних правових наслідків. На думку суду позивач помилився в обранні способу захисту своїх інтересів звертаючись із позовними вимогами в цій частині.

Крім цього, обставини зазначені у вказаному акті не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, не спростовуються обґрунтування позовних вимог по суті спору щодо правомірності спірного розрахунку.

Судом також не враховуються обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача саме по складанню згаданих акту та розрахунку, оскільки спірні дії відповідача є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки, якій судом надано відповідну оцінку, а саме щодо протиправності розрахунку. Відтак, і цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-торг-Сервіс» до Управління Укртрансінспекції у Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними дій та скасування розрахунку №4 від 03.07.2014 року та акту № 001305 від 03.07.2014 року, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Крім цього, згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 цього ж Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати розрахунок Управління Укртрансінспекції у Черкаській області № 4 від 03.07.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 26.05.2014 року № 2078.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-торг-Сервіс» (ЄДРПОУ 25942648, вул. Розточчя, 3/1, м. Жовква, Львівська область) 419,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 22.09.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.