Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/14776/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14776/14 15.09.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району м. Києва

про стягнення 99 693,83 грн.

Представники:

від позивача: Зацепін С.С. - представник за довіреністю № 64-8471 від 11.11.2013 року;

від відповідача: Осадча Т.М. - представник за довіреністю № б/н від 15.08.2014 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району м. Києва про стягнення 99 693,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Дніпровського району м. Києва укладено договір про надання послуг № 5/401 від 26.12.2012 року.

Відповідно до п. 1.1. договору, підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах споживачу, по приміщенню що знаходиться у господарському віданні споживача, загальною площею 630,70 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 23, комунальні послуги.

Відповідно до переліку комунальних послуг відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання та каналізації, холодної води на підігрів.

Згідно з п. 1.2. договору, споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2012 року по 31.05.2014 року виникла заборгованість за надані послуги та становить 89 200,44 грн.

Відповідно до вищевикладеного комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до суду з вимогою про стягнення з комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4" Дніпровського району м. Києва заборгованості за надані послуги в розмірі 89 200,44 грн. , інфляційних витрат в розмірі 8 319,43 грн., 3 % річних в сумі 2 173,96 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

У судовому засіданні 15.09.2014 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в частині основної заборгованості та просив відмовити в задоволенні в частині штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.12.2012 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровського району м. Києва укладено договір про надання послуг № 5/401.

Відповідно до п. 1.1. договору, підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах споживачу, по приміщенню що знаходиться у господарському віданні споживача, загальною площею 630,70 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 23, комунальні послуги.

Відповідно до переліку комунальних послуг відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання та каналізації, холодної води на підігрів.

Згідно з п. 1.2. договору, споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

У додатку № 1 до договору № 5/401 про надання послуг від 26.12.2012 року передбачено перелік комунальних послуг та порядок їх розрахунку з 01.10.2012 року.

У відповідності до положень п. 1.4. договору, при виконанні умов цього договору сторонни зобовязуються кекруватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за водопостачання, водовідведення та теплоносії.

Згідно з 2.1. договору, облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 2.2. договору, споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити:

- рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, згідно табуляграм та груп рахунків постачальної організації;

- 4%, які повязані з нарахування, збором, розщеплення та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Згідно з п. 2.3. договру, платежі за комунальні послуги вносяться споживачем на рахунок підприємтсва, згідно рахунків, що надсилаються, або отримуються споживачем особисто.

Відповідно до п.п. 3.1.2. п. 3.1. споживач зобов'язується: щомісячно до 10-го числа поточного місяця надавати показники засобів обліку гарячої та холодної води (в разі їх наявності) до відповідно структурного підрозділу підприємтва (ЖРЕО № 401).

Відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконує, свої зобов'язання внаслідок чого за період з 01.11.2012 року по 31.05.2014 року виникла заборгованість за комунальні послуги в розмірі 89 200,44 грн., що підтверджується роздруківками по групам-рахункам за спірний період та платіжними вимогами-дорученнями.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Дніпровського району м. Києва 29 липня 2014 року сплатило заборгованість по договору № 5/401 від 01.10.2012 року у розмірі 400,00 грн. та 29 серпня 2014 року - 400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 94 від 29.07.2014 року та № 111 від 29.08.2014 року відповідно.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача в сумі 800,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено дану заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у розмірі 800, 00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, а в іншій частині основного боргу позов слід задовольнити.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 8 319,43 та 3% річних в розмірі 2 173,96 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в сумі 8 319,43 грн. та 3% річних в розмірі 2 173,96 грн.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру індексу інфляції та трьох відсотків річних, суд вважає дане клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, нормами чинного законодавства України не надано право господарського суду зменшувати індекс інфляції та трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, п.1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 800 грн. 00 коп.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району м. Києва (02094, м. Київ, вул. Сергієнка, 23, код ЄДРПОУ 38196712) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) заборгованість в розмірі 88 400 (вісімдесят вісім тисяч чотириста) грн. 44 коп., три проценти річних в розмірі 2 173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 96 коп., індекс інфляції в розмірі 8 319 (вісім тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 43 коп., судовий збір в розмірі 1 993 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три) грн. 90 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.09.2014 року

Суддя С.М. Мудрий