Рішення

від 15.09.2014 по справі 927/1119/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

15 вересня 2014 р. Справа № 927/1119/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛКА-Чернігів",

вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, 14037

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 2350,00 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Матузко Ю.В. - директор, наказ № 09 від 15.07.05 р. .

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛКА-Чернігів" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2350,00 грн., а також 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 33 від 17.07.14 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 006 від 05.01.14 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості переданого за договором товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2350,00 грн..

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.07.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1119/14, розгляд справи призначено на 13.08.14 р..

Ухвалою суду від 13.08.14 р. розгляд справи відкладався на 10.09.14 р.

В зв'язку з хворобою судді судове засідання переносилось з 10.09.14 р. на 15.09.14р..

В судові засідання 13.08.14 р., 10.09.14 р. та 15.09.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Відповідач особисто або його уповноважений представник в судові засідання 13.08.14 р., 10.09.14 р. та 15.09.14 р. не з'явився.

Копії ухвали суду від 21.07.14 р. та 13.08.14 р., які направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві адресу, а саме АДРЕСА_1, що співпадає з місцем проживання відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно ФОП ОСОБА_1 станом на 05.06.14 р., повернулись до суду неврученими адресату з відміткою оператора поштового зв'язку - "за зазначеною адресою не проживає".

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місце проживання відповідача позивачу не відомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім цього, пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 13.08.14 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання та пояснення по справі № 37 від 12.08.14 р. із доданими документами, в яких позивач зазначив, що заявка (замовлення), відповідно до пункту 4.2. Договору купівлі-продажу № 006 від 05.01.2012 року, відбувалась в усній формі.

Також позивач повідомив, що зазначені в п. 1.3. Договору документи залишаються у покупця.

Крім того, позивач в поясненнях стверджував, що менеджер ОСОБА_3 є працівником ТОВ "Галка-Чернігів", на підтвердження чого додано копію наказу № 7 від 16.02.07 року. Відвантаження продукції згідно накладної № РН-000253 від 15.08.13 року менеджером ОСОБА_3 на торгівельну точку ФОП ОСОБА_1 не здійснювалось, товар відвантажувався безпосередньо зі складу ТОВ "Галка-Чернігів", про що свідчать підпис зав. складом ТОВ "Галка-Чернігів" та печатка ФОП ОСОБА_1 і її особистий підпис.

Позивач в поясненнях зазначив, що між ТОВ "ГАЛКА-Чернігів" та ФОП ОСОБА_1 додаткових угод до Договору купівлі-продажу № 006 від 05.01.2012 року не укладалось, а також відсутні будь які інші відносини, окрім зазначених у позовній заяві, крім того, у провадженні господарських судів немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Подане позивачем клопотання та пояснення по справі долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 15.09.14 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання та пояснення по справі № 39 від 03.09.14 р. із доданими документами, в якому позивач зазначив, що керуючись Порядком заповнення Податкової накладної (наказ Мінфіну від 01.11.11 р. № 1379) постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, обидва примірники цієї податкової накладної, виписаної та зареєстрованої у реєстрі згідно чинних вимог законодавства, залишаються у продавця товарів (послуг).

Клопотання та пояснення разом з доданими копіями податкової накладної № 253 від 15.08.13 р. долучені судом до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки відповідача або його уповноваженого представника в судові засідання 13.08.14 р., 10.09.14 р. та 15.09.14 р. суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами господарського суду від 21.07.14 р. та 13.08.14 р., відповідачем суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка відповідача або його уповноваженого представника в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі відповідача або його уповноваженого представника не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності відповідача або його уповноваженого представника, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подане представником позивача письмове клопотання від 13.08.14 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 15.09.14 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАЛКА-Чернігів" (Продавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір купівлі - продажу № 006 (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Найменування товару (партії чи групи) визначено сторонами в п.1.2 Договору, а саме: кава, кавові напої, чай, цикорій.

Відомості про асортимент, кількість, ціну, якість, строки та порядок постачання (передачі) і розрахунків, тара та пакування визначені розділами 2-6 Договору відповідно.

Відповідно до п.п.10.3, 10.4 Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 05 січня 2013 року. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про припинення дії Договору не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, Договір вважається переукладеним на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

З урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договору, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору поставка товару за даним Договором здійснюється зі складу Продавця на склад (магазин, торгову точку, кіоск) покупця розташований за адресою: пр-т Миру. Поставка товару здійснюється протягом до 4 днів з моменту отримання заявки (замовлення) Покупця.

Згідно п.4.3 Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарно-транспортних накладних чи інших документів, які засвідчують момент передачі товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в них і є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.2.1 Договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставляється, зазначаються в накладних на передачу товару, які оформлюються на кожну партію.

Умовами п.1.3 Договору визначені документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцю: товарна накладна, податкова накладна, сертифікат якості, якісне посвідчення.

Як зазначено позивачем в письмових поясненнях № 37 від 12.08.14 р. у відповідності до умов п. 4.2 Договору заявка (замовлення) здійснювалась ФОП ОСОБА_1 в усній формі без надання письмового підтвердження.

Отже, як встановлено судом згідно матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було виконано поставку ФОП ОСОБА_1 товару (кави та пакетів паперових)) на загальну суму 2644,44 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000253 від 15.08.13 р. та податковою накладною № 253 від 15.08.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ч. 4 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 Договору якість товару, що постачається Продавцем повинна відповідати сертифікату. Підтвердженням якості з боку Продавця є якісне посвідчення.

За умовами п.4.5 Договору товар відпускається зі складу продавця і отримується покупцем відповідно до сертифікату якості товару, при відсутності ушкоджень або інших зауважень, поверненню не підлягає.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що отримання відповідачем товару підтверджується особистим підписом відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на видатковій накладній № РН-0000253 від 15.08.13 р. та наявним на ній відбитком печатки відповідача.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаною накладною відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариство з обмеженою відповідальністю „ГАЛКА -Чернігів" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець оплачує товар, ураховуючи надану покупцю знижку в розмірі 2%, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, відповідному загальній вартості товару, на розрахункові рахунки або в касу Продавця протягом 14 календарних днів з моменту переходу права власності на товар в порядку встановленому п.4.3 цього договору.

При цьому суд зазначає, що обов'язок відповідача оплатити отриманий за Договором товар згідно п.5.1 Договору пов'язаний виключно з фактом прийому - передачі товару.

З наданих позивачем матеріалів встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за поставлений товар здійснив тільки частково в сумі 294,44 грн., а саме сплативши 13.12.13 р. грошові кошти в сумі 44,44 грн., 21.03.13 р. - в сумі 100,00 грн., 25.03.14 р. - в сумі 100,00 грн. та 17.04.14 р. - в сумі 50,00 грн. із зазначенням призначення платежу "оплата за чай, каву та напої зг. накладної № 253 від 15.08.13 р.", що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними виписками банку.

Тобто, з урахуванням здійснених часткових сплат залишок вартості неоплаченого відповідачем товару станом на 17.07.14 р. (дата складання позовної заяви позивачем) становив 2350,00 грн..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАЛКА-Чернігів" було направлено на адресу відповідача: АДРЕСА_1, 14005, претензії № 97 від 20.05.14 р. з вимогою перерахувати кошти в сумі 2350,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 4520 від 21.05.14 р., рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та поштового конверту. Згідно наявної на конверті Довідки підприємства поштового зв'язку ф. 20 вказану претензію було повернуто до позивачу неврученою адресату за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтрведжено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю „ГАЛКА-Чернігів" грошових коштів в сумі 2350,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі - продажу № 006 від 05.01.12 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 2350,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛКА-Чернігів" (вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, 14037, п/р 2600618933101 в АБ „ЕКСПРЕС БАНК" м. Київ, МФО 322959, код 31379118) 2350,00 грн. основного боргу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 вересня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон .