Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/16462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/16462/14 15.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аркарес" доПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" простягнення 148 440,17 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Дяченко Н.О., Опанасенко О.П. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркарес" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (надалі - "Банк") про стягнення 148 440,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору про проведення рекламної кампанії №031212 від 03.12.2012 р. було надано Банку послуги з проведення рекламної кампанії, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 125 896,00 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем було нараховано пеню у розмірі 3 659,77 грн. та штраф у розмірі 18 884,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. порушено провадження у справі №910/16462/14 та призначено її до розгляду на 15.09.2014 р.

В судове засідання 15.09.2014 р. представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031288316, яке було отримане 26.08.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 16, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 р. між Товариством (рекламорозповсюджувач) та Банком (рекламодавець) було укладено договір про проведення рекламної кампанії №031212 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 2.1 якого рекламорозповсюджувач за дорученням рекламодавця зобов'язується проводити рекламну(і) кампанію(ії) (платні роботи (послуги) рекламо розповсюджувача з розміщення реклами (рекламних плакатів) рекламодавця згідно з адресною програмою протягом визначеного строку (п. 1.3 Договору) останнього (його клієнта), а рекламодавець зобов'язується приймати та оплачувати послуги і роботи рекламо розповсюджувача в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.2 Договору адресна програма, вартість і строк проведення кожної рекламної кампанії визначаються сторонами в додатках (додаткових угодах) до цього Договору, шлхом листування, в рахунках або іншим чином за домовленістю сторін.

У пункті 3.5 Договору вказано, що будь-які претензії рекламодавця, пов'язані з незадовільним проведенням рекламної кампанії, приймаються рекламорозповсюджувачем у письмовій формі не пізніше останнього дня строку проведення даної рекламної кампанії.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що щомісячна вартість робіт (послуг) рекламо розповсюджувача з проведення рекламної кампанії визначається в Додатках до цього Договору та/або рахунках-фактурах, які є його невід'ємною частиною. Вартість рекламної кампанії включає одну поклейку рекламного матеріалу в місяць та фотозвіт.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється рекламодавцем щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця, в якому проводиться рекламна кампанія, на поточний рахунок рекламорозповсюджувача у національній валюті України (п.п. 4.2.1 Договору). Підставою для нарахування та внесення рекламодавцем плати за проведення рекламної кампанії є цей Договір і відповідні Додатки до нього та/або рахунки-фактури, які надаються рекламодавцю для оплати не менше ніж за два банківські дні до дати платежу, передбаченої в п. 4.2.1 Договору, та відправляються рекламодавцю по факсимільному зв'язку або електронній пошті з подальшим наданням оригіналу (нарочним, поштою тощо) (п.п. 4.1.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом всього періоду проведення рекламної(их) компанії(ій) до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 5.1 Договору).

У п.п. 6.2.2 та 6.2.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату рекламодавцем рекламної кампанії він сплачує рекламо розповсюджувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При простроченні оплати рекламної кампанії на строк більше 1 (одного) місяця рекламодавець сплачує рекламорозповсюджувачу штраф в розмірі 15% від простроченої суми. В цьому випадку рекламорозповсюджувач має право припинити почату або розпочинати наступну рекламну кампанію, про що письмово (по факсимільному зв'язку або електронній пошті) повідомляє рекламодавця. При цьому, рекламодавець не звільняється від оплати в повному обсязі вартості рекламної кампанії та штрафних санкцій за прострочення оплати, передбаченої цим Договоро, а також компенсує витрати рекламорозповсюджувача на нейтралізацію реклами.

У пункті 1 Додатку №12 до Договору від 25.02.2013 р. (надалі - "Додаток №12"), вказано, що рекламорозповсюджувач зобов'язується провести рекламнукампанію для продукта рекламодавця (Банку) у період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. за переліком адрес рекламоносіїв, зазначених у наведеній таблиці.

Вартість за один календарний місяць проведення рекламної кампанії по дійсному Додатку у вищезазначених періодах становить суму вартості всіх рекламоносіїв, що заброньовані на кожний поточний місяць, плюс ПДВ за ставкою, що діє на момент встановлення рахунку-фактури (п. 2 Додатку №12).

На виконання умов Договору позивачем було надано послуги з розміщення реклами на спеціальних конструкціях у період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. загальною вартістю 131 796,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 та №ОУ-0000036.

Відповідачем вказані послуги були оплачені частково, а саме: 10.07.2014 р. Банк перерахував Товариству за надані згідно Договору послуги кошти у розмірі 2 900,00 грн., а 16.07.2014 р. - у розмірі 3 000,00 грн., що разом складає - 5 900,00 грн.

У зв'язку з невиконанням належним чином Банком своїх зобов'язань з оплати наданих послуг Товариство звернулось до відповідача з листом від 15.07.2014 р., в якому просило сплатити наявну у нього заборгованість, що був направлений відповідачу цінним листом 16.07.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з оплати наданих згідно Договору послуг, у зв'язку з чим Товариство вказує на існування у Банку заборгованості у розмірі 125 896,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з Банку пеню у розмірі 3 659,77 грн. та штраф у розмірі 18 884,40 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем на підтвердження наданих ним згідно Договору послуг надано суду підписаний представниками та скріплений печатками сторін акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033, відповідно до якого вартість наданих Товариством Банку послуг становить 94 548,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 15 758,00 грн.), та не підписаний відповідачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000036, згідно якого вартість наданих Банку Товариством послуг становить 37 248,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 6 208,00грн.).

