Рішення

від 08.09.2014 по справі 911/2755/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/2755/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2755/14

за позовом державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", ідентифікаційний код: 38727770, місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, в особі філії "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", ідентифікаційний код: 38728507, місцезнаходження: 54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 27,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС", ідентифікаційний код: 31680988, місцезнаходження: 98312, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, буд. 45,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Толстоухова Н.С., яка діє на підставі довіреності від 20.06.2014 року за реєстровим №1064;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

державне підприємство "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі філії "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14 у вигляді основного боргу у сумі 789,44 доларів США (сімсот вісімдесят дев'ять доларів 44 центи) та пені у сумі 14,07 доларів США (чотирнадцять доларів 07 центів).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14 з своєчасної оплати наданих Позивачем послуг, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 789,44 доларів США (сімсот вісімдесят дев'ять доларів 44 центи) та пені у сумі 14,07 доларів США (чотирнадцять доларів 07 центів).

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2014 року порушено провадження у справі №911/2755/14, розгляд якої призначено на 08.09.2014 року.

12.08.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшло клопотання від 12.08.2014 року б/н (вх. №16378/14 від 12.08.2014 року) з доданими документами.

03.09.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 29.08.2014 року №4423 (вх. №18143/14 від 03.09.2014 року) з доданими документами.

08.09.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 09.07.2014 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.07.2014 року не виконав, витребувані судом документи не подав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивачем надано суду транспортну накладну GD 983 795 235 WW, згідно якої Позивачем на адресу Відповідача надіслано копію ухвали господарського суду Київської області від 09.07.2014 року у справі №911/2755/14.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 09.07.2014 року у справі №911/2755/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Разом з тим, нез'явлення в судове засідання представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 08.09.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

05.02.2014 року між державним підприємством "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі філії "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" (агент) укладено договір від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-Лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства, в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України, є судновласник.

Пунктами 2.1.1., 2.1.2 Договору визначено, що підприємство зобов'язується: за заявками агента у встановленому даним Договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно та якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії поту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ; надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього Договору. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору, агент зобов'язується робити своєчасну оплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - ВКВ, а під прапором України - у Національні валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.

Договором у п.п. 4.1., 4.2. встановлено, що порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок підприємства. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок агента і проводяться за його рахунок. У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання підприємством послуг, агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки, в тому числі ПДВ. Остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Згідно п. 5.4. Договору, в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених підпунктом 4.2.2. та пунктом 4.3. цього договору, агент за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. Договору, договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 року. У відповідності до ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2014 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України, у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден. Зона дії і порядок руху суден в зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Статтею 106 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Кодексом торговельного мореплавства України у ч. 1 ст. 115 визначено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Пунктами 4.8., 4.9., 4.10., 4.11. Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 року № 292, визначено, що із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону. Лоцманський збір справляється й за лоцманське проведення, що здійснюється методом лідирування, а також у випадках, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним. Лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника (фрахтувальника або оператора), з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони. Лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. У квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції Капітан судна в разі необхідності вносить зауваження щодо лоцманського проведення. Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна. Зобов'язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Судом встановлено, що на підставі заявок Відповідача Позивачем, на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, надано послуги СРРС та послуги з зовнішньопортового та внутрішньопортового лоцманського проведення судна "Сочи-1" (під прапором Російської Федерації), яке знаходилось під агентуванням Відповідача, на загальну суму 789,44 доларів США, що підтверджується лоцманськими квитанціями №1533, №1743 та №1744, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У зв'язку виконанням Позивачем зобов'язань за Договором щодо надання послуги СРРС та послуги з зовнішньопортового та внутрішньопортового лоцманського проведення судна "Сочи-1", Позивачем було виставлено для оплати рахунок від 31.03.2014 №КР-04993 на суму 323,02 долари США та рахунок від 09.04.2014 року №КР-05507 на суму 466,42 долари США, які були отримані Відповідачем 03.04.2014 року та 10.04.2014 року відповідно, що підтверджується реєстрами одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій від 03.04.2014 року №КР000000821 та від 10.04.2014 року №КР000000886.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором щодо оплати наданих Позивачем послуг, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 789,44 доларів США.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 19.05.2014 року №2626, у якій Позивач пропонував в термін до 26.05.2014 року погасити існуючу прострочену заборгованість у сумі 789,44 доларів США.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на претензію від 19.05.2014 року №2626 відповіді не надав, заборгованість за Договором не сплатив.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14.

Проте, станом на момент розгляду справи Відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 09.07.2014 року та не надав суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за договором від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14, зокрема, доказів оплати рахунків від 31.03.2014 №КР-04993 та від 09.04.2014 року №КР-05507.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 4.2. Договору, ст.ст. 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з своєчасної оплати наданих Позивачем послуг згідно лоцманських квитанцій №1533, №1743 та №1744, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 789,44 доларів США (сімсот вісімдесят дев'ять доларів 44 центи). Доказів сплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню, передбачену п. 5.4. Договору, за загальний період з 18.04.2014 року по 26.05.2014 року у сумі 14,07 доларів США (чотирнадцять доларів 07 центів).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем договірних зобов'язань, Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договорами відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та пунктів 5.4. Договору, Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 18.04.2014 року по 26.05.2014 року у сумі 14,07 доларів США (чотирнадцять доларів 07 центів).

При дослідженні правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено перерахунок суми пені, з урахуванням термінів виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати грошових коштів за надані послуги, за наслідками якого судом встановлено, що сума пені, заявлена Позивачем до стягнення є обґрунтованою та відповідає умовам Договору. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14 у вигляді основного боргу у сумі 789,44 доларів США (сімсот вісімдесят дев'ять доларів 44 центи) та пені у сумі 14,07 доларів США (чотирнадцять доларів 07 центів).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14 у вигляді основного боргу у сумі 789,44 доларів США (сімсот вісімдесят дев'ять доларів 44 центи) та пені у сумі 14,07 доларів США (чотирнадцять доларів 07 центів) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 29.06.2010 року №01-08/369, господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як встановлено судом, Позивач у позовній заяві від 27.06.2014 року №3346 просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором саме у іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить покласти на Відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі філії "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС", ідентифікаційний код: 31680988, місцезнаходження: 98312, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, буд. 45, на користь державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", ідентифікаційний код: 38727770, місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, в особі філії "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", ідентифікаційний код: 38728507, місцезнаходження: 54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 27, заборгованість за договором від 05.02.2014 року №8-П-ФДЛ-14 у вигляді основного боргу у сумі 789,44 доларів США (сімсот вісімдесят дев'ять доларів 44 центи), пені у сумі 14,07 доларів США (чотирнадцять доларів 07 центів) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Зобов'язати державне підприємство "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі філії "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" надіслати товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" на належну адресу (98312, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, буд. 45) копію рішення від 08.09.2014 року у справі № 911/2755/14 кур'єрською службою доставки, докази чого надати суду, для чого направити державному підприємству "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі філії "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" копію даного рішення в двох примірниках.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 08 вересня 2014 року