Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/14862/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14862/14 15.09.14

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району

про стягнення 42 634,64 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Поліщук Л.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району (далі -відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 30.11.2010 р. по 14.12.2011 р. у розмірі 7 895,21 грн. з якої: 7 237,05 грн. - основного боргу, 46,41 грн. - інфляційних втрат, 611,75 грн. - 3% річних та заборгованості за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р. у розмірі 36 683, 11 грн., з якої: 35 397, 59 грн. - основного боргу, 102, 09 грн. - інфляційних втрат та 1 183, 43 грн. - 3% річних

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати спожитих комунальних послуг, оскільки останній є орендарем нежитлового приміщення площею 74,73 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ак. Грекова, 22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (далі - споживач) укладено договір №8252009 на постачання теплової енергії у гарячій воді, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008 р.

01.01.2012 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківської районної у м. Києві ради укладено договір №С-058 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 12.04.2012 р. № 610, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 (ідентифікаційний код 31731838).

Згідно п. 1.2. договору, відповідач є орендарем нежитлових приміщень вказаних у додатку №1 до договору на підставі договору №16/1 від 01.04.2007 р.

У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 30 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Даний договір укладається на 1 (один) рік і набирає чинності з 01.01.2012 р. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Отже, за договором №С-058 від 01.06.2007 р. позивачем нараховано відповідачу платежів за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р. у розмірі 35 397, 59 грн., що підтверджується рахунками на оплату (в матеріалах справи). Відповідач вказаних послуг також не оплатив.

Крім того, як стверджує позивач, відповідачеві було нараховано платежів за період з 30.11.2010 р. по 14.12.2011 р., на загальну суму 7 237, 05 грн., які також не сплачені.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати спожитих послуг на суму 7 237, 05 грн. та оплати нарахованих і виставлених платежів за договором №С-058 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35 397, 59 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 30.11.2010 р. по 14.12.2011 р. по 14.12.2011 р. 46, 41 грн. - інфляційних втрат та 611, 75 грн. - 3% річних, також стягнути з відповідача за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р. 102, 09 грн. - інфляційних втрат та 1 183, 43 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №С-058 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Станом на час вирішення спору відповідач свої зобов'язання за договором №С-058 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р. не виконав, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 35 397, 59 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки позивачем не надано суду доказів про направлення відповідачеві рахунків на оплату, суд відзначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги оплати наданих послуг після їх надання та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №С-058 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35 397, 59 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 102,09 грн. інфляційних втрат та 1 183, 43 грн. 3% річних за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачеві рахунків на оплату, відповідно суд не має можливості встановити період прострочення та нарахування штрафних санкцій, тому вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 102,09 грн. інфляційних втрат та 1 183, 43 грн. 3% річних необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 30.11.2010 р. по 14.12.2011 р. у розмірі 7 237, 05 грн., суд відзначає, що надані позивачем рахунки на оплату за вказаний період відносяться до договору від 01.04.2007 р., який позивачем суду не наданий.

З урахуванням наведеного вище та доводів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні в частині позову про стягнення 7 237,05 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. п. 1,5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі й між виконавцем та споживачем, а обов'язок підготування відповідного договору покладений на виконавця таких послуг, тобто у даному випадку саме на позивача.

Як вбачається з п. 2.2.1. статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 12.04.2012 р. № 610 основними напрямками діяльності підприємства є: забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо із споживачами послуг.

Однак, як встановлено судом та не заперечується позивачем, договір, з якого б випливав обов'язок відповідача сплачувати позивачу кошти за надані комунальні послуги, між сторонами не укладався.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем вчинено дій щодо підготовки проекту відповідного договору та направлення його на підписання відповідачу, як і не доведено ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період.

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги не ґрунтуються на нормах закону.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 5011-31/18225-2012.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період з 30.11.2010 р. по 14.12.2011 р. у розмірі 7 237, 05 грн., 46, 41 грн. - інфляційних втрат та 611, 75 грн. - 3% річних за період з 30.11.2010 р. по 14.12.2011 р.не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 10-А, ідентифікаційний код - 34966013), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код - 31731838) 35 397 (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 59 коп. - заборгованості за договором №С-058 від 01.01.2012 р. та 1 450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. 73 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.