Постанова

від 04.09.2014 по справі 804/7972/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 804/7972/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: позивача представника позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2013р. за № 0000651701, від 14.04.2014р. за № 0000051701, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2013р. за № 0000651701, від 14.04.2014р. за № 0000051701.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2014р. було відкрито провадження по справі.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 22.11.2013р. за № 2245/04-63-17-01/НОМЕР_3. Зокрема, за викладеними у акті висновками підприємством порушено положення п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16, п.177.2, п.177.4 ст. 177, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 ПК України. У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує на такі обставини, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається здійснення господарських операцій відповідно до укладеного договору з контрагентом та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів на їх запит були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. Крім того, позивач посилається на те, що заперечення на акт перевірки відповідачем не були враховані. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду заперечення проти позову від 22.07.2014р., у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що позивачем до перевірки не недано товарно-транспортних накладних та документів, які б підтверджували присутність посадових осіб у місцях прийому-передачі товару від постачальників, тому не має можливості встановити факт завантаження вантажу, П.І.Б. водія, що отримав вантаж для перевезення, посаду та П.І.Б. особи, що прийняла вантаж, тому під час проведення перевірки було встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, тобто операції з поставки товарів між постачальниками та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків. Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача та позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Згідно із п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77 ПК України, п.2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 561 від 21.10.2013р. та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2013 року, уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна планова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

За результатами перевірки було складено акт від 22.11.2013р. за № 2245/04-63-17-01/НОМЕР_3.

У акті перевірки було встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16, з урахуванням п.85.2 ст. 85 ПК України, у частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі;

- п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 20374,93 грн., у тому числі по періодам: за 2011р. на 12778,78 грн., за 2-4 квартали 2012р. на 7596,15 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, з урахуванням п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 12184,00 грн., у тому числі по періодам: за липень 2010р. на суму 567,00 грн., за січень 2011р. на суму 54,00 грн., за лютий 2011р. на суму 204,00 грн., за березень 2011р. на суму 722,00 грн., за квітень 2011р. на суму 1283,00 грн., за травень 2011р. на суму 2675,00 грн., за червень 2011р. на суму 2675,00 грн., за липень 2011р. на суму 1714,00 грн., за серпень 2011р. на суму 1285,00 грн., за вересень 2011р. на суму 727,00 грн., за жовтень 2011р. на суму 219,00 грн., за листопад 2011р. на суму 193,00 грн., за грудень 2011р. на суму 213,00 грн.;

- п.п.2.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26017,26 гривень.

У обґрунтування зазначених порушень у акті перевірки від 22.11.2013р. за № 2245/04-63-17-01/НОМЕР_3 податковий орган посилається на таке:

- проведеним аналізом транспортування товарно-матеріальних цінностей (навантажувальних та розвантажувальних робіт) встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не підтвердила документально транспортування товарно-матеріальних цінностей у 3-4 кварталах 2010 року, у 2011 році та у 1 кварталі 2012 року, у квітні-грудні 2012 року роботи, пов'язані з транспортуванням ТМЦ виконувались із використанням праці фізичної особи ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_4), трудові відносини з яким оформлені трудовим договором, перевезення товарів ОСОБА_5 здійснював на власному транспорті - вантажному автомобілі марки Мерседенс Бенц 308D;

- перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено включення до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011 - 2012 роки перекручених даних у порушення п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16, п.177.10 ст. 177 ПК України;

- перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності у періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., відображеного в розділі 3 податкової декларації та додатку 5 до декларації, встановлено розбіжності між даними, відображеними фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в декларацією про майновий стан і доходи за 2012 рік та даними перевірки, що призвело до заниження валового доходу на 2993,66 грн. - встановлено, що позивачем до складу доходів (виручка у грошовій та не грошовій формі)не включено суму у розмірі 2993,66 грн., яка надійшла від ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на розрахунковий рахунок підприємця з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. за розміщення коштів на розрахунковому рахунку - в порушення положень п.п.16.1.2 п.16.1 ст. 16, п. 177.2, п.177.10 ст. 177 ПК України підприємцем занижено валовий дохід на 2993,66 гривень;

- перевіркою правильності вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкових декларацій за 2011р. та за 2012р. встановлено, розбіжності між даними перевірки та даними декларацій про майновий стан і доходи за вказані періоди, що призвело до завищення витрат на загальну суму 132839,26 грн., у тому числі за 2011р. на 85191,87 грн., за 2012р. на 47647,39 грн.;

- перевіркою встановлено, що у порушення вимог п.177.4 ст. 177 ПК України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. до складу витрат в декларації про майновий стан і доходи віднесена сума у розмірі 47647,39 грн. за товари, які відвантажені постачальниками на склад підприємця, але розрахунки за цей товар з постачальниками до кінця 2012р. не проводились, а саме: відвантаження морозива постачальниками ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) на суму 12251,56 грн., ТОВ «Пінгвін» (код ЄДРПОУ 30540539) на суму 5004,00 грн., ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) на суму 11728,25 грн., ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) на суму 7325.30 грн., ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) на суму 2369,64 грн., ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) на суму 4877,46 грн., ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) на суму 7670,78 грн., ТОВ «Ласунка» (код ЄДРПОУ 24440838) на суму 2674,81 грн.;

- за результатами перевірки, внаслідок порушень, викладених у п. 2.1.2 занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 20374,93 грн., у тому числі за 2011р. на 12778,78 грн., за 2-4 квартали 2012р. на 7596,15 грн.;

- перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, встановлено, що підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід внаслідок причин, описаних у п.2.1.2, п. 2.1.3 акту перевірки;

- перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% встановлено, що внаслідок заниження підприємцем чистого оподатковуваного доходу у періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. виникло заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу;

- перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з ПДВ (рядки 10.1 - 16.4) за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. встановлено завищення підприємцем податкового кредиту у рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»;

- податковий орган зазначає про те, що відсутність товарно-транспортних накладних при проведенні перевірки свідчить про безтоварність операцій з придбання ТМЦ у постачальників-контрагентів позивача;

- під час проведення перевірки було встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, тобто операції з поставки товарів між постачальниками та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків;

- перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності та інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (єдиного внеску, зборів), ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено порушення п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16, з урахуванням п.85.2 ст. 85 ПК України, в частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі (товарно-транспортні накладні).

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013р. за № 0000651701, яким на підставі акту перевірки від 22.11.2013р. за № 2245/04-63-17-01/НОМЕР_3 за порушення положень п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16, з урахуванням п.85.2 ст. 85 ПК України нараховано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн., від 14.04.2014р. за № 0000051701, яким на підставі акту перевірки від 22.11.2013р. за № 2245/04-63-17-01/НОМЕР_3 збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 11617,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1088,75 грн., при цьому суд зауважує на тому, що у податковому повідомленні-рішенні від 14.04.2014р. за № 0000051701 відсутнє посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено та відповідно, до якого був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, як встановлено законом.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, а також правомірність дій податкового органу і оскаржуваного рішення, суд встановив таке.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із положеннями п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено наступні договори купівлі-продажу та поставки: з ТОВ «Гранд-2007» від 03.01.2011р. за № 3, з ТОВ «Ласунка» від 03.01.2012р. за № 11, ТОВ «Галичина-Ласунка» від 03.01.2012р. за № 11, ТОВ «Пінгвін» від 03.01.2012р. за № 11, ПП «Ласунка-Днепр» від 03.01.2012р. за № 10, з ТОВ фірма «Модем» від 01.01.2009р. за № 0101, з ТОВ «Бома» від 06.04.2009р., з ПП «Кенга» від 25.05.2010р., з ТОВ фірма «Істок» від 06.06.2010р., з ТОВ Магазин 283 «Стело» від 21.04.2011р., з ТОВ «Ольга» від 20.04.2010р., з ТОВ «Рута» від 12.03.2009р., з ТОВ «Янтарное» від 03.04.2012р., з ТОВ «Кетерінг-Днепр» від 25.05.2012р., з ТОВ Магазин № 189 «Молоко» від 29.04.2012 року.

