Рішення

від 22.09.2014 по справі 914/2909/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2014 р. Справа № 914/2909/14

За позовом : Виконуючого обов'язки прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ Україна», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 7' 009,48 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Гелеш Г.

Прокурор: Леонтьєва Н.Т.,

Представники:

від позивача: Парамонов О.С.,

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області виконуючим обов'язки прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ Україна» про стягнення заборгованості в сумі 7' 009,48 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 08.09.2014р. Розгляд справи відкладався на 22.09.2014 р.

У судовому засіданні 22.09.2014р. прокурор та представник позивача подали заяву про зменшення позовних вимог, в якій просять стягнути з відповідача 6' 296,41 грн. - орендної плати за період з лютого по травень 2014 р., 629,64 грн. - штрафу та 83,43 грн. - пені.

Щодо даної заяви суд зазначає наступне. Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судові засідання 08.09.2014 р. та 22.09.2014 р. представник відповідача не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав. Поштовий конверт із ухвалою про порушення провадження у справі, надісланий відповідачу на адресу, вказану у Витязі з ЄДРЮОФОП та позовній заяві, повернувся на адресу суду з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Зважаючи на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

21.11.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець, позивач) та ТзОВ «НДІ Україна» (орендар, відповідач) укладено договір №162 оренди нерухомого державного майна. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - вбудовані нежитлові приміщення (№№ 28, 29, 47, 48) загальною площею 84,1 м 2 , які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 54 (реєстровий номер - 25253009.1123.ЖТХЮРМ002), що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівські області (далі - Балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 31.08.2011 р. і становить за незалежною оцінкою 384' 710,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2011 р. 5' 776,42 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - листопад 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди вересень 2011 р. на індекс інфляції жовтня та листопада 2011 р.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Управлінням Державного казначейства України, 30% на рахунок балансоутримувача.

Договір діє з 21.11.2011 р. по 19.11.2014 р. (п. 10.1 договору).

21.11.2011 р. сторони підписали Акт приймання-передавання нерухомого державного майна, площею 84,1м 2 , за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 54.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.05.2014 р. у справі №914/895/14 розірвано договір оренди нерухомого державного майна, що належить до державної власності №162 від 21.11.2011 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ " НДІ Україна "; зобов'язано ТзОВ "НДІ Україна" звільнити орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення №48, загальною площею 24,7 м 2 , які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 54, та повернути його Службі автомобільних доріг у Львівській області. Стягнуто з ТзОВ "НДІ Україна" на користь держави в особі РВ ФДМ України по Львівській області на спеціальний рахунок Держбюджету м. Львова 6' 091,31 грн. орендної плати, 132,13 грн. - пені та 609,13 грн. - штрафу.

Станом на дату прийняття рішення орендоване приміщення відповідачем не повернуто, заборгованості не погашено.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Даний позов заявлено виконуючим обов'язки прокурора Франківського району м.Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області для захисту його прав, передбачених Законом України «Про Фонд державного майна України», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5.3 Договору оренди орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Оскільки відповідач вчасно не сплатив орендну плату за період з лютого по травень 2014 р., вимога позивача про стягнення 6' 296,41 грн. є підставною та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3.8 Договору орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у випадку, коли на день сплати орендної плати заборгованість з неї становить не менш, ніж три місяці. За обставин, коли сторонами погоджено таку форму відповідальності за неналежне виконання умов Договору оренди, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, вимогу про стягнення з відповідача 629,64 грн. штрафу (10% від 6' 296,41 грн.).

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Враховуючи ту обставину, що відповідачем вчасно не оплачено орендну плату, до стягнення з відповідача підлягає 83,43 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 12, 29, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НДІ Україна" (адреса: вул. Володимира Великого, б. 54, м. Львів, Львівська область, 79053, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36312849) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (адреса: вулиця Січових Стрільців, 3, місто Львів, Львівська область, 79000, ідентифікаційний код 20823070 ) 6' 296,41 грн. орендної плати, 629,64 грн. - штрафу та 83,43 грн. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НДІ Україна" (адреса: вул. Володимира Великого, б. 54, м. Львів, Львівська область, 79053, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36312849) в дохід Державного бюджету України 1' 827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 22.09.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 24.09.2014р.

Суддя Яворський Б.І.