Рішення

від 17.09.2014 по справі 910/14080/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14080/14 17.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро»

про стягнення 6 239, 64 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кучкова Ю.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532524 від 16.11.2011 р. у розмірі 5 557, 64 грн., пеню у сумі 230, 08 грн., інфляційні втрати у сумі 408, 74 грн. та 3 % річних - 43, 19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/14080/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що листом № 048-231-17491 від 28.12.2011 р. надав згоду на переукладення договору № 1532524 від 16.11.2011 р. до 27.08.2018 р., а відтак - вищевказаний договір є чинним.

Також позивач зазначає, що відповідач не заперечує факт дійсності договору № 1532524 від 16.11.2011 р. та звернувся про припинення його дії лише 28.05.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернута до Господарського суду міста Києва за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.09.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро» укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532524, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалена та вентиляції в період опалювального сезону та гарячого водопостачання - протягом року.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач підтримує середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та погодженим Київською міською державною адміністрацією.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з п. 5 додатку 4 до договору № 1532524 від 16.11.2011 р. відповідач щомісяця з 12 до 15 числа має самостійно отримувати у відділенні теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду.

За приписами п.п. 2, 3 додатку 4 до договору № 1532524 від 16.11.2011 р. відповідач до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії та до 28-го числа поточного місяці сплачує вартість теплової енергії, спожитої з перевищенням заявленої кількості.

У відповідності до п. 7 додатку 4 до договору № 1532524 від 16.11.2011 р. відповідач сплачує пеню у розмірі 0, 5 % за кожен день прострочення але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Договір, відповідно до п. 8.1., діє до 16.01.2012 р. та, при цьому, відповідно до п. 8.3. договору припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії.

Листом № 048-231-17491 від 28.12.2011 р. позивач надав згоду на продовження терміну дії договору № 1532524 від 16.11.2011 р. до 27.08.2018 р.

26.05.2014 р. позивач отримав лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро» про припинення договору № 1532524 від 16.11.2011 р.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи облікових карток, відповідач споживав теплову енергію за період з 01.02.2014 р. до 01.06.2014 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 1532524 від 16.11.2011 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2014 р. до 01.06.2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5 557, 54 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

При цьому, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» стверджує, що договір № 1532524 від 16.11.2011 р. було продовжено на підставі листа № 048-231-17491 від 28.12.2011 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст договору № 1532524 від 16.11.2011 р., суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що за приписами ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тож, приймаючи до уваги, що договір № 1532524 від 16.11.2011 р., вчинено у письмовій формі шляхом його підписання обома сторонами та скріплення печатками, суд відхиляє доводи позивача про продовження терміну дії вказаного договору до 27.08.2018 р. на підставі листа Публічного акціонерного товариства «Київенерго» № 048-231-17491 від 28.12.2011 р., а відтак - термін діє договору закінчився 16.01.2012 р.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів направлення/вручення вказаного листа відповідачу.

В той же час, умови договору № 1532524 від 16.11.2011 р. до 27.08.2018 р. на відповідача покладено обов'язок сплачувати вартість спожитої теплової енергії після закінчення терміну його дії.

При цьому, суд приймає до уваги, що за приписами Цивільного кодексу України, якими передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За таких обставин, відповідач зобов'язаний сплачувати спожиту ним теплову енергію за фактом її споживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 1532524 від 16.11.2011 р. не надав, обґрунтувань щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № 1532524 від 16.11.2011 р. у розмірі 5 557, 64 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 230, 08 грн., інфляційні втрати у сумі 408, 74 грн. та 3 % річних у розмірі 43, 19 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В той же час, суд відзначає, що неустойка є засобом забезпечення зобов'язання та, відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Між тим, термін дії договору № 1532524 від 16.11.2011 р., умови якого передбачали нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, закінчився,

Тож, враховуючи, що на даний час сторонами не дотримано вимог щодо письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов'язань шляхом застосування неустойки, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення пені та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати спожитих послуг, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро» до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.02.2014 р. (дата виникнення заборгованості) до 31.06.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) розмір 3 % річних від простроченої суми становить 43, 19 грн., інфляційні втрати - 408, 74 грн.

В той же час, оскільки норми договору № 1532524 від 16.11.2011 р. в частині терміну оплати спожитих послуг втратили свою дію у зв'язку з закінченням терміну договору, суд строком оплати вважає 1-ше число наступного місяця за звітним та здійснює розрахунок 3 % річних та інфляційні втрати з 01.03.2014 р. до 31.06.2014 р.

Згідно розрахунку суду 3 % річних від простроченої суми за період з 01.03.2014 р. (дата виникнення заборгованості) до 31.06.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 19, 15 грн. та 397, 62 грн. - інфляційні втрати.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро» (01024, м. Київ, вул. Хрещатик, 17, код ЄДРПОУ 36925361), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 5 557, 64 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім грн. 64 коп.) грн., 19, 15 (дев'ятнадцять грн. 15 коп.) грн. - 3 % річних, 397, 62 (триста дев'яносто сім грн. 62 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 749, 34 (одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн. 34 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.09.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.