Копії зазначених договорів досліджені судом та містяться у матеріалах справи.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами, а також подальша реалізація отриманої продукції контрагентам, підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору, зокрема:

- видатковими накладними, виписаними ТОВ «Гранд-2007» на виконання умов договорів від 16.05.2008р., від 03.01.2011р.;

- податковими накладними (покупець - ТОВ «Гранд-2007»), виписаними на виконання умов договорів від 16.05.2008р., від 03.01.2011р.;

- виписками по рахунку із зазначенням реєстрів платіжних документів від 10.12.2012р., від 06.11.2012р., від 04.10.2012р., від 06.09.2012р., від від 20.08.2012р., від 20.07.2012р., від 10.07.2012р., від 06.07.2012р., від 11.06.2012р., від 08.06.2012р., від 18.05.2012р., від 08.05.2012р., що підтверджують оплату отриманого від контрагентів товару позивачем;

- видатковими накладними, виписаними ТОВ «Ласунка» на виконання умов договору від 03.01.2012р. за № 11;

- звітами про продаж товарів за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. по ТОВ «Ласунка», ТОВ «Пінгвін», за період з 01.10.2012р. по 30.11.2012р. по ТОВ «Ласунка», за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р. по ТОВ «Ласунка», ТОВ «Бома», НВФ «Істок-Днепр», ПП «Кенга», ТОВ Гастроном «Дружба», ТОВ «Янтарное»;

- довідками про взаєморозрахунки з покупцями за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. по ТОВ «Ласунка-Столиця», ТОВ «ВКФ Новий світ», ФОП ОСОБА_8, ПП «Кенга»;

- видатковими накладними, виписаними ТОВ «Пінгвін» на виконання умов договору від 03.01.2012р. за № 11;

- договором оренди площі у морозильній камері від 01.04.2012р. за № 010412 (ТОВ «Ласунка»).

Як пояснив у процесі судового розгляду справи позивач, здійснює підприємницьку діяльність з оптової торгівля морозивом. Протягом 2008 - 2011 років позивач отримував товар на складі ТОВ «Гранд-2007», а з 2012р. товар придбавався безпосередньо у ТОВ «Ласунка», у якого позивач орендує складське приміщення (морозильну камеру) за договором оренди, де зберігається придбаний товар. Придбаний товар у ТОВ «Ласунка» за замовленням покупців, які здійснювались у телефонному режимі, позивач поставляв власним спеціалізованим автотранспортом у межах м.Дніпропетровська. Судом встановлено, у акті перевірки також про це зазначено відповідачем, роботи, пов'язані з транспортуванням ТМЦ у 2012р. виконувались із використанням праці двох найманих осіб, трудові відносини з якими оформлені трудовим договором, перевезення товарів здійснювалися на власному транспорті.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, основними покупцями позивача у період, що перевірявся - ТОВ фірма «Мадем», ТОВ «Бома», ПП «Кенга», ТОВ Фірма «Істок», ТОВ Магазин № 283 «Стело», ТОВ «Ольга», ТОВ «Рута», ТОВ «Янтарне», ТОВ «Кетерінг-Дніпро», ТОВ Магазин № 189 «Молоко», тощо.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У акті перевірки відповідач посилається, зокрема, на «дефектність» первинних бухгалтерських документів, а саме: ненадання до перевірки документів у повному обсязі (товарно-транспортні накладні).

З приводу таких доводів та висновків суд зазначає таке.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ласунка» і ТОВ «Пінгвін» були здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочинів, укладених між позивачем та контрагентами. Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із вищезазначеними контрагентами, здійснені за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013р. за № 0000651701, від 14.04.2014р. за № 0000051701 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Крім того, слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013р. за № 0000651701, від 14.04.2014р. за № 0000051701 винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2013р. за № 0000651701, від 14.04.2014р. за № 0000051701 задовольнити.

Визнати про типравними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000651701 від 10 грудня 2013р., №0000051701 від 14.04.2014р., винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 09.09.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В.Ільков О.А.Вовчанська