Щодо не підписання відповідачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000036 суд зазначає наступне.

Позивачем надано докази (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 16.07.2014 р.) надсилання даного акту відповідачу, проте Товариство вказує, що Банком не було повернуто йому підписаного примірнику акту.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що будь-які претензії рекламодавця, пов'язані з незадовільним проведенням рекламної кампанії, приймаються рекламорозповсюджувачем у письмовій формі не пізніше останнього дня строку проведення даної рекламної компанії.

Таким чином, суд, керуючись наведеним пунктом Договору та за відсутності доказів щодо надсилання Банком претензії рекламодавцю, пов'язаної з незадовільним проведенням рекламної кампанії у встановлений строк, приходить до висновку, що даним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000036 підтверджується надання Товариством Банку послуг у червні 2014 року вартістю 37 248,00 грн.

Отже, матеріалами справи (зазначеними актами, а також рахунками-фактури №СФ-0000046 від 01.05.2014 р. та №СФ-0000051 від 02.06.2014 р.) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг у період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. загальною вартістю 131 796,00 грн., а також прийняття їх відповідачем.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється рекламодавцем щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця, в якому проводиться рекламна кампанія, на поточний рахунок рекламорозповсюджувача у національній валюті України

Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.2 Договору, відповідач повинен був сплатити за надані послуги згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 до 15.05.2014 р., а згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000036 - до 16.06.2014 р. (відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день закінчення строку - 15.06.2014 р. перепадає на вихідний день - неділя).

З наданих позивачем виписок з особового рахунку вбачається, що Банком на виконання своїх зобов'язань за Договором сплачено Товариству 10.07.2014 р. кошти в розмірі 2 900,00 грн., а 16.07.2014 р. - у розмірі 3 000,00 грн., що разом складає - 5 900,00 грн.

З наведеного вбачається, що відповідачем не сплачено в повному обсязі за надані позивачем згідно Договору послуги в повному обсязі та Банк є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача коштів у розмірі 125 896,00 грн. за надані йому послуги, а доказів на доведення зворотного суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариста про стягнення з Банку заборгованості у розмірі 125 896,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Банку штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості - 18 884,40 грн. та пені у розмірі 3 659,77 грн., нарахованої за період з 16.05.2014 р. по 17.07.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.2.3 Договору встановлено, що при простроченні оплати рекламної кампанії на строк більше 1 (одного) місяця рекламодавець сплачує рекламорозповсюджувачу штраф в розмірі 15% від простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив своє зобов'язання з оплати наданих згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 з 16.05.2014 р., а згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000036 - з 17.06.2014 р., а тому, здійснивши перерахунок заявленого позивачем до стягнення штрафу, суд прийшов до висновку про правомірність вимоги Товариства про стяненння з Банку штрафу у розмірі 18 884,40 грн.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату рекламодавцем рекламної кампанії він сплачує рекламо розповсюджувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач нараховував відповідачу пеню за період з 16.05.2014 р. по 17.07.2014 р.

Проте, позивачем не враховано, що на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до категорії неплатоспроможних" №424 від 16.07.2014 р., виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 р. прийнято рішення №57 про запровадження з 17.07.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк".

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Відтак, оскільки з 17.07.2014 р. в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію, то правомірним є нарахування пені до 16.07.2014 р.

Враховуючи встановлені судом дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором, та до якої правомірним є нарахування пені - 16.07.2014 р, приймаючи до уваги дати часткової сплати заборгованості - 10.07.2014 р. (2 900,00 грн.), 16.07.2014 р. (3 000,00 грн.), суд, розмір пені, яка підлягає до стягнення за перерахунком суду складає 3 620,99 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 38,78 грн. стягненню не підлягає оскільки обрахована невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Банку на користь Товариства заборгованості у розмірі 125 896,00 грн., штрафу у розмірі 18 884,40 грн. та пені у розмірі 3 620,99 грн.

Слід зазначити, що за змістом частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Тобто, в розумінні наведених положень законодавства та з огляду на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.07.2014 р. №57, з 17.07.2014 р. стосовно Банку не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів чи примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно.

В той же час, підстави припинення зобов'язань визначені Главою 50 Цивільного кодексу України, а ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є підставою для припинення цивільних зобов'язань, а лише встановлює певні особливості виконання таких зобов'язань.

Норма закону про не здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку з огляду на поняття задоволення (фактичне одержання управленою стороною від боржника предмету зобов'язання) не є підставою для відмови у задоволенні відповідного позову, оскільки судове рішення є лише способом захисту порушених прав та безпосередньо не призводить до задоволення вимоги кредитора (позивача), оскільки таке задоволення відбувається внаслідок виконання такого рішення (добровільно чи примусово).

Із системного аналізу пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що забезпечення механізму заборони задоволення вимог кредиторів та/або примусового стягнення коштів, звернення стягнення на майно банку забезпечується шляхом обов'язкового зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі виданого судом виконавчого документа.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркарес" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 16; ідентифікаційний код 34693790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркарес" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 40-А; ідентифікаційний код 34350306) заборгованість у розмірі 125 896 (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп., штраф у розмірі 18 884 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп., пеню у розмірі 3 620 (три тисячі шістсот двадцять) грн. 99 коп. та судовий збір у розмірі 2 968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 03 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко