Рішення

від 15.09.2014 по справі 914/2528/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2014 р. Справа № 914/2528/14

За позовом: Публічного акціонерного Банку «ФІДОБАНК», м.Київ

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача 2 : Приватного підприємства «ЕФФЕ», м.Львів

про: дострокове солідарне стягнення з відповідачів 568 154,23 грн. заборгованості.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю представників:

від позивача : Николаєва І.М. - представник ( довіреність №790 від 10.11.2013 р.);

від відповідача 1:ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець;

від відповідача 2 : не з»явився.

Судом роз»яснено представникам сторін права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України. Заяви в порядку ст.20 ГПК України до суду від сторін не надходили.

Судом встановлено : Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», м.Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про дострокове солідарне стягнення з відповідача 1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, та відповідача 2, Приватного підприємства «ЕФФЕ», м.Львів 670 656,68 грн. заборгованості по невиконаному зобов»язанню за кредитним договором №011/ZB3SQ5/10/002 з фізичною особою-підприємцем (мікро-клієнтом) від 26.09.2012 року, укладеного в рамках генеральної кредитної угоди №010/D05/008 від 10.08.2012 року та договором поруки №010/ D05/008/2 від 10.08.2012 р., яка становить 670 656,68 грн. (шістсот сімдесят тисяч шістсот п»ятдесят шість гривень 68 копійок) і складається з :

- прострочених нарахованих процентів : 77 758,22 грн.(сімдесят сім тисяч сімсот п»ятдесят вісім гривень 22 копійки);

- пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів, розрахованої за період з 16.07.2013р. по 18.04.2014р включно: 42 898,46 грн. ( сорок дві тисячі вісімсот дев»яносто вісім гривень 46 копійок);

- боргу за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору станом на 18.04.2014 року: 550 000 грн. (п»ятсот п»ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Позивач просить також відшкодувати йому за рахунок відповідачів судовий збір в сумі 13 413,12 грн.

Ухвалою від 16.07.2014 року суд порушив провадження у справі і прийняв позовну заяву до розгляду, судове засідання призначив на 05.09.2014 року.

З підстав, зазначених в ухвалі від 05.09.2014 року, розгляд справи відкладався на 15.09.2014 року.

12.09.2014 року за вх.№39117/14 в суді зареєстровано подане позивачем пояснення по справі за вих.№21-4-0-5/2953-ЗРД від 12.09.2014 р.

12.09.2014 р. за вх.№4428/14 в суді зареєстровано подану позивачем Заяву вих.№21-4-0-5/2935-ЗРД від 10.09.2014 р. про зменшення позовних вимог. Заява скерована відповідачам 10.09.2014 року, що підтверджується долученими до неї доказами.

В судове засідання 15.09.2014 року позивач явку повноважного представника забезпечив. Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та просить задоволити.

Відповідач 1 в судове засідання з»явився. Письмового відзиву по справі не подав; заперечень по зменшених позивачем позовних вимогах не висловив. В усній формі повідомив суд, що між ним і Банком вирішується питання стосовно можливості прощення пені та залишку заборгованості за кредитним договором при умові погашення ним 400000,00 грн. до 30.10.2014 року.

Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов, витребовуваних судом документів не подав. Із заявами, клопотаннями відповідач 2 до суду не звертався.

Відповідно до п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи із якої і вирішується спір,- з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, їх своєчасно та належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України та із врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог (вх.№4428/14 від 12.09.2014р).

В засіданні оглянуто оригінали документів, які в копіях долучені позивачем до позовної заяви, зокрема договорів, додатків до них. Розбіжностей у документах (оригіналах та поданих копіях) суд не виявив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1 , оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне .

Між відповідачем 1, ФОП ОСОБА_1, та АТ «Ерсте Банк» ( на даний час правонаступником АТ «Ерсте Банк» являється Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (копія статуту від 16.06.2014 р. в матеріалах справи), надалі по тексту - Банк, було укладено генеральну кредитну угоду №010/D05/008 від 10.08.2012р. ( надалі - генеральна кредитна угода) в рамках якої між Банком та Відповідачем 1, ФОП ОСОБА_1, було укладено кредитний договір №011/ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012 року (надалі кредитний договір), відповідно до якого надано кредит в сумі 550 000,00 грн. зі строком користування кредитними коштами до 25.09.2013 року та зі сплатою 23,87 процентів річних.

Факт отримання кредиту в сумі 550 000,00 грн. відповідач 1 не заперечує.

В забезпечення виконання зобов»язань за вищезазначеним кредитним договором майновим поручителем ПП «ЕФФЕ» ( відповідач-2) відповідно до договору іпотеки №010/D05/008/3, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 10.08.2012р., за р.№3926 та договору про внесення змін №1, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 26.09.2012р. за р.№4610 до іпотечного договору - передано Банку в іпотеку нерухоме майно-нежитлові приміщення (надбудова під літерою «Ж-1» над бідівлею під літерою «Ж-2», загальною площею 642,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, буд.47, реєстраційний номер об»єкта 31389889 та належить відповідачу-2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 03.08.2010р. на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03.08.2010 р. №1366-НЖ-Ш, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.09.2010р. Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Реєстрація права власності на нежитлові приміщення за ПП «ЕФФЕ» підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 27193731, виданим 02.09.2010р. Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Крім того, 10.08.2012 р. в якості забезпечення повернення кредитних коштів було укладено з ПП «ЕФФЕ» договір поруки №010/ D05/008/2 від 10.08.2012 р. та додаткову угоду №1 від 26.09.2012 року до договору поруки.

Відповідно до генеральної кредитної угоди та кредитного договору відповідач 1, ФОП ОСОБА_1, зобов»язався здійснити повернення кредиту (основної позичкової заборгованості) в дні/терміни, визначені Графіком погашення, наведеним в Додатку №1 до кредитного договору, а сплата процентів за користування кредитом мала б здійснюватись позичальником щомісячно, 15 числа кожного місяця.

Згідно п.2.1 кредитного договору Банк надавав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості повернення та плати за користування кредитними коштами.

Позивач стверджує , що умови вищезазначених договорів відповідачем 1 систематично порушуються, кредитні кошти та відповідні проценти за їх користування позичальник не повертає, кредит в свою чергу надавався строком користування до 25.09.2013 року . Доказів зворотнього відповідачем 1 не подано.

Відповідно до п.4.2.6 кредитного договору - стягнення заборгованості здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим Договором, за умови попереднього (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги позичальнику рекомендованим листом.

У зв»язку з чим Банком надіслано відповідачу-1 лист-вимогу №21-4-0-5/308-ЗРД від 05.03.2014 року, який останній отримав 11.03.2014р., про що свідчить відмітка на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

У відповідності до п.1.1 Договору поруки №010/ D05/008/2 від 10.08.2012 р. сторони встановили, що відповідач 2 ( ПП «ЕФФЕ») на добровільних засадах взяв на себе зобов»язання перед Банком відповідати в повному обсязі солідарно по зобов»язаннях відповідача 1 , які виникають з умов генеральної кредитної угоди та кредитного договору №011/ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012 року.

П.п.4.1.1 та п.п.4.1.2 Договору поруки від 10.08.2012 року передбачає, що поручитель зобов»язується виконати забезпечене порукою зобов»язання шляхом перерахування суми основної (позичкової заборгованості за кредитом, процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та інших платежів, а також витрат Кредитора, пов»язаних з пред»явленням вимог з отриманням виконання за кредитним договором, та збитків Кредитора, завданих порушенням Позичальником своїх обов»язків за Кредитним договором. У разі невиконання Позичальником та/або Поручителем забезпеченого порукою зобов»язання, відповідати перед Кредитором разом з Позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Така вимога надсилалась Банком ПП «ЕФФЕ» за вих.№21-4-0-5/310-ЗРД від 03.03.2014р., яку приватне підприємство «ЕФФЕ» отримало 11.03.2014 р.,про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, проте жоден з відповідачів, не виконав свого грошового зобов»язання перед Банком. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до п.п.4.2.1 п.4.2 генеральної кредитної угоди, кредитор має право відмовитися від зобов»язань за генеральною кредитною угодою, кредитним договором, в тому числі відмовитись повністю чи частково від здійснення кредитних операцій, та/або вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані проценти, комісії та неустойку (пеню, штрафи) у випадку порушення позичальником умов цієї угоди та/або укладених в її рамках кредитних договорів. Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 кредитного договору кредитор має право відмовитись повністю чи частково від надання кредиту (траншу кредиту) при порушенні позичальником за генеральною кредитною угодою (одним/декількома/всіма з них) зобов»язань, передбачених цим договором, у разі значного погіршення фінансового стану позичальника (його гарантів або поручителів) за генеральною угодою (одним/декількома/всіма з них), що визначається за методикою кредитора, та в інших випадках, передбачених цим договором /або чинним законодавством України. У п.п.4.2.4 кредитного договору передбачено право кредитора негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією та /або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи прострочену та поточну заборгованість позичальника за кредитом, прострочену заборгованість позичальника за процентами, та/або стягнути таку заборгованість , включаючи нараховані проценти за користування кредитом та неустойку ( пеню, штрафи), у випадках, зокрема порушення позичальником п.п.5.1.1-5.1.11 цього договору.

В разі отримання вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів на умовах цього договору кошти мають бути повернені/сплачені протягом 30 (тридцяти) днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору , розрахований станом на 18.04.2014 року складав 550000,00 грн.; прострочені проценти -77758,22 грн.

07 серпня 2014 року відбулося часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №011/ ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012, а саме поручитель ( ПП «ЕФФЕ») перерахував в погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором кошти в сумі 203 000,00 грн., у зв»язку з чим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

Таким чином, заборгованість відповідача 1, ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором №011/ ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012 р., станом на 08.09.2014 року становить 568 154,23 грн. та складається з : простроченої заборгованості за кредитом - 465237,77 грн.; простроченої заборгованості за відсотками - 9 871,31 грн.. позивач нарахував пеню за несвоєчасне погашення кредиту -84813,65 грн.; пеню за несвоєчасне погашення відсотків - 8231,50 грн. згідно розрахунків, які долучив до Заяви про зменшення позовних вимог.

Пунктом 2.14 кредитного договору №011/ ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012 р., укладеного Банком з ФОП ОСОБА_1 передбачено, що позичальник доручає кредитору самостійно визначити порядок погашення заборгованості за цим Договором (кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (штрафів, пені) та іншої заборгованості).

Стаття 534 ЦК України передбачає черговість погашення вимог за грошовим зобов»язанням , а саме в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов»язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, в третю чергу сплачується сума боргу, якщо інше не встановлено договором.

Кошти в сумі 203 000,00 грн. були зараховані на погашення кредитної заборгованості наступним чином : 118 237,77 грн. - зарахувалося на погашення відсотків за користування кредитними коштами та 84762,23 грн. зараховано на погашення основного боргу.

Відповідач 1 претензій до Банку стосовно зарахування коштів таким чином не має.

У зв»язку з вищенаведеним, заборгованість відповідача 1, ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором №011/ ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012 р., станом на 08.09.2014 року, згідно розрахунків позивача долучених до заяви про зменшення позовних вимог, становить 568 154,23 грн, з яких :465237,77 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 9871,31 грн. - прострочена заборгованість за відсотками ; нарахована в сумі 84813,65 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 8231,50 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Порядок нарахування пені передбачений п.7.1 кредитного договору, в якому зазначається, що за порушення строків повернення кредиту (в тому числі частково), сплати нарахованих процентів, інших платежів, що передбачені цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв»язку з тим, що повне виконання зобов»язань за кредитним договором мало відбутися 25.09.2013 року, проте не відбулося, Банк з 26.09.2013 року почав нараховувати пеню за невиконання грошового зобов»язання по відсотках та тілу кредиту, що відображено у розрахунках заборгованості станом на 08.09.2014 року.

Позивач вважає, що виходячи з умов договору кредиту, Банк має право нараховувати пеню не лише протягом 6-ти місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконане, а за кожен день прострочення виконання даного грошового зобов»язання, тобто враховуючи, що на даний момент грошове зобов»язання ФОП ОСОБА_1 перед Банком не виконано, Банк має повне право на продовження нарахування штрафних санкцій у вигляді пені до моменту його виконання.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.120 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між Банком та відповідачем 1 (ФОП ОСОБА_1) виникли правові відносини на підставі кредитного договору №011/ ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012 р., укладеного між банком і позичальником в рамках генеральної кредитної угоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено,що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Станом на момент звернення позивача до суду із заявою про зменшення позовних вимог, заборгованість Відповідача 1 за кредитним договором (згідно розрахунку, проведеного станом на 08.09.2014 року) становила : прострочена заборгованість за кредитом 465237,77 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 9871,31 грн.

Вказана сума заборгованості не спростована ні відповідачем 1 (позичальником), ні відповідачем 2 (поручителем).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач 1 не заперечує, що має місце прострочена заборгованість за кредитом в сумі 465 237,77 грн.

Із врахуванням вищенаведеного вимога позивача про стягнення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 465237,77 грн. є обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає до задоволення.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом до дня повернення позики передбачений як умовами кредитного договору №011/ ZB3SQ5/10/002 від 26.09.2012 р. ( п.2.6 : нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно; п.2.7 : у разі прострочення пове6рнення кредиту (траншу кредиту) проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту), так і нормами чинного законодавства.

У ст.599 ЦК зазначено, що зобов»язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.

Слід зазначити, що чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання навіть з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. (Постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 в справі №10/25; постанова від 12 вересня 2011 р у справі №6/433-42/183; постанова від 23 січня 2012 р. у справі №37/64; постанова від 01.11.2012р у справі №5011-32/5219-2012 і т.д.).

Крім того, керуючись положеннями ч.1 ст.1059 ЦК та ст.1048 ЦК, стягнення сум (процентів) є платою (винагородою) за користування грошовими коштами. Така позиція висловлена в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин Судової палати у цивільних справах управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України із змінами та доповненнями, внесеними повідомленням Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вимога позивача про стягнення простроченої заборгованості за відсотками в сумі 9871,31 грн. є підставною та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно зі ст.ст.549,611,625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно з ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 статті 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Як було зазначено вище, позичальник взяв на себе зобов'язання повернути отриманий кредит в строк до 25.09.2013р. Відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту розпочався з 26.09.2013. і закінчився 26.03.2014 року. Відтак, підстави для нарахування пені у зв'язку з прострочкою повернення суми кредиту за інший період, ніж зазначені 6 місяців -відсутні.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 27.04.2012р. № 3-27гс12, яка в силу вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно розрахунку позивача, долученого до заяви про зменшення позовних вимог, пеня , у зв»язку з порушенням строку повернення кредиту, розрахована за період з 26.09.2013 р. по 08.09.2014 року в сумі 84813,65 грн.

Із врахуванням наведеного вище, вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту підлягає частковому задоволенню, в сумі 35 652,06 грн. ( за період з 26.03.2013 р. по 26.03.2014 р.), виходячи із наступного розрахунку :

За період з 26.09.2013 р. по 24.01.2014 р., за 121 день протермінування, при обліковій ставці НБУ 6,5% , від суми боргу 550 000,00 грн. пеня становить 23 702,74 грн. ( у розрахунку позивача вказано суму 24 031,81 грн.).

За період з 25.01.2014 р. по 26.03.2014 року, за 61 день протермінування, від суми боргу 550 000,00 грн, при ставці НБУ 6,5 % , пеня складає 11 949,32 грн.

Відтак, в сукупності пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 35 652,06 грн. і в цій сумі вимога позивача підлягає до задоволення.

Вимога позивача про стягнення 8231,50 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, відповідно до розрахунку доданного до заяви про зменшення позовних вимог підлягає до задоволення.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо; солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи умови п.п.7.2.3 п.7.2 договору поруки, положення ч.4 ст.559 ЦК та матеріали справи, договір поруки не припинився. Доказів зворотнього сторони не надали і про наявність таких обставин не повідомили.

Відтак, враховуючи вищенаведене господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки у відповідача 2 згідно договору поруки наявний обов'язок виконання зобов»язання по перерахуванню суми основної (позичкової заборгованості за кредитом, процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та інших платежів, а також витрат кредитора, пов»язаних з пред»явленнім вимог з отримання виконання за кредитним договором та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов»язків за кредитним договором (п.п.4.1.1 та 4.1.2 договору поруки), а також беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу за Договором по кредиту, відсотках у сумах, згідно розрахунку позивача станом на 08.09.2014р., здійснення повної чи часткової оплати такого позичальником і поручителем, то позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача простроченої заборгованості за кредитом в сумі 465237,77 грн.; простроченої заборгованості по відсотках в сумі 9871,31 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 35 652,06 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 8231,50 грн. підлягають до задоволення. Всього: в сумі 518 992,64 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 379,86 грн. судового збору.(568154,23 грн. заборгованості за заявою - 11 363,09 грн. судового збору (2%); 518 992,64 грн. - х грн.. судового збору; х=10 379,86 грн.).

За подання на розгляд до господарського суду Львівської області позовної заяви вих.№21-4-0-5/2215-ЗРД від 14.07.14 р. про стягнення 670 656,68 грн. заборгованості позивач сплатив в доход держбюджету України 13 413,12 грн. судового збору по платіжному дорученню №209822414 від 12 травня 2014 року. Недоплата судового збору склала 0,1 коп. (2% від 670 656,68 грн. =13 413,13 грн.).

В порядку, передбаченому ст.7 Закону України "Про судовий збір", після набрання рішенням законної сили підлягає поверненню позивачу з держбюджету України 3 033,25 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №209822414 від 12 травня 2014 року, у зв»язку із зменшенням позовних вимог згідно поданої заяви вих.№21-4-0-5/2935-ЗРД від 10.09.2014 р., яка поступила до господарського суду Львівської області 12.09.2014 року і зареєстрована за вх.№4428/14).

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст..ст.1,2,12,ч.4ст.22, ст..ст.32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. №НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та Приватного підприємства «ЕФФЕ» (79019, м.Львів, вул.Городоцька, буд.47, код ЄДРПОУ 32568048) на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (вул.Червоноармійська,10, м.Київ, 01601; ідентифікаційний код 14351016) суму заборгованості по невиконаних зобов»язаннях за кредитним договором №011/ ZB3SQ5/10/002 з фізичною особою-підприємцем (мікро-клієнтом) від 26.09.2012 р. укладеного в рамках генеральної кредитної угоди № №010/D05/008 від 10.08.2012 року, та договором поруки №010/ D05/008/2 від 10.08.2012 р., яка становить 518 992,64 грн . та складається з :

простроченої заборгованості за кредитом -465237,77 грн.;

простроченої заборгованості за відсотками -9871,31 грн.;

пені за несвоєчасне погашення кредиту - 35 652,06 грн.;

пені за несвоєчасне погашення відсотків - 8231,50 грн.,

а також стягнути 10 379,86 грн. судового збору .

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. В порядку, передбаченому ст.7 Закону України «Про судовий збір», після набрання рішенням у справі законної сили, повернути позивачу (Публічному акціонерному товариству «ФІДОБАНК» (вул.Червоноармійська,10, м.Київ, 01601; ідентифікаційний код 14351016) з держбюджету України 3 033,25 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №209822414 від 12 травня 2014 року, у зв»язку із зменшенням позовних вимог згідно заяви вих.№21-4-0-5/2935-ЗРД від 10.09.2014 р., яка поступила до господарського суду Львівської області 12.09.2014 року і зареєстрована за вх.№4428/14.

В засіданні 15.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 22.09.2014р .

Суддя Кітаєва С.Б.