Рішення

від 11.09.2014 по справі 910/14462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14462/14 11.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Пож Сервіс»

Про стягнення 153 565,82 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Греченюк С.О. представник за довіреністю № 91/2013/12/31-9 від 31.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Пож Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 153 565,82 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду № 2366/ТЕЦ-6-42-12 від 10.12.12. не виконав свої зобов'язання по виконанню робіт, що зумовило нарахування позивачем пені та штрафів і звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.14. порушено провадження у справі № 910/14462/14 та призначено її до розгляду на 28.08.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 28.08.14. представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 17.09.14., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 11.09.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 11.09.14. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.14. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14462/14.

В судовому засіданні 11.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.12. між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Підрядник) було укладено Договір підряду № 2366/ТЕЦ-6-42-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався у 2012 році виконати на свій ризик та своїми силами будівельно-монтажні і пусконалагоджувальних роботи за інвестиційним проектом ТЦ6-50024 «Обладнання приміщень блоку допоміжних споруд, майстерень та офісних приміщень головного корпусу, маслогосподарства, приміщень ЦЩУ, БЩУ, ЦТЩУ-1,2, ЩУХВО, ЩУПТЦ автоматичною системою пожежної сигналізації та заміна автоматичної системи пожежної сигналізації в приміщеннях кабельних відсіків № 9, 10, 11, 12, 13» у СВП «Київські ТЕЦ» позивача (далі - об'єкт) відповідно до договірної ціни та кошторисної документації, а Замовник зобовязався прийняти і оплатити виконані роботи.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 29.05.13. до Договору) з моменту підписання 10.12.12. і діє до 30.10.13. включно, а в частині приймання виконаних робіт та проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Ціна Договору встановлена п. 3.1 в розмірі 495 754,32 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк виконання робіт: 66 робочих днів після надання позивачем заявки відповідачу.

14.03.14. позивач направив відповідачу заявку у відповідності до приписів п. 5.1 Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 30% від ціни Договору, що становить 140 315,72 грн.(сто сорок тисяч триста п'ятнадцять грн. 72 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 23 385,95 грн. (двадцять три тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 95 коп.), яка здійснюється на підставі рахунку-фактури Підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання цього Договору.

Остаточна оплата робіт у розмірі 70% від ціни Договору здійснюється Замовником відповідно до вартості фактично виконаних робіт, з урахуванням попередньої оплати, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в (далі - Акт КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі - Довідка КБ-3) (п. 4.2 Договору).

Платіжним дорученням № 1778 від 25.01.13. позивач сплатив відповідачу передплату у відповідності до п. 4.1 Договору в розмірі 140 315,72 грн.

У відповідності до матеріалів справи роботи відповідач виконав на суму 238 013,76 грн. з ПДВ згідно актів виконаних робіт № 1 (за липень 2013 року) та № 2 (за вересень 2013 року).

10.10.13. позивачем було сплачено відповідачу 97 698,04 грн. за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 27092.

Проте, в строки обумовлені Договором роботи відповідачем в повному обсязі виконані не були.

Позивач звертався до відповідача з претензіями та вимогами щодо вчасного виконання робіт за Договором та сплати пені і штрафів: № 028/1/8553 від 18.11.13., № 93/13/1567 від 24.03.14., № 028/42/42/1/1562 від 13.03.13., № 028/42/42/1/4428 від 05.07.13., № 028/42/42/1/4835 від 18.07.13., № 028/42/42/2/5916 від 27.08.13., № 028/42/42/1/6201 від 03.09.13., № 028/42/42/2/7131 від 01.10.13., № 028/42/42/2/7232 від 04.10.13.

Відповіді на вказані претензії відповідачем надано не було, роботи в повному обсязі за Договором не виконано. Вказаного відповідачем не спростовано.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі та несвоєчасно робіт за Договором.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач роботи за Договором виконав не в повному обсязі та не вчасно, допустивши прострочення виконання зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

В зв'язку з простроченням виконання свого зобовязання за Договором відповідачем позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24 787,72 грн. штрафу у відповідності до п. 7.2 Договору, 34 702,80 грн. штрафу у відповідності до п. 7.4 Договору, а разом 59 490,52 грн. Крім того, позивач на підставі п. 7.4 Договору просить стягнути з відповідача 94 075,30 грн. - пені.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим Договором Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5 % від ціни Договору, передбаченої п. 3.1 цього Договору.

Згідно з п. 7.4 Договору, у разі порушення термінів виконання робіт за цим Договором Підрядник зобов'язаний сплатити на користь Замовника пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% загальної вартості цього Договору.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором та доказів визнання вказаних пунктів недійсними не подано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок штрафів та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до п. 7.2 Договору штраф в розмірі 24 787,70 грн., у відповідності до п. 7.4 Договору штраф в розмірі 34 702,79 грн., що разом становить 59 490,49 грн. В іншій частині в розмірі 0,03 грн. штрафи нараховано безпідставно, внаслідок чого в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Здійснюючи перерахунок пені судом враховано, що пеня розраховується від вартості невиконаних чи несвоєчасно виконаних робіт. При цьому, з розрахунку позивача вбачається, що пеня ним нараховувалась на суму 257 740,55 грн., тобто на вартість невиконаних робіт за Договором. При цьому, прострочення на вказану суму наступило з 18.09.13. (наступний день після підписання акту виконаних робіт № 2 за вересень 2013 року).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76 548,95 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 17 526,35 грн. пеню нараховано безпідставно, в наслідок чого в позові в цій частині слід відмовити.

Відповідачем розрахунок пені та штрафів не оспорено, свого контррозрахунку суду не подано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Пож Сервіс» (03028, м. Київ, проспект Науки, б. 25, кв. 35; ідентифікаційний код 37309402) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 24 787 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 70 коп. - штраф в розмірі 5%, 34 702 (тридцять чотири тисячі сімсот дві) грн. 79 коп. - штраф в розмірі 7%, 76 548 (сімдесят шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 95 коп. - пені, 2 720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 79 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко