Рішення

від 22.09.2014 по справі 903/720/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2014 р. Справа № 903/720/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ріконі», м.Рожище

про стягнення 90 641, 84 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

Представники:

від позивача: Матвіюк Н.Р. - представник, дов. № 20-Д від 20.08.2014 р.,

від відповідача: Сініцина Н.В. - представник, дов. від 01.05.2014 р., Ніколайчук В.П. - представник, дов. від 01.05.2014 р.

В судовому засіданні з 08.09.2014 р. до 22.09.2014 р. було оголошено перерву для добровільного врегулювання спору.

Суть спору:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Макрохім», звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ріконі» 90 641, 84 грн. заборгованості за поставлену продукцію, в т.ч. 65 123, 00 грн. основного боргу, 10 232, 12 грн. пені, 6 886, 98 грн. - 10% річних, 8 399, 74 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог посилається на укладений між сторонами 10.01.2012 р. договір поставки № 54/1.

На виконання умов договору АТ «Макрохім» поставило відповідачу продукцію на суму 86 623, 00 грн., що підтверджує видатковою накладною № МХ017477 від 20.06.2013 р.

Відповідно до умов договору (п.6.1) покупець зобов'язаний здійснити оплату за фактично поставлену продукцію протягом 7 банківських днів з дати поставки продукції.

Відповідачем зобов'язання по оплаті продукції виконано частково. Станом на 23.07.2014 р. сума боргу становила 65 123, 00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань йому на підставі ст.625 ЦК України, п.10.3 Договору нараховано штрафні санкції.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано копію витягу про включення ПАТ «Макрохім» до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.08.2014 р.

26.08.2014 р. позивачем подано заяву (вх.№ 01-123/151/14) про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу в сумі 2 000, 00 грн.

Враховуючи зазначене, просить стягнути 63 123, 00 грн. основного боргу, 10 232, 12 грн. пені, 6 886, 98 грн. - 10% річних, 8 399, 74 грн. інфляційних нарахувань, а всього 88 641,84 грн.

Подана заява прийнята судом, оскільки не суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні 08.09.2014 р. обговорювалось питання щодо можливості врегулювання спору мирним шляхом, у зв'язку з чим було оголошено перерву до 22.09.2014р.

В судовому засіданні 22.09.2014 р. представником відповідача повідомлено про відсутність домовленостей щодо мирного врегулювання спору.

Водночас, відповідачем подано клопотання (вх..№ 01-123/166/14 від 22.09.2014 р.) відповідно до якого просить зменшити розмір пені на 50% і відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців.

При цьому, відповідач визнає суму боргу в розмірі 82 985, 51 грн., в т.ч. 64 123, 00 грн. основного боргу, 3 785, 55 грн. пені, 6 781, 22 грн. - 10% річних, 8 207, 74 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо нарахування пені, вважає, що з 02.07.2013 р. по 03.08.2013 р. остання не нараховується, оскільки відповідно до ст.258 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення неустойки становить один рік, а позов подано 04.08.2014 р., тому пеня повинна нараховуватись з 04.08.2013 р.

В обґрунтування підстав зменшення розміру пені зазначає, що до моменту розгляду справи в судовому засіданні відповідачем здійснювались часткові оплати і на даний час заборгованість зменшилась на 3 123, 00 грн. Остання оплата в сумі 2 123, 00 грн. проведена 04.09.2014 р. на підставі платіжного доручення № 152 від 04.09.2014 р.

Крім того, просить взяти до уваги нарахування та стягнення з відповідача збитків від інфляції та 10% річних, врахувати складне фінансове становище підприємства з приводу дебіторської заборгованості, а також те, що розмір неустойки, яка підлягає сплаті, є непомірно великим у порівнянні із розміром збитків позивача.

Відповідач зазначає, що відстрочка виконання рішення суду надасть йому можливість акумулювати фінансові активи, покращити економічні ознаки господарської діяльності та, як наслідок, в повному обсязі виконати зобов'язання перед ПрАТ «Макрохім».

На підтвердження викладених пояснень до матеріалів справи долучає копії платіжних доручень на оплату, оборотно-сальдову відомість по рахунку за 01.09.2014 - 19.09.2014, акт звірки взаємних розрахунків за період: 20.06.2013 - 04.09.2014.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд встановив:

Між Приватним акціонерним товариством «Макрохім» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ріконі» (покупець) 10.01.2012р. укладено договір поставки №54/1, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті, кількості та по цінах, викладених в додатках до договору (рахунках та витратні накладні, що видаються постачальником).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов"язки на підставі договору поставки №54/1 від 10.01.2012 р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 6.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 7 банківських днів з дати поставки продукції. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до умов договору 20.06.2013 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на суму 86 623, 00 грн., що підтверджено видатковою накладною № МХ017477 від 20.06.2013 р., довіреністю на отримання товару № 28 від 19.06.2013 р.

Договірні зобов'язання позивачем виконані належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Претензій з боку покупця не поступало.

Проте, відповідач розрахунки за поставлену продукцію здійснює неналежним чином, в результаті чого, у нього на день подачі позову до суду (04.08.2014 р.) перед позивачем існувала заборгованість в сумі 65 123, 00 грн., що підтверджено матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Беручи до уваги те, що відповідачем після подачі позову до суду було погашено основний борг в сумі 4 123, 00 грн. та враховуючи заяву позивача від 26.08.2014 р., суд приходить до висновку про припинення провадження у справі на вказану суму на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.4. договору встановлений обов'язок покупця сплатити 10% річних з простроченої суми оплати.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 8 399, 74 грн. інфляційних нарахувань, 6 886, 98 грн. - 10% річних за період з 03.07.2013 р. по 23.07.2014 р. підставна та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це становлено договором або законом.

Згідно п.10.3 договору відповідачу нараховано пеню за період прострочки з 03.07.2013 р. по 23.07.2014 р. в сумі 10 232, 12 грн., яка обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Посилання відповідача на недотримання позивачем при здійсненні розрахунку пені вимог ч.6 ст.232 ГК України не взято судом до уваги, виходячи з наступного.

Як роз'яснено у п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін.

Сторонами в договорі поставки № 54/1 від 10.01.2012 р. передбачено про те, що строк, визначений ч.6 ст.232 ГПК України до сторін не застосовується.

Водночас, розглянувши клопотання відповідача, суд приходить до висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованої пені з огляду на наступне.

Відповідач у клопотанні зазначає про часткове виконання ним зобов'язання щодо оплати. Просить взяти до уваги нарахування та стягнення з відповідача збитків від інфляції та 10% річних, врахувати складне фінансове становище підприємства з приводу дебіторської заборгованості, а також те, що розмір неустойки, яка підлягає сплаті, є непомірно великим у порівнянні із розміром збитків позивача.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Беручи до уваги те, що відповідачем частково оплачено борг, а також те, що позивачем нараховано інфляційні втрати та 10% річних, що частково компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе, керуючись п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення та стягнути її в розмірі 5 116, 06 грн., що становить 50 відсотків від нарахованої суми.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Згідно ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Пленум Верховного Суду України у п.10 Постанови від 26.12.2003р. №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та Вищий господарський суд України у п.п 7.1,7.1.2, 7.2 постанови пленуму від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зауважили, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець та вищі судові інстанції у будь-якому випадку пов'язують відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Обставини, викладені відповідачем у клопотанні, не є достатньою підставою для надання відстрочки, а тому в його задоволенні слід відмовити, що не позбавляє права боржника звернутись з відповідною заявою на будь-якій стадії виконання рішення суду.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1 827, 00 грн. слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст.11, 526, 546, 548, 551, 599, 610 - 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в сумі 81 402, 78 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ріконі» (45100, Волинська обл., м.Рожище, вул.Привокзальна, 32, код ЄДРПОУ 36484192) на користь Приватного акціонерного товариства «Макрохім» (02022, м.Київ, вул. Луначарського, 4, п/р 26007925 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24720905) 81 402, 78 грн., в т.ч. 61 000 грн. основного боргу, 6 886, 98 грн. - 10% річних, 8 399,74 грн. втрат від інфляції, 5 116, 06 грн. пені та 1 827, 00 грн. судового збору.

3. В позові на суму 5 116, 06 грн. відмовити.

4. Провадження у справі на суму 4 123, 00 грн. припинити.

Повне рішення складено 24.09.2014 р.

Суддя В.А.Пахолюк