Рішення
від 23.09.2014 по справі 923/1338/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 р. Справа № 923/1338/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон

до державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Херсон

про стягнення 10037грн. 35коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Попель І.О.

від відповідача - не прибули

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (відповідач) 2841грн. 48 коп. втрат від інфляції, 387грн. 58 коп. - 3% річних, 4716грн.70коп. пені, 2019грн.60коп. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за поставлену теплову енергію згідно з договором про постачання теплової енергії №712 від 16.10.2006року.

Відповідач, належним чином повідомлений про день та час розгляду спору, в засідання суду свого представника не направив. У наданому до суду відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що несвоєчасні розрахунки мали місце не з його вини, а у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань органами місцевого самоврядування, територіальними відділами Держземагентства та Головного управління Держземагентства у Херсонській області, які фінансуються із державного та місцевого бюджету. Однак відповідач все ж таки здійснив повні розрахунки з позивачем, тому просить не застосовувати по відношенню до нього штрафні санкцій .

Крім того, відповідачем надіслано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника у розгляді іншої справи.

Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що відповідачем надіслано до суду відзив на позов і додані до нього документи, а зайнятість представника в іншому судовому процесі не позбавляє права відповідача надіслати в засідання суду іншого представника.

До того ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що неявка представника відповідача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору, а тому відхиляє його клопотання про відкладення розгляду справи і відповідно до статті 75 ГПК України вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (позивач) і державним підприємством "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії №712 від 16.10.2006року, який відповідно до пункту 11.1 договору є чинним станом на день вирішення спору з урахуванням додаткової угоди №5 від 23.01.2013року про внесення змін в пункти 3.2.1 - 3.2.6, розділ 4 та розділ 6 договору.

Згідно з зазначеним договором позивач прийняв на себе обов'язки виготовити та поставити відповідачу теплову енергію в узгоджених додатком №1 обсягах на приміщення розташовані по вул. Комсомольській №7 в м.Херсоні, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах визначених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №712 від 16.10.2006року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

За умовами пункту 6.1 договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється за тарифами, затвердженими в установленому законодавством порядку.

Оплата за теплову енергію здійснюється відповідачем не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим (пункт 6.6 додаткової угоди №5 до договору).

Відповідно до пункту 6.7 договору якщо відповідач не отримав документи фінансово-бухгалтерської звітності, йому для отримання рахунку за фактично спожиту теплову енергію щомісяця, не пізніше 20 числа необхідно прибути до позивача за адресою м. Херсон, Острівське шосе, 1.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки за договором і в період з листопада 2013 року по березень 2014року включно здійснив поставку відповідачу теплової енергії за зазначеними в наданих до матеріалів справи рахунках обсягами.

Свої обов'язки по розрахунках за надані послуги в період з листопада 2013 року по березень 2014року в установлені договором строки відповідач вчасно не виконував. Його борг за зазначений період становив 29881грн.25коп., який було погашено лише 27.08.2014року.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів, якими б спростовувалися вищезазначені факти відповідач суду не надав. Факт несвоєчасних розрахунків не заперечує, що підтверджується і даними акту звірки розрахунків станом на 30.06.2014року.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічні вимоги сторонами були узгоджені і пунктом 7.3.4 договору від 16.10.2006року.

Оскільки матеріалами справи доведено несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 2841грн. 48коп. втрат від інфляції та 3% річних в сумі 387грн. 58коп. за період прострочки з 26.12.2013року по 25.08.2014року підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені і штрафу суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При порушенні виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо встановлення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України та передбачене ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При укладенні договору про надання послуг №712 від 16.10.2006року сторони пунктом 7.3.3 узгодили, що за прострочення оплати наданих послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості понад 30 днів, додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4716грн.70коп. за період прострочки з 26.12.2013року по 25.08.2014року та штрафу в сумі 2091грн.60коп. заявлені позивачем обгрунтовано і ці суми також підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, зважаючи на те, що відповідач є державним підприємством, враховуючи причини з яких відповідач не зміг здійснити своєчасні розрахунки, а також погашення ним заборгованості в повному обсязі, суд вважає можливим зменшити належні до стягнення розміри штрафу та пені з урахуванням наступного.

Зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення штрафу та пені.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 83 ГПК України також надано суду право при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз цієї статті свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При цьому судом до уваги може братися перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а також неспіврозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

З урахуванням вищезазначених норм права, судом враховано те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача. Суд також приймає до уваги те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, та враховує надані відповідачем до відзиву докази якими підтверджується скрутне фінансове становище відповідача, існування заборгованість держави у зв'язку із зняттям фінансування та значну суму недофінансування та невиконання органами Державної казначейської служби України платіжних доручень Держкомземагентства України і його територіальних органів в 2013-2014роках за бюджетною програмою «Проведення земельної реформи», а також те, що зазначена ситуація була ускладнена набранням чинності Законом України від 17.03.2014року №1128-УП «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014рік», яким Держземагентству України, в тому числі і відповідачу, зменшено видатки за бюджетними програмами.

Зазначене вище є об'єктивними обставинами, які унеможливили своєчасні розрахунки відповідача за спожиту теплову енергію, але все ж таки він погасив заборгованість в повному обсязі, тому суд вважає можливим зменшити розмір належної до сплати пені та штрафу на 50%, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 2358грн. 35коп. та 1045грн. 80коп. штрафу.

В той же час суд не вбачає підстав для відмови або зменшення належних до стягнення сум втрат від інфляції та 3% річних, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само, як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредитору.

За загальним правилом, закріпленим в ч.1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання настає незалежно від його вини, тому судом не приймається доводи відповідача про неможливість виконання та відсутність його вини.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати в частині відшкодування позивачу сплаченого судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача в повному розмірі.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Херсон, вул. Комсомольська, 7, р/рахунок 26003052301520 у ХФ «Приватбанк», МФО 352479, ідентифікаційний код 00729729 на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон, Острівське шосе, 1, р/рахунок 26007698461 в ПАТ «МарфінБанк», МФО 328168, ідентифікаційний код 31653320 - 2841грн. 48 коп. втрат від інфляції, 387грн. 58 коп. - 3% річних, 2358грн.35коп. пені, 1045грн.80коп. штрафу та 1827грн. 00 коп. судового збору.

3. Звільнити державне підприємство "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Херсон, вул. Комсомольська, 7, р/рахунок 26003052301520 у ХФ «Приватбанк», МФО 352479, ідентифікаційний код 00729729 від сплати належних до стягнення пені в сумі 2358грн.35коп. та 1045грн.80коп. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 вересня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова

СудГосподарський суд Херсонської області
Дата ухвалення рішення23.09.2014
Оприлюднено29.09.2014
Номер документу40587941
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/1338/14

Рішення від 23.09.2014

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Ємленінова З.І.

Ухвала від 12.09.2014

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Ємленінова З.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні