Постанова

від 12.09.2014 по справі 810/4769/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року Справа № 810/4769/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання Колесові Г.В.;

за участю:

представника позивача - Мазепи Н.М. (довіреність б/н від 01.04.2014 р.);

представника відповідача - Борисова І.Г. (довіреність №297/10-06-10 від 05.12.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 1011" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в частині проведення перевірки та зробленого в акті перевірки №91/10-06-22-04/20574855 від 07.02.2014 р. висновку, що договір укладений між ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» та ТОВ «Авеста Трейд» на загальну суму 249 942, 00 грн. не спричиняє реального настання правових наслідків, має ознаки нікчемності та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002042204 від 19.02.2014 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу та протиправність прийнятого за наслідками перевірки податкового повідомлення-рішення. Хибність висновків акту перевірки полягає у неправомірному покладанні на ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» відповідальності за дії (бездіяльність) контрагента позивача - ТОВ «Авеста Трейд». Вказує, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Посилаючись на правову позицію ВАСУ, викладену в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, просив визнати оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та вказала, що позивачем до суду представлені документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, які підтверджують реальний характер господарської операції, проведеної між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд».

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та пояснив, що позиція контролюючого органу стосовно фіктивності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд», сформована на підставі акта перевірки ТОВ «Авеста Трейд», оформленого ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 348/22-509/34295994 від 27.05.2013 р., а також зважаючи на висновки акту перевірки про заниження ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» податку на прибуток, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією Київської області 15.11.1996 р. за №13321450000001962, код ЄДРПОУ 20574855, взято на податковий облік в органах ДПС згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 15.11.1996 р. за №476, є платником ПДВ (свідоцтво від 17.10.2012 р. № 200077718); ІПН 205748510064.

Відповідачем, на підставі наказу від 30.01.2014 р. № 134, виданого Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1.3 ст. 75, п.п.78.1.1, п.78.4 ст.78, ст..79 ПК України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Авеста Трейд» (код ЄДРПОУ 34295994) за період з 01.03.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 07.02.2014 р. №91/10-06-22-04/20574855. ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» було поінформоване про проведення вищезазначеної перевірки письмовим повідомленням від 30.01.2014 р. №845, яке було направлено поштою директору Воробйову М.І. разом з копією наказу від 30.01.2014 р. №134.

Відповідно до висновків акту перевірки ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» від 07.02.2014 р. №91/10-06-22-04/20574855 позивачем були допущені порушення п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 57 487, 00 грн., в т.ч.: за 2 квартал (півріччя) 2011 року в розмірі 57 487, 00 грн., а також пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704 із змінами та доповненнями. Крім того, були виявлені ознаки нікчемності договору (відповідно до вимог ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України), укладеного між ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» та ТОВ «Авеста Трейд» на загальну суму 249942, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41657, 00 грн.).

Після проведення перевірки, на підставі складеного акту, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002042204 від 19.02.2014 р.

Даним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 57 487, 00 грн..

Вказане рішення разом із копією наказу №143 від 30.01.2014 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, копією повідомлення №845 від 30.01.2014 р. про проведення перевірки та актом перевірки №91/10-06-22-04/20574855 позивач отримав 20 лютого 2014 р.

Між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд» було укладено усний договір поставки відповідно до виписаного рахунку-фактури № 210311 від 21.03.2011 р. Згідно умов цього договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця склопродукцію «склобанка 3.0 СКО» на суму 249942, 00 грн., а покупець перерахувати вказану суму на розрахунковий рахунок ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011».

На підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій позивачем надані наступні документи: рахунок-фактура №210311 від 21.03.2011 р. на суму 249942, 00 грн.; видаткова накладна № РН-0000003 від 28.03.2011 р.; довіреність №126 від 28.03.2011 р. на отримання від ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» склопродукції (склобанки 3.0 СКО) у кількості 66 тис. шт. представником ТОВ «Авеста Трейд»; податкова накладна №5 від 28.03.2011 р.; виписка по особовому рахунку №26008296858 про перерахування коштів у розмірі 249 942, 00 грн. на користь ДП «Техенерго» згідно договору №14/03 від 21.03.2011 р.; декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартад 2011 р. ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011»; договір поставки №14/03 від 21.03.2011 р., відповідно до якого ДП «Техенерго» зобов'язувався передати у власність покупця (позивач) скло продукцію, а покупець прийняти її та сплатити; специфікація до договору №1 від 14/03 від 21.03.2011 р. на суму 700 000, 00 грн.; видаткові накладні №538 від 22.03.2011 р., №549 від 23.03.2011 р., №563 від 24.03.2011 р., №553 від 24.03.2011 р., №589 від 28.03.2011 р. про передачу скло продукції ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» та товарно-транспортні накладні до них, податкові накладні №144 від 22.03.2011 р., №154 від 23.03.2011 р., №169 від 24.03.2011 р., №158 від 24.03.2011 р., №196 від 28.03.2011 р.

Всі досліджені судом документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та визнані контролюючим органом як такі, що оформлені належним чином.

Висновки про нікчемність укладеної угоди позивача з ТОВ «Авеста Трейд» засновані на даних перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС № 348/22-509/34295994 від 27.05.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТО «Авеста Трейд» (ЄДРПОУ 34295994) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.», за результатами якої фактичне місцезнаходження ТОВ «Авеста Трейд» не встановлено, стан платника податків був « 11» - припинено, підприємство не знято з обліку. Таким чином, правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не підтверджена. Також, відповідно до висновків вищевказаного акту, у ТОВ «Авеста Трейд» були відсутні основні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми Основного закону є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 86 КАСУ, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальну перевірку визначено як перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПКУ про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У силу положень ст. 79 ПКУ, наказ керівника органу державної податкової служби про призначення перевірки є єдиною та виключною підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. При цьому документальна позапланова перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених п.78.1 ст. 78 ПКУ. За відсутності вказаних обставин керівник органу державної податкової служби не має повноважень на призначення відповідної перевірки в порядку ст.79 ПКУ. Рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки.

За змістом підпункту 78.1.8 статті 78.1. документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу судів на те, що: "... вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Також, у Інформаційному листі «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №112/11/13-10 зазначено, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючого органу є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами норм цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Авеста Трейд» правочинів, а відтак не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Факт фіктивності правочину повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід при розгляду справ цієї категорії потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неправильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена позивачем з ТОВ «Авеста Трейд» є нікчемною, а лише зроблено припущення, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом.

Посилання відповідача на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПКУ, відповідно до якої контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує нормування державної фінансової політики.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм податкового законодавства не допускається суб'єктом господарювання включення до податкового кредиту з ПДВ та складу витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши надані ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» документи по формуванню податку на прибуток: рахунок-фактура №210311 від 21.03.2011 р. на суму 249942, 00 грн.; видаткова накладна № РН-0000003 від 28.03.2011 р.; довіреність №126 від 28.03.2011 р. на отримання від ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» склопродукції (склобанки 3.0 СКО) у кількості 66 тис. шт. представником ТОВ «Авеста Трейд»; податкова накладна №5 від 28.03.2011 р.; виписка по особовому рахунку №26008296858 про перерахування коштів у розмірі 249 942, 00 грн. на користь ДП «Техенерго» згідно договору №14/03 від 21.03.2011 р.; декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 р. ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011», суд приходить до висновку, що витрати позивача за правочин з вищезазначеним контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, вважає висновок контролюючого органу про отримання від ТОВ «Авеста Трейд» безповоротної фінансової допомоги - необґрунтованим, відтак, донарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 57 487, 00 грн. є безпідставне.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0002042204 від 19.02.2014 р., а тому позовні вимоги ТОВ «Автотранспортне підприємство 1011» в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002042204 від 19.02.2014 р. підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання дій податкового органу при проведенні перевірки протиправними, оскільки дії податкового органу при проведенні перевірки знаходились в межах повноважень відповідача, визначених ПК України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАСУ, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002042204 від 19.02.2014 р.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 вересня 2014 р.