Рішення

від 11.09.2014 по справі 910/17973/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17973/14 11.09.14

За позовом Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач 1);

Київського квартирно-експлуатаційного управління (позивач 2);

до Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування";

про припинення безпідставного використання майна та його повернення.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від прокуратури: Пантюхов О. В., посвідчення № 011863 від 28.10.2012 р;

Від позивача 1: Сажієнко І. О., представник, довіреність № 220/273/д від 20.03.2014 р.;

Від позивача 2: Сажієнко І. О., представник, довіреність № 303/25-779 від 27.02.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі позивача 1 та позивача 2 у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 заборгованість з орендної плати у розмірі 29 510, 40 грн., пеню у розмірі 594,65 грн. та 3% річних в сумі 112,18 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.08.2014 року порушено провадження у справі № 910/17973/14; розгляд справи призначено на 11.09.2014 року.

В процесі розгляду справи представник прокуратури надав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 21.08.2014 № 6-2642вих.14, в якій просить стягнути з відповідача 51 643,20 грн. основного боргу, 3 335,47 грн. пені, 509,96 грн. 3% річних, та 2 973,17 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 58 461,80 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судовому засіданні 11.09.2014 року представник прокуратури та представник від позивачів позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, які повернулися на адресу суду і підтверджують факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника від прокуратури та представника від позивачів, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування" 25.09.2012р було укладено попередній договір № 14/2012р.

Відповідно до п.1 договору позивач 2 зобов'язується протягом шести місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна - не житлового приміщення, загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв.. № 33, на умовах встановлених даним договором.

Згідно п.1.1. договору відповідач до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням.

Пунктом 2.3.5. договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.3.2. договору за виконання майна відповідач на підставі виставлених рахунків, сплачує на розрахунковий рахунок позивача, плату в розмірі 7 377,60 грн. в місяць.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що зобов'язання по сплаті визначені пунктом 4.3.2. відповідач повинен виконати до 5 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.3.4. договору, своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату передбачену цим договором.

Згідно п.6.2. договору, плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 10.1 договору, договір набирає чинності з 25.09.2012 та діє до 01.08.2013.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суду не надано жодних доказів щодо заперечень орендодавця про поновлення строку дії договору, як і не надано акту приймання-передачі (повернення) орендованого приміщення з оренди орендодавцю. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що договір № 14/2012р. від 25.09.2012 р. був поновлений на строк, який був раніше встановлений договором.

Прокурор зазначає, що відповідач в порушення умов договору, використовуючи майно позивача 2, з січня по липень 2014 року включно, прострочував платежі, а саме не сплачував встановлену договором орендну плату.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Попередній договір № 14/2012 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.4.3.2. договору за виконання майна відповідач на підставі виставлених рахунків, сплачує на розрахунковий рахунок позивача, плату в розмірі 7 377,60 грн. в місяць.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що зобов'язання по сплаті визначені пунктом 4.3.2. відповідач повинен виконати до 5 числа місяця наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з січня по липень 2014р. у розмірі 51 643,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.1. договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Проте відповідач свого обов'язку зі спати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за період з січня по липень 2014р. становить 51 643,20 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог прокурора щодо стягнення 51 643,20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовна вимога прокурора щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 14/2012р. від 25.09.2012 р. у розмірі 51 643,20 грн. визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.6.2. договору, плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.1. договору № 14/2012 від 25.09.2012р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 3 335,47 грн., відповідно до розрахунку позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу втрати від інфляції у розмірі 2 973,17 грн. та суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 509, 96 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 509,96 грн. 3% річних та 2 973,17 грн. інфляційних збитків, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

За таких обставин, вимоги Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартино-експлуатаційне Управління задовольняються судом у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Оскільки позов подано прокурором, якій звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування" (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 36147364) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ. вул. Івана Мазепи, 38; код ЄДРПОУ 22991617) 51 643 (п'ятдесят одну тисячу шістсот сорок три) грн. 20 коп. заборгованості з орендної плати, 3 335 (три тисячі триста тридцять п'ять) грн. 47 коп. пені, 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 96 коп. 3% річних та 2 973 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 17 коп. інфляційних втрат. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування" (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 36147364) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 18.09.2014 р.