Рішення

від 18.09.2014 по справі 908/2611/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/55/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2014 Справа № 908/2611/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Профі", м. Одеса,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", м.Запоріжжя,

про стягнення 42553,65 грн.

за участю представників:

від позивача - Большаков С.В. (довіреність № 18 від 08.01.2014 р.);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко-Профі" з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 42553,65 грн. за договором на реалізацію продукції №2128 від 10.10.2012р.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2014 р. прийнято позов до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/55/14 та призначено розгляд справи на 21.08.2014р.

Ухвалою суду від 21.08.2014р. розгляд справи відкладено на 18.09.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.09.2014 р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не надав відзиву на позов, не направив у судове засідання 18.09.2014 р. свого представника, причин неявки не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами, які завчасно надсилались на адресу відповідача, зазначену в позові та в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Східна, 3, м. Запоріжжя, 69500), відповідач не перебуває в стані припинення та з реєстру не виключений, що підтверджується відомостями Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» станом 21.08.2014 р. Надіслана відповідачу кореспонденція до суду не поверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.10.2012 р. Приватним акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (надалі іменований - покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алко-Профі" (надалі іменований - продавець, позивач у справі) укладено договір № 2128 (на реалізацію продукції), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю (надалі іменовані - накладні) та є невід'ємними частинами цього договору.

Асортимент та кількість товару зазначається у накладних (п. 2.1 договору).

У п. 3.1 договору визначено, що ціни на товар вказуються у накладних продавця, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Покупець надає замовлення продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено ціни з ПДВ та/або націнки на товари, що поставляються за цим договором, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

В разі, якщо продавець поставить товари за ціною вище, ніж наведено у специфікації, покупець приймає товар за цінами, що наведені в узгодженій сторонами специфікації. Продавець зобов'язаний протягом трьох банківських днів передати покупцю всі необхідні документи згідно специфікації, узгодженої сторонами (товаротранспортні накладні, коригувальні накладні, податкові накладні тощо).

За умовами п. 3.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 банківського дня з дня її реалізації, але у будь-якому випадку не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам, в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

У п. 7.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2013 р.

На виконання умов договору в період з 09.11.2012 р. по 20.03.2014 р. позивач відвантажив відповідачу товар (з урахуванням повернення товару в період з 19.11.2012 р. по 30.04.2014р.) на загальну суму 162811,61 грн., що підтверджується відповідними видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, а також накладними на повернення товару (томи справи 3-5).

Відповідач здійснив часткову оплату товару в період з 10.12.2012 р. по 29.05.2014 р. на загальну суму 120604,86 грн., що підтверджується довідкою Одеського ЦВ ПАТ «Укрінбанк» від 12.08.2014 р. № 03-189 (том 2, а.с. 49-50).

Таким чином, залишок неоплаченого товару складає 42206,75 грн., що підтверджується розрахунком позивача (том 3, а.с. 1-5).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 банківського дня з дня її реалізації.

Згідно з п. 4.3 договору продавець має право вимагати, а покупець повинен повернути неоплачений товар протягом десяти днів з моменту отримання письмової вимоги продавця.

У разі неповернення товару продавцю згідно з п. 4.3 договору покупець повинен протягом дванадцяти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги продавця оплатити вартість неповернутого товару (п. 5.2 договору).

Отже, за умовами договору грошові зобов'язання у покупця з оплати поставленого товару виникають після його реалізації покупцем (через 21 банківський день з дня реалізації), або у разі невиконання вимоги продавця повернути товар (протягом 12 банківських днів з моменту отримання вимоги про оплату товару).

Як пояснив суду представник позивача, позивач не звертався до відповідача із письмовою вимогою повернути товар, оскільки всі залишки нереалізованого товару були ним забрані у відповідача 30.04.2014 р., що підтверджується відповідними накладними на повернення товару. Після цього позивач надіслав відповідачу на юридичну адресу (вул. Східна, буд. 3, м. Запоріжжя, 69500) претензію № 2 від 30.05.2014 р. про сплату заборгованості за поставлений і не оплачений товар в сумі 42206,75 грн. Відповідач отримав претензію 11.06.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.06.2014 р., однак залишив її без відповіді. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неповернутий і неоплачений товар в сумі 42206,75 грн.

За висновком суду, оскільки позивач забрав у відповідача всі залишки нереалізованого товару, звідси слідує, що інший поставлений відповідачу товар був ним реалізований на дату повернення залишків товару, тому строк його оплати на момент подання позову настав.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав обґрунтованих заперечень проти позову або доказів сплати заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 42206,75 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на суму боргу 3% річних за період з 11.07.2014 р. по 23.07.2014 р. в розмірі 41,63 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних. Позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 41,63 грн. підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати товару позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.07.2014 р. по 23.07.2014 р., що склало 305,27 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, стягнення пені можливо лише у випадку, якщо це передбачено договором або законом.

Згідно з п. 5.1 договору, у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Разом із цим, умовами договору не передбачено відповідальності покупця у вигляді сплати пені.

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає лише спосіб обчислення пені: у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, однак не встановлює конкретного розміру пені, який слід нараховувати. Так само Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлює конкретного розміру пені, який слід нараховувати, а лише обмежує максимальний розмір пені при її стягненні.

Враховуючи викладене, позивач пред'явив вимоги по стягнення пені безпідставно, тому у стягненні пені суд відмовляє.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (вул. Східна, 3, м. Запоріжжя, 69500, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Профі" (вул. Пушкінська, буд. 67, кв. 21, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 37679779) основний борг у сумі 42206,75 грн. (сорок дві тисячі двісті шість грн. 75 коп.), 3% річних в сумі 41,63 грн. (сорок одна грн. 63 коп.) та 1813,89 грн. (одна тисяча вісімсот тринадцять грн. 89 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 23.09.2014р